РОЗВИТОК ПРОТОСОЦІОЛОПІ У СЕРЕДНІ ВІКИ ТА В ЕПОХУ І ВІДРОДЖЕННЯ
Епоха Середньовіччя, що настала в V ст., пройшла в своєму розвитку три етапи:
Перший етап ( V- X ст.) - раннє Середньовіччя - характеризувався значним впливом релігійних догм на політичне, культурне і духовне життя;
Другий етап ( XI - XIV ст.) - період розвинутого феодалізму - пов'язаний появою поряд з релігійним мисленням гуманістичних тенденцій в суспільній свідомості та практиці;
Третій етап ( XV - XVII ст.) - пізнє Середньовіччя - виявляється у розвитку гуманізму, боротьбою між релігійною ідеологією та гуманізмом і завершується перемогою останнього.
Одним із найвидатніших релігійних мислителів даного періоду був Аврелій Августин, прозваний Блаженним (354-430). Він уперше описав історію людства як єдиний, закономірний та об'єктивний процес, який є частиною еволюції світу загалом. Концепцію всесвітнього історичного розвитку людства Августин виклав у своїй фундаментальній праці "Про град Божий" (у нашому звичайному розумінні "Про божественне суспільство"). Історія земного людства обмежується двома катастрофічними подіями: гріхопадінням Адама і Єви і Страшним судом. За цей час відбувається випробування волі людей до добра, спокутування першородного гріха, закликання кращої частини людства до побудови священної спілки праведників, відокремлення праведників від грішників. Люди повинні прагнути потрапити в "Град Божий", тобто в "небесне суспільство".
|
|
|
Августин вважав мир вищим ідеалом будь-якого суспільства, але в земному суспільстві він триває недовго, тому що його роз'їдають егоїзм і ворожнечі. Такі думки фактично збігаються з деякими сучасними уявленнями про соціальні процеси, зокрема про нетривкість і непостійність процедури співробітництва.
Загалом суспільна модель Августина є моделлю теократичної держави, в якій обґрунтовується необхідність підкорення світської влади авторитету церкви.
В епоху Відродження була започаткована нова система моральних і соціальних цінностей. Вирішальним напрямком став перехід від геоцентричного до антропоцентричного розуміння світу. Це дало імпульс новій соціальній психології: за нових економічних і політичних умов людина повинна покладатися тільки на власні сили, волю, знання, кмітливість, заповзятливість. Певного поширення набули й утопічні погляд
Провідним напрямом початкового етапу доби Відродження став гуманізм.
Гуманізм - система поглядів в історії людства, яка визначає цінність людини як особистості, її права на свободу, розвиток, щастя, на прояв своїх ; здібностей. Величезною заслугою гуманістів була орієнтація на античну культуру та її відродження й використання для розвитку філософії, філології, мистецтва. Основні суспільно-політичні погляди епохи Відродження розкриті в мистецьких та філософських творах великих гуманістів — Дайте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Леонардо Бокаччо, Леонардо Бруні, Мігеля Сервантеса, Леонардо да Вінчі та ін.
|
|
|
Данте Аліг'срі (1265-1321) більше відомий в історії культури як італійський поет, що вперше почав пистати народною мовою. Усвоїй "Комедії"" (пізніше названій "Божественною комедією") він поєднує з одного боку богословські, з іншого - філософські, наукові і поетичні уявлення про світ. Двоїстість суспільних поглядів Данте, цілковито набожної людини, особливо впадає в очі, коли він з натхненням говорить про великих філософів і поетів античності, симпатія до яких беззаперечна. Данте вводить систему нових уявлень про людину як істоту, що належить "обом природам" - божественній і земній, говорить, що слід берегти і цінувати людину, бо однією з особливостей її душі є воля, яка може вибирати між добром та злом.
Франческе Петрарка (1304-1374) - філософ-мораліст, один з основоположників гуманізму Відродження, серйозно захоплювався античною культурою, ідеї якої він втілював в умовах нових історичних обставин своєї епохи. У праці "Про засоби проти щасливої і нещасливої долі" Петрарка говорить про наявність двох начал у людини - доброчинності і фортуни (долі). Людина завжди прагне до щастя, проте, якщо вона його знаходить в багатстві, то не досягає щастя, оскільки багатство породжує скупість, заздрість, корисливість, зло. Людина може досягти щастя лише через мудрість і хороші вчинки.
|
|
|
Одним із найяскравіших вчених того часу став італієць Пікколо Макіавеллі (1469-1527). Він першим розглянув проблему технології ефективного лідерства, обгрунтував теорію організаційної поведінки.
Макіавеллі вважав, що правитель, який прагне досягнути успіху, повинен узгоджувати свої дії із законами необхідності (долі), а також зі способом поведінки підлеглих. Керувати людьми, стверджував Макіавеллі, можна або ласкою або пригніченням, вчиняючи це дуже обачливо. Благодіяння правильніше роздавати по краплі, оскільки нагородами і підвищенням по службі дорожать, коли це трапляється рідко.
Актуальним є міркування Макіавеллі про те, що ніколи не можна усунути одну незручність, аби із цього не виникла інша. Якщо, наприклад, хочеш зробити народ сильним і великим, доведеться виховати в ньому свободу і незалежність. Але тоді цим народом вже не можна буде керувати, не рахуючись з його волею.
|
|
|
Голландський політик Гуго Гроцій (1538-1645) у праці "Про право війни та миру" вперше викладає ідеї "природного права" і "суспільного договору". Він вважає, що в природі людини, на відміну від тварин, закладена потреба в спілкуванні, мирних взаємовідносинах із собою подібними. Для подолання ізольованості, ворожнечі люди склали спільний договір і створили державу. Держава має забезпечити їм умови миру і злагоди, захистити їх власність, покарати за злочини тощо.
Паралельно з індивідуалістичними концепціями, з'являються концепції утопічного соціалізму, основоположниками яких були англієць Томас Мор (1478-1535) та італієць Томмазо Кампанелла (1568-1639). У своїх творах вони проповідують ідею соціальної рівності, братерства і взаємодопомоги, можливих на основі суспільної власності. Томас Мор, автор роману "Утопія", справедливим вважав суспільство, в якому існуватиме тільки суспільна власність. Він гостро засуджував приватну власність на засоби виробництва, вважаючи її причиною всіх нещасть в суспільстві. Все має належати всім, і хоча ніхто нічим конкретно не володітиме, всі, однак будуть багаті. Цього буде досягнуто обов'язковою для всіх фізичною працею з шестигодинним робочим днем. Найвища цінність суспільства - людина. Все підпорядковується її здоров'ю.
Т. Кампанелла змалював образ міста-держави ("Місто Сонця"), де існує общинне життя, яке грунтується на відсутності приватної власності і на спільній, добре організованій праці. Ця особливість надає великої переваги: немає ні бідних, ні багатих, внаслідок чого люди не служать речам, а речі служать людям. Незалежність від речей допомагає людям зберегти власну індивідуальність, не руйнувати її у непосильній праці: передбачалася тривалість робочого дня чотири години. Взявши за основу платонівські ідеї, Т. Кампанелла вважав, що відсутність приватної власності можлива тільки за відсутності індивідуальної сім'ї. В його суспільстві всі статеві стосунки повинні бути суворо регламентовані. Керівництво визначає, які чоловіки й жінки підходять один одному, і коли вони можуть вступати у статеві відносини. Вихованням дітей займається суспільство. Керують суспільством спеціалісти, яким від народження поталанило бути найздібнішими.
Дата добавления: 2019-09-13; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!