СОЦІОЛОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
В середині XVII ст. формується нова суспільно-філософська течія, пов'язана з натуралістичним розумінням світу природи і людини, яка отримала назву натуралізм. Натуралізм перетворюється в домінуючий принцип всіх наук, в тому числі й науки про людину. В суспільному знанні натуралізм орієнтував дослідників на виявлення природничих та біологічних чинників соціального, на пошуки споконвічної "природи людини", що знайшло відображення насамперед у таких відомих концепціях як теорія "природної людини", "природного права", "природної етики" та ін. Відомими теоретиками з цих питань були англійські філософи Томас Гоббс (1588-1679) і Джон Локк (1632-1704). Їх концепції про походження суспільства можна розцінювати і як соціологічні теорії, хоча соціології як науки в той час ще не існувало.
Томас Гоббс був одним із співавторів концепції "суспільного договору", яку виклав у відомій праці "Левіафан або матерія" (1651). Схематично "суспільний договір" можна викласти так: люди від природи мають однакові права; одночасно природа створила й причини для конфліктів (війн), між ними - суперництво, недовіру, жадобу до слави. Все це призводить до жорстоких зіткнень між людьми; постійний страх за свою безпеку змушує, нарешті, прийняти розумне рішення - з глухого кута недовіри та конфліктів їх може вивести тільки суспільний договір.
Люди укладають суспільний договір не заради якихось вищих ідеалів, а задля своєї вигоди. До суспільного життя їх схилили гіркі умови минулого і лише згодом - виховання. Людина, як елемент природи, кидає своє природне буття і починає жити за штучними, створеними людьми суспільними законами.
|
|
|
Соціально-політичні концепції Дж. Локка викладені в праці "Два трактати про державне правління" (1690). Дж. Локк, як і Т. Гоббс, виходить з концепції "природного права" і "суспільного договору". Природна рівність людей забезпечується розумною діяльністю людини. Держава створюється людьми свідомо для гарантії прав індивіда на приватну власність, особисту свободу та право на життя. Дж. Локк розділяє державну владу на вищу законодавчу, виконавчу і федеральну, або союзну, що займається зовнішніми зв'язками. Уряд відповідає перед законом, і лише народ виступає сувереном - повним носієм влади і може не підтримувати уряд або скинути його.
Ця модель відтворювала по-суті політико-правові досягнення англійської революції XVII ст.
Ідеї Дж. Локка справили неабиякий вплив на французьких матеріалістів XVIII ст., одним з найяскравіших представників яких був філлософ, просвітитель і соціолог Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755). Ш. Л. Монтеск'є поклав початок новому суспільному напряму, який у XIX ст. отримав назву географічної школи в соціології.
|
|
|
Значно збагатив теоретичні дослідження соціальних проблем Жан-Жак Руссо (1712-1778). Він вважав, що суспільний прогрес характеризується суперечностями і попереджав щодо ілюзії ототожнення розвитку знань із збагаченням мудрості людей.Ж.-Ж. Руссо належить авторство теорії відчуження. Якщо деякі його сучасники, зокрама К.-А. Гельвецій вважали, що у бідах людей винні чиновники, які видали погані закони, то Руссо стверджував, що самі люди своєю сукупною діяльністю призвели себе до нещасть і страждань. Він виділив декілька видів відчуження: політичне (відчуження правителів від підлеглих і потреб держави), соціально-економічне (нерівність у власності породжує зло), моральне (намагаючись жити "краще", люди приходять до морального зубожіння), психологічне (в міру розвитку суспільства люди відчувають себе дедалі самотніше), загальнокультурне (брехливість і фальш проникають у мистецтво, науку і стосунки між людьми).
Був вчений також прихильником теорії "суспільного договору". Головною ідеєю "суспільного договору" Руссо є ідея народу як суверена - носія верховної влади.
|
|
|
Науку Нового Часу особливо цікавили проблеми історичної закономірності розвитку суспільства, його механізми та напрямки. Саме з цими проблемами і пов'язується виникнення філософії історії.
Термін "філософія історії"" вперше вжив Вольтер для позначення загальних роздумів і досліджень людської історії та культури без чіткого визначення їх змісту.
У новій історії одним з перших зробив спробу окреслити й реалізувати принципи і завдання філософсько-історичного аналізу всесвітньо-історичного процесу видатний італійський філософ Джамбаттіста Віко (1668-1744). У своїй праці "Основи нової науки про суспільну природу націй" (1725) він багато в чому упередив елементи наукового соціологічного знання. Д. Віко вважав, що історична необхідність суспільного розвитку реалізується в закономірному характерові соціальних процесів. Людину він розглядав як об'єкт і суб'єкт суспільних відносин. Світ людини - це система тих зв'язків і взаємовідносин, що поєднують її з іншими людьми, з навколишнім середовищем. Саме завдяки такій взаємодії відбувається розвиток людини і суспільства від напівтваринного стану до суто соціально-людського.
Д. Віко розробляє методологію і методику порівняльного історичного дослідження, теорію циклічності соціально-історичного розвитку суспільства, модель цілісного пізнання соціальних процесів, методологію критичного вивчення документів, аналізуючи питання соціальної та історичної психології.
|
|
|
Одним з найфундаментальніших досліджень філософії історії є праці німецького просвітителя Погана Готфріда Гердера (1744-1803). Свою концепцію всесвітньої історії як закономірного, єдиного, взаємопов'язаного цілісного процесу Гердер викладає у праці "Ідеї до філософської історії людства" (1784-1792). Він розглядає історію суспільства як закономірне продовження розвитку природи. Земля - це частина космічної системи. Людина самопороджується природою, є вершиною, вінцем природи. Людство -біологічний вид, а закони його розвитку такі ж природні, як і закони природи. Тому основними елементами соціального прогресу є зовнішні і внутрішні фактори. Розвиток здібностей людини залежить від інших людей, від суспільства в цілому та його культури.
Контрольні запитання:
1. На яких принципах будувалися міфологічні уявлення людей про суспільство? Що таке епос і чим він відрізняється від міфа?
2. У чому особливість суспільних поглядів в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї?
3. Охарактеризуйте суспільні погляди Платона та Арісотеля. У чому полягають схожість та відмінність між ними?
4. З чим пов'язаний спад інтересу до суспільства у період раннього Середньовіччя? У чому полягає суть християнської теософії?
5. Чому XIV - І половину XVII ст. називають епохою Відродження? Що об'єднує мислителів античності та Ренесансу?
Теми рефератів
1. Гуманізм – провідний напрям доби Відродження.
2. Суспільні погляди Стародавнього Китаю та Стародавньої Індії.
3. Просвітницькі ідеї 17-18 ст.
Тема 2.2. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
• Коли соціологія формується як наука
• Хто є основоположником соціології
• Які характерні риси мала соціологія XIX ст.
• В яких напрямах розвивається сучасна соціологія
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 310; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!