ПОШИРЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ У ПРИРОДІ, ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 11 страница

 

 

144. Онкогенні віруси, загальна характеристика. Вірусо-генетична теорія онкогенезу Л.О.Зільбера. Роль вірусів в етіології лейкозів і злоякісних пухлин.

 

Відповідь:

• -Класифікація онкогенних вірусів

• Родина ретровірусів (як правило,оnc (+)-віруси)

                   Рід альфаретровірус

                              вірус лейкозу у птахів і тварин

                   Рід бетаретровірус

                               вірус лейкозу у птахів і тварин

                   Рід гаммаретровірус

                              вірус Т-клітинної лейкемії 1 типу

                   Рід дельтаретровірус

                              вірус Т-клітинної лейкемії 2 типу

                   Рід лентівірус

                              вірус СНІДу

• Класифікація онкогенних вірусів

• Родина поліомавірусів

                   Рід поліомавірус

вірус багатоосередкової лейкоенцефалопатії

• Родина папіломавірусів

                   Рід папіломавірус

                              вірус доброякісної папіломи різної локалізації

• Папіломи

• Віруси подвійної дії (onc(-))

• Родина аденовірусів

                   Рід мастаденовірус

                              уражає ВДШ, ШКТ у дітей, кон’юнктиву

• Родина поксвірусів

                   Рід парапоксвірус

                              викликають контагіозний пустульозний дерматит

                   Рід молюсціпоксвірус

                              викликають контагіозний молюск

• Віруси подвійної дії

• Родина герпесвірусів

       Підродина альфа-, бета-, гаммавірусів

                   викликають ураження слизових оболонок, шкіри, лейкоцитів, лімфоцитів

• Родина гепаднавірусів

                   Рід ортогепаднавірус

                              вірус гепатиту В (викликає карциному печінки)

 

-Вірусо-генетична теорія О.Зільбера

• Пухлини викликаються вірусами, що містять онкогени

• Онкогенна дія вірусів супроводжується зміною всіх властивостей клітини

• Онковіруси поділяють на “onc+” та “onc-”

• Онковіруси передаються усіма шляхами, характерними для інфекційних вірусів

• Онковіруси наділені рецепторною специфічністю по відношенню до клітин-хазяїв

• Клітини інфіковані онковірусами набувають здатності до необмеженого розмноження

• Вірусний канцерогенез

• Універсальні механізми вірусного онкогенезу:

1. Реактивація вірусними промоторами в нормі заблокованих клітинних генів росту і розмноження (протоонкогенів)
2. Метаболічне активування протоонкогенів вірусними білками шляхом метилування або фосфорилювання останніх

• Вірусний канцерогенез

3. Блокада клітинних генів диференціювання і апоптозу (мутаційне або метаболічне)

4. Активація факторів росту клітини, підвищення кількості рецепторів до факторів росту на інфікованій клітині

5. Вбудовування в геном клітини вірусних онкогенів з їх подальшою активацією

• Онковіруси (ретровіруси)

• Представлені вірусами Т-клітинного лейкозу людини I і II типу

 

-Будова віріону

       складний

       90-120 нм

       двохнитковий (+)РНК-геном

• Антигенна будова

       розрізняють багато антигенних варіантів

       поверхневі білки капсиду

       внутрішні білки

 

-Резистентність

• Чутливий до дії:

       нагрівання

       детергентів

       жиророзчинників

• Стійкий до дії:

       низьких температур

       іонізуючої радіації

       УФ випромінювання

 

-Культивування

• Залежно від роду вірусу культивуються в Т-лімфоцитах або

       в В-лімфоцитах

• Епідеміологія і патогенез

• Джерелом інфекції є

       хвора людина

       вірусоносій (ВІЛ-інфікований)

           

-Шляхи зараження: статевий, парентеральний, трансплацентарний, трансплантаційний, контактний, ентеральний

Вірус вражає всі клітини, що несуть на мембранах специфічні до них рецептори

 

-Імунітет

• Віруси мають імуносупресивну дію

• Імунітет забезпечується:

       системою інтерферонів

       клітинними неспецифічними факторами захисту (NК- клітини)

       клітинними специфічними факторами захисту (Т-кілери)

       гуморальними специфічними факторами захисту (IgG)

-Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: біоптат пухлин, кров, сироватка крові

• Вірусологічний метод

       культивування в культурах клітин (застосовується рідко, в В-лімфоцитах викликає утворення синцитію, в Т-лімфоцитів – волосоподібні паростки)

• Серологічний метод: ІФА

• Молекулярно-генетичний метод (ПЛР)

• Утворення волосиноподібних паростків в культурі Т-лімфоцитів

-Профілактика і лікування

• Неспецифічна:

       розрив механізмів і шляхів передачі інфекції

• Специфічна - не розроблена

Показане використання:

       інтерферонів

       цитостатиків

 

 

