РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЇ В XX СТ.
Розвиток вітчизняної соціології в післяреволюційний період (починаючи з 1921р.) не припинився, хоча й був неоднозначним. Соціологічні студії здійснювались у площині вимог "перемігшого пролетаріату", в умовах повної інтегрованості в радянську соціологічну науку. Водночас, українська соціологічна думка зазнавала відчутного впливу з боку західної соціології, зокрема соціологічних шкіл США та Європи, де подальший процес розвитку соціологічного знання в силу певних історичних умов проходив інтенсивніше.
У перші десятиліття на українських теренах відбувався активний процес інституціоналізації соціологічної науки: створювалися соціологічні навчальні та наукові заклади, організовувалися теоретичні та прикладні дослідження, видавалися праці. Своєрідним центром цієї роботи у 20-і pp. була кафедра соціології, створена на соціально-економічному відділі Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН), очолювана М. Грушевським. Взагалі, повернувшись у 1924 p. з еміграції в Україну, Грушевський доклав значних зусиль для розвитку вітчизняної соціології. Його намір полягав у створенні системи соціологічних інституцій. Проте його ідея створити соціологічний інститут у системі ВУАН не була підтримана.
Соратниками Грушевського у цей час була видана низка праць. Зокрема, окремих соціологічних аспектів торкалися у своїх статтях М. Туган-Барановський, С. Дністрянський. Окремі дослідження стосувалися й гуманітарної сфери. Серед них виділялися праці академіка О. Гілярова стосовно психології натовпу, співвідношення культури і цивілізації, застосування принципів природознавства щодо соціального життя.
|
|
|
Певну роботу проводили вчені історико-філологічного відділу історичної секції ВУАН. Біосоціальним процесам були присвячені студії Українського демографічного інституту, очолюваного М. Птухою. Дослідження, що прямо чи опосередковано стосувалися проблем соціології, були проведені Українським науково-дослідним інститутом педагогіки. Українським психоневрологічним інститутом. Київським державним психоневрологічним інститутом.
В кінці 20-х pp. XX ст. почався процес агресивного поширення більшовицької ідеології в науці й практиці, що зумовило придушення, а згодом і ліквідацію немарксистської соціології в країні. Певний час ще видавались праці М. Ковалевського, П. Сорокіна та інших, але згодом домінуюче місце посіли теоретичні розробки марксистського напряму: М. Бухаріна "Теорія історичного матеріалізму: Популярний підручник марксистської соціології"" (1921), Л. Садинського "Соціальне життя людей: Вступ у марксистську соціологію" (1923), С. Каценбогена "Марксизм і соціологія" (1926), С. Оранського "Основні питання марксистської соціології" (1929) та ін.
|
|
|
Науковий плюралізм довше зберігався у прикладній соціології. Так, у 20-і pp. в Україні дуже поширеним було фрейдистське вчення. Соціальні проблеми управління досліджував "Всеукраїнський інститут праці" (м. Харків). Тут були започатковані дослідження, що виходили на проблеми організації виробництва, підготовки кваліфікованих кадрів, стимулювання і нормування праці. У цьому інституті існував психологічний відділ, де успішно застосовувалися тести професійного відбору та професійної орієнтації. Конкретні дослідження, які проводилися харківськими вченими, показали, наприклад, що один із способів ухиляння адміністрації від виконання рішень — перекладання своїх обов'язків на "творчу активність мас", що дріб'язкова опіка, надмірно деталізовані розпорядження завдають шкоди, оскільки рядовий працівник, боячись помилитися, постійно заглядає в інструкцію і таким чином подовжує строк виконання завдання.
З кінця 20-х pp. на теорії і практиці соціологічної (практично вже тільки "марксистсько-ленінської") науки починають позначатися сталінські "теоретичні" положення. Незабаром Сталін вольовим рішенням взагалі "скасував" соціологію як науку. Теоретичні обґрунтування цього кроку можна знайти в розділі "Про діалектичний та історичний матеріалізм", написаному ним для короткого курсу "Історія Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)" (1938).
|
|
|
"Скасування" соціології як науки було зумовлено тим, що її принципи, теорія і методи пізнання та освоєння соціальної дійсності виявилися несумісними з диктатурою особи, волюнтаризмом в управлінні суспільством. Наукова соціологія була прямо протилежна соціальній апологетиці. Офіційні, як правило, "валові" економічні показники невпинно зростали і свідчили про "ріст" добробуту людей, тоді як соціальні показники, що відображали реальне задоволення потреб людей, свідчили про протилежне – зниження достатку громадян, зростання соціальної напруженості. Тому соціальна міфологія була поставлена в ранг науки, а реальна соціологічна наука – оголошена "буржуазною лженаукою".
Соціологічна думка в СРСР (у тому числі й на Україні) була приглушена до початку 60-х років. А видані праці з історичного матеріалізму аналізували соціальні явища та процеси на загальному, абстрактно-теоретичному рівні, у відриві від реального життя. Але, незважаючи на ці обставини, соціологічні дослідження розвивалися, поступово розширюючи сферу теоретичного соціологічного знання.
|
|
|
У 1958 p. виникла Радянська соціологічна асоціація. Через два роки в Інституті філософії АН СРСР був створений перший соціологічний підрозділ -сектор дослідження нових форм праці і побуту, пізніше перетворений на відділ конкретних соціологічних досліджень. У 1968 p. був створений Інститут конкретних соціологічних досліджень. В Україні перший науковий підрозділ соціологічного профілю – відділ конкретних соціологічних досліджень Інституту філософії АН України – почав функціонувати у 1969 році.
У 60-і pp. започатковуються різні соціологічні дослідження. Зокрема, на металургійних, машинобудівних, текстильних підприємствах Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси вивчалися питання, пов'язані з умовами життя, залежністю способів життя від соціально-побутових і соціально-демографічних чинників.
Широке коло соціальних проблем шлюбу і сім'ї було узагальнене у праці Л. Харчева "Шлюб і сім'я в СРСР" (1965). У 1966 p. вийшов двотомник "Соціологія в СРСР", в якому узагальнювався досвід емпіричних досліджень, проведених у різних сферах суспільства. До нього ввійшли дослідження із загальної соціологічної теорії, з різних проблем функціонування і розвитку соціальної сфери (праці, побуту тощо). З'явилося багато інших досліджень. У деяких університетах були запроваджені спецкурси з прикладної соціології. Для аспірантів і студентів вийшли перші навчальні посібники. Серед них - "Робоча книга соціолога" (1976), "Теорія і практика соціологічних досліджень в СРСР" (1979) та ін.
За "розквіту" адміністративно-командної системи (кінець 60-их –середина 80-х pp.) відбувся ще один наступ на соціологічну науку. Були піддані критиці книги Ю. Левади. Колектив Інституту соціологічних досліджень був звинувачений у "насаджені буржуазних теоретичних концепцій і поглядів".
Сприятливішими для розвитку соціології стали 80-і роки. Вона нарешті відновила статус самостійної науки. Почали відкриватися нові дослідницькі центри. Восени 1990 p. створено Інститут соціології Академії наук України. Згодом було засновано Українську соціологічну асоціацію, в університетах відкрито факультети і відділення з підготовки професійних соціологів, утворюються спеціалізовані ради із захисту дисертацій, виходить журнал "Філософська і соціологічна думка" Соціологія стає універсальною академічною дисципліною, основи якої з 1993 p. вивчають в усіх вузах.
Нині вітчизняна соціологія, намагаючись викристалізувати свою теоретичну базу, предмет і методи досліджень, активно інтегрується в світову соціологічну науку.
Однак, щоб соціологія посіла відповідне місце у науковому і практичному житті, потрібен час і подолання соціально-економічних труднощів, які переживає нині українська держава. Низку різноманітних теоретичних, методологічних, організаційних проблем висуває гуманізація освіти. Необхідне справді наукове застосування соціології у різних галузях суспільного життя, яке не має нічого спільного з маніпулюванням громадською думкою під прикриттям так званих "соціологічних досліджень".
Контрольні завдання:
1. Які основні положення включала в себе суспільна думка часів Київської Русі?
2. В яких умовах розвивалася суспільна думка в Україні часів Литовсько-польської доби? Чи наклали ці умови свій відбиток на розвиток суспільної думки цього періоду? Обґрунтуйте свою точку зору.
3. Яку роль у розвитку суспільної думки відіграла Києво-Могилянська академія?
4. У чому полягала сутність соціально-філософської концепції Г. Сковороди?
5. На яких засадах ґрунтувалися погляди членів Кирило-Мефодіївського Братства? Яку роль відіграло братство в становленні соціології в Україні?
6. Чому 80-і pp. вважаються початком української соціології? Розкажіть про діяльність Женевського гуртка українських вчених. Охарактеризуйте погляди його членів.
7. Охарактеризуйте соціологічні погляди М. Ковалевського, І. Франка, М. Туган-Барановського, О. Строніна.
8. Складіть коротку розповідь на тему "М. Грушевський – видатний український соціолог".
9. Які зміни відбулися в українській соціології після встановлення радянської влади в Україні? До чого вони призвели?
10. Охарактеризуйте основні етапи розвитку соціології в Україні у XX ст.
11.Які Ви вбачаєте перспективи розвитку соціології в незалежній українській державі? Які завдання, на Ваш погляд, повинна вирішувати соціологічна наука в Україні?
Теми рефератів
1. Становлення і розвиток соціологічної думки в Україні.
2. Соціально-філософська концепція Г. Сковороди.
3. М. Грушевський – видатний український соціолог.
БЛОК 3. Загальнотеоретична соціологія
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 318; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!