Відношення між германцями та римлянами.
Зв’язок германської філології з іншими дисциплінами.
Германське мовозн. грунт. на полож. заг. мов-ства. Воно пов. з такими лінгв. науками, як порівняльне мовозн, діалектологія, лінгвісти. географія. У своїх дослідж. германістика корист. даними з історії, етнографії, археології.
Виникнення порівняльно-історичного методу.
Засновник принципів методу – Уільям Джонс
Виник на поч. XIX ст. Його основоположн. є нім. вчені Ф. Бопп(«Про систему відмінюв. мови санскриту і порівн.. з гр., лат, перськ, герман. мовами»1816 ) і Я. Грімм („Deutsche Grammatik“ 1819), датський мовозн. Р. Раск («Дослідж. в галузі давньопівн. мови або походж. ісланд. мови») і О. X. Востоков.
Поштовхом до зародж. пор.-іст. мовозн. стало знайомство з давньоінд. мовою санскрит, яка буквально вразила дослідників
надзвичайною подібністю до форм європ. мов, особливо латинської.
Методика аналізу порівняльно-історичного методу.
1) Доказ матеріального споріднення фактів. Для доказу матер. спорідн. мовних фактів вирішальне знач. має регулярність і системність відповідностей.
2) Зовн., чи порівняльна реконстр. і внутр. реконструкція, відновлення першоджерел архетипу виробл. на підставі порів. мовних одиниць родинних мов (зовн. реконстр) чи різноетапних фактів однієї мови(внутр.. реконстр)
3) Визнач. хронології, гол. чином відносної хронології, тобто чи послідовності, чи одночасності мовних фактів по відношенню один до одного.
|
|
|
4) Визнач. ареалу мовних явищ. Кожне мовне явище має свої межі пошир, і з ясув. ареалів пошир. мовних ознак являє собою одну з важливих вимог пор-іст. методу.
Розвиток порівняльно-історичного методу.
Август Шлейхер – засновник натуралістичного підходу до вивч. мов. На його наук. погляди вплинула теорія Дарвіна про пох видів, а також філософ. погляди Гегеля. Ввів термін мовний закон. Як і людина мова народж, стає зрілою, зникає, виживає сильніша. Створив теорію родовідного дерева.(«Теорія Дарвіна і мовозн» 1863, «Знач. мови для природної історії людини» 1865)
Адольф Хольцман – 1838 закон Хольцмана.
Йоганнес Шмідт – теорія хвиль – в певному регіоні виникає певне явище, де найб. пошир, згодом пошир на інші території
Ф.де Соссюр – описав систему голосних 1879 «Мемуар про початкову систему голосних індоєвроп. мов»
Карл Вернер – «виняток із закону першого пересуву голосних»
Празький лінгв. гурток – рос. дослідники най від. робота «Основы фонологии» Трубецкого, запропонував метод опозиції до аналізу мовних явищ
Якоб Вакернагель – швейцар. вчений, займався санскритом, встановл. порядок слів у реч від інтонації, закон Вакернагеля
Іванов В., Гамкерлідзе Т. «Индоевпроп. язык и индоевропейцы», е дослідж. граматика і лексика гепотетичної прамови всіх індоєвроп. мов, вваж., що прабатьків. індоєвроп. є Мала Азія
|
|
|
Сучасні германські мови на карті світу.
Герм. мови поділ на 3 підгрупи:
1) Зах-герм. мови (англійська, - В.Б., США, Канада, Австралія, Нова зеландія, країни Азії й Африки; німецька – Німечч. Австрія, Швейц, Люксемб, Ліхтеншт, Ельзас; нідерландська – Нідерл., Бельгія, Суринам, о-ви Кариб. басейну; африкаанс – ПАР, Намібія; ідиш – країни сх.. Європи, Франц, Швейц., Нідерл, Бельгія; фризька – Нідерл, Німечч.) деякі розгляд як окрему мову люксембурзьку, яка сформув на основі одного з діалектів нім.
2) Сх-герм. (готська, вандальська, бургундська, гепідська, герульська) – мертві
3) Північна або скандинавська група (датська – Данія, Гренландія, Фарер. о-ви; шведська – Швеція, Фінляндія; норвезька – Норвегія; ісландська - Ісландія, фарерська – Фарерські о-ви.
5 тис р тому існувала єдина індоєвроп. прамова Мала Азія, Балкан. півострів, степова терит. України
3 тис р. тому почали відділ мови германо-балто-словян група
1500-1600 р д не – індоєвроп віправл. на Скандин. півострів, змішання народів, внасл цього виник. герм група
Історико-літературні джерела відомостей про стародавніх германців.
|
|
|
- У творах грецьких істориків і географів ІІ-І ст. до не. знаходимо згадки про напади бастардів на елліністичні держави пн. Причороморя, починаючи з 230 р до не.
- Про навалу кімврів і тевтонів на південну Галлію і півн. Італію (113-105 р д не), що поставила під загрозу саме вснування Рим. держави, розповід. такі джерела яе грецькі Посідоній, римські Тіт Лівій.
- Юлій Цезар у своїх «Записках про галльську війну» 52р до не
Грецькі географи Страбон і Птолемей
- Пліній Старший «Bella Germanica», Корнелій Тацит «Германія», Прокопій з Кесарії «Історія воєн з готами», Йордан
Також історичний матеріал знайшов своє відображення і в деяких памятках давньогерм. епосу. «Беовульф» бл 700 р – спогади про племінні чвари на Сканд. півостр., перед тим, як англи і сакси почали переселятися на Брит. ови(ІІІ-ІVст не) «Відсіт» (VII-VIII ст.) віршований перелік давньогерм. племен та їхніх володарів, що жили переважно на узбережжі Пн та Балт. морів; Важливим мовним та істор.джерелом є «Варварські правди» записи законів германських держав, ще наводяться багато відомостей про їхню соц. структуру. Споч. писали їх латиною, згодом переклад. герм. мовами(англо-сакс., фризькою, скандинав)
|
|
|
Відношення між германцями та римлянами.
Римляни зіткнулися з германцями ще задовго до того, як Цезар завоював Галію(58-51 рр до не). Наприк. ІІ ст.. до н.е. племена кімвів розбили римські війська на пн. Італії, войовничі племена герм. постійно нападали на римські володіння. Цезар вівв галльські війни прибл 55 р до н.е. (галли-кельтські племена, що населяли терит. суч. Франц.), неодноразово зіштовх. з германцями, які тоді населяли велику терит Зах. Європи від Вісли до Рейну.
У сер. 1 ст.до н.е. герм. плем’я свевів під керівн. Аріовіста перейшло через Рейн, по якому проходив кордон між римл. і германц., Цезар розгромив германців, заглибився на терит, заселену герм. племенами. Сутички герм і римл тривали і після смерті Цезаря.
Щоб відгородити себе від набігів варварів, римляни побудували загороджув. укріплення – Римський вал(залишки зберегл у Зах і Сх Європі, зокрема терит Чернівецької обл.) Уздовж укріпл. лінії римляни поселяли своїх колоністів, які вступали в контакти з місц. населенням, багато германців служили в рим. військах, це сприяло інтенсивн. впливу рим. культури на герм. побут, сусп.. і економ. розвиток. Від римлян германці запозичили багато культурних рослин, будівельну техніку, предмети побуту , зброю, прикраси.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 235; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!