145. Ретровіруси, загальна характеристика. Віруси імунодефіциту людини. Патогенез, лабораторна діагностика , профілактика СНІДу. –

 

Відповідь:

• -Вірус СНІДу

• Таксономія:

• Родина ретровірусів

• Рід лентівірус

• Вид вірус імунодефіциту людини (ВІЛ)

• Будова віріону

складний, діаметр 90-120 нм

Капсид (форма усіченого конусу) містить двохнитковий (+)РНК-геном (диплоїдний!) і ферменти вірусу – зворотню транскриптазу (р51) і інтегразу (р32)

           

-Будова вірусу СНІДу

• Антигенна структура

Розрізняють 2 антигенних варіанти:

ВІЛ-1 (поширений у всьому світі);

ВІЛ-2 (поширений переважно у країнах Африки)

Поверхневі антигени (типоспецифічні) - глікопротеїни суперкапсиду

ВІЛ -1 : gp 41, gp 120

ВІЛ-2 : gp 36, gp 125

• Антигенна структура

Внутрішні антигени:

1. Структурні білки капсиду (типоспецифічні Аг) : матриксний білок - р17, капсидний білок - р 24 (ВІЛ-1) або р26 (ВІЛ-2), зв^,язувальні білки – р9 і р7;
2. Ферменти вірусу: протеаза – р11, інтеграза – р32, зворотня транскриптаза (ревертаза) – р51

• Особливості репродукції ВІЛ

• Брунькування ВІЛ

• Резистентність

• Чутливий до дії:

       перекису водню

       концентрованих кислот та лугів

       етилового спирту

       ефіру

       ацетону

       глютаральдегіду

високої температури (56⁰С-30хв.)

           

 

-Резистентність

• Стійкий до дії:

       низьких температур

       іонізуючої радіації

       УФ випромінювання

• Зберігається при кімнатній температурі 15 діб

 

-Культивування

• Перещеплювані культури лейкозних Т-хелперів

• Моношарові культури астроцитів

• Первинні культури Т-хелперів, стимульованих ІЛ-2

• Епідеміологія

• Джерело інфекції - хвора людина

       вірусоносій (ВІЛ-інфікований)

• Вірус міститься в усіх біологічних секретах людини, найбільша кількість його виявляється в крові, спермі, вагінальному секреті, грудному молоці

-Механізм зараження - перкутанний

-Шляхи зараження:

       статевий, парентеральний, ін'єкційний, трансплацентарний, трансплантаційний, трансфузійний

 

-Патогенез

•  Після потрапляння в кров вірус вражає всі клітини, що несуть на мембранах рецептори CD 4: Т-хелпери, макрофаги, моноцити, дендритні клітини лімфатич-них вузлів, астроцити, олігодендроцити головного мозку, клітини Лангерганса

• Типи взаємодії з чутливими клітинами:

– Інтегративний (в неактивованих клітинах)

– Продуктивний ( в клітинах, активованих цитокінами)

• За тропізмом до різних клітин розрізняють 2 штами вірусу:

1. X4 – інфікує активовані Т-лімфоцити, які мають на своїй поверхні рецептор CXCR4 до хемокінів
2. R5 – інфікує макрофаги і не активовані Т-хелпери, які несуть на своїй поверхні хемокіновий рецептор CCR5

• Віруси з подвійним тропізмом  - R5X4

• Внаслідок високої мінливості в організмі хворого вірус може утворювати “квазівиди”

• Патогенез

 

Виділяють 3 стадії патогенезу:

1. Рання вірусологічна:
1. серонегативний період (до 45 діб);
2. період сероконверсії (поява захисних антитіл до поверхневих АГ)
2. Безсимптомна стадія

триває від 2-3 до 8-10 років; вірус повільно розмножується, більшість вірусів знаходяться в інтегрованому стані

• Патогенез

3. Стадія імунодепресії (СНІД)

Активація репродукції вірусу, вірусемія, виражене пригнічення імунітету за рахунок загибелі Т-хелперів, приєднання опортуністичних інфекцій, поява пухлин (саркома Капоші)

• Причини імунодепресії

• Імунодепресія виникає внаслідок:

1. Загибелі великої кількості Т-хелперів
2. Утворення синцитіїв, що складаються з інфікованих і неінфікованих Т-хелперів за рахунок експресії на інфікованих клітинах gp41 (gp36),- білок злиття

• Причини імунодепресії

3. Циркуляції великої кількості gp120, який зв'язується з CD4 здорових Т-хелперів, в результаті чого вони стають неспромож-ними розпізнавати презентовані антигени

4. Індукція апоптозу здорових Т-хелперів вірусними білками

5. Висока швидкість репродукції ВІЛ (1000 віріонів у 1 хв.)

• ВІЛ-асоційовані захворювання

• Бактеріальні інфекції

       сальмонельози, шигельози, мікобактеріози і туберкