ПОШИРЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ У ПРИРОДІ, ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 14 страница
-Лабораторна діагностика. Мікроскопічне дослідження свіжих випорожнень хворого для виявлення в них Е. пізіоіуііса роблять з використанням нагрівального столика. При мікроскопічному дослідженні калу на наявність у ньому цист і зерен глікогену до нього додають розчин Люголя.
Виявлення патогенних амеб можливе і при гістологічному дослідженні тканин (забарвлення метиленовим синім, сафроніном, гемато-ксиліп-еозином, залізним гематоксиліном).
Роблять висівання і виділення культур з наступною ідентифікацією їх. У разі негативних результатів дослідження калу і позакиш-кового амебіазу ставлять реакції непрямої гемаглютинації, аглютинації латексу, подвійної дифузії в агаровому гелі і зустрічного імуно-єлектрофорезу.
Експериментальний амебіаз відтворюють зараженням кошенят або білих пацюків, у яких розвивається типова картина захворювання.
-Лікування. Застосовують еметину гідрохлорид і метронідазол (трихопол), а також хініофон (ятрен) і хінгамін (делагін, резохін, хлорохін). Для діяння на бактеріальну мікрофлору, яка обтяжує амебіаз, призначають напівсинтетичні препарати тетрацикліну, пеніцилін.
-Профілактика полягає в госпіталізації, старанному лікуванні хворих. Важливими заходами є забезпечення населених пунктів доброякісною водою і каналізаційною системою, систематичне обстеження працівників харчоблоків на цистоносійство, підвищення санітарно-гігієпічиого рівня життя населення. Розробляють методи специфічної профілактики амебіазу у вогнищах його значного поширення.
|
|
|
162. Збудники малярії, біологічна характеристика. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика малярії. –
Відповідь:
-Plasmodium malariae
-Малярійний плазмодій — це збудник малярії, одного з найнебезпечніших захворювань людини, що забрало мільйони людських життів. Переносять його від хворої людини до здорової кровососні малярійні комарі. Під час укусу зі слиною комара у кров здорової людини проникають рухливі клітини плазмодія.
Спочатку паразит потрапляє до клітини крові-еритроцити. В них паразит живиться, росте і знову розмножується множинним поділом клітини. Розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів, екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита. В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у людини настають приступи малярії, підвищується до 40—41 °С температура, її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2—3 доби.
|
|
|
-Розмноження плазмодія
Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, безстатеве — в тілі людини. На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на мікро і макрогаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини у шлунок комара потрапляють плазмодії різних стадій розвитку. Проте тільки гаметоцити зберігають свою життєздатність і перетворюються на зрілі статеві клітини. Вони копулюють і дають початок рухливій зиготі, що через низку перетворень дає кілька тисяч спорозоїтів. Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині.
- Лабораторна діагностика охоплює шкрхкікшіію товстої краплини і мазків крові, забарвлених за Романовським — Гімзою, і визначення виду збудника. Використовують серологічні методи — РИГА, РЗК, 1ФА, РІФ, РІА. Для визначення епідемічного стану населення в ендемічних щодо малярії районах застосовують імунодіагностику (виявлення імуноглобулінів М і О).
|
|
|
Лікування і профілактика. Потрібні своєчасне і повне виявлення хворих на малярію, повноцінне комбіноване лікування їх із застосуванням хлорохіну, резохіну, хіиоциду) та інших препаратів.
У країнах з високою захворюваністю на малярію добрі результати добуто прп застосуванні хінгаміну в комбінації з гематоцидним препаратом, (хлорох і ном або примахіном). Виявлено штами малярійних плазмодіїв, стійких до хініну та інших протималярійних препаратів.
Усім, хто хворів на малярію, через рік після перенесеного захворювання роблять профілактику.
Розробляється протималярійна генно-інженерна вакцина.
-До заходів для запобігання розповсюдженню малярії входять винищування комарів роду АпорЬеІез у житлових і господарських приміщеннях двічі за сезон за допомогою інсектицидів (гексахлоран та ін.) і знищення їх личинок у водоймах (місцях виплоду) біологічним методом (розведення риб-гамбузій, що живляться личинками комарів), а також застосуванням біологічних (бактокумицид) та інсектицидних препаратів.
163. Збудник балантидіазу, біологічна характеристика. Патогенез, лабораторна діагностика, профілактика балантидіазу. -
|
|
|
Відповідь:
- Balantidium coli
- Морфологія. Розміри тіла балантидії (трофозоїт) можуть бути різними— завдовжки від 50—70 до 200 мкм, завширшки від 40 до 70 мкм.
Тіло балантидії (рис. 119) несиметричне, овальної форми, вкрите війками, передній кінець більш загострений, ніж задній, а ротовий отвір (перистом), що веде в короткий стравохід; біля рота розташовані крупні війки. Коло заднього кінця тіла є анальна пора — цитопіг. Під пелікулою (оболонкою) міститься тонкий шар альвеолярної ектоплазми. У зернистій ендоплазмі є ниркоподібний макронуклеус з густим скупченням хроматину й кількома ядерцями; на вгнутій поверхні вміщується мікронуклеус, є дві скоротливі вакуолі. Розмножуються балантидії поперечним поділом.
У кишках людини трофозоїт балантидії ін-цистується, покривається двошаровою оболонкою, під якою зникає війковий покрив. Діаметр цист ЗО—60 мкм.
-Культивування проводиться в спеціальних середовищах (МПБ, розведений у 5 раз 0,85 % розчином натрію хлориду з кінською сироваткою крові і рисовим крохмалем). Додавання до середовища антибіотиків дає змогу мати культури балантидіїв вільні від бактеріальної мікрофлори.
-Патогенез захворювання в людини. Зара-ження настає від свійських свиней, у кишках яких паразитує збудник. В організм людини потрапляють головним чином цисти. Не виключається можливість проникнення і рухливих (вегетативні форми) балантидіїв, оскільки вони мають високу стійкість і можуть витримувати дію шлункового соку протягом 12 год. Паразит може проникати у кровоносні і лімфатичні судини, у м'язову оболонку шлунка.
-Балантидії уражують товсту кишку з утворенням виразок і абсцесів, спричиняють коліт з кров'ю і слизом у калі. Захворювання супроводиться втратою апетиту, головним болем, виснаженням і в окремих випадках призводить до летального кінця. Буває і безсимптомне пара-зитоносійство.
-Імунітет. Люди мають високу природну резистентність до балантидіазу. Механізм розвитку імунітету не вивчено.
-Лабораторна діагностика. Для дослідження беруть свіжовиділе-ний кал хворих. При мікроскопії нефіксованих мазків трофозоїти виявляють у вигляді дуже рухливих крупних клітин. Цисти в організмі людини утворюються рідко і в невеликій кількості, діагностичного значення не мають.
-Лікування. Застосовують хініофон, еметину гідрохлорид, окситет-рациклін, роблять клізми з нітрату хініну або нітрату срібла.
-Профілактика забезпечується здійсненням санітарно-гігієнічних заходів (захист продуктів і води від забруднення випорожненнями свиней і додержання правил гігієни при догляді за ними).
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 110; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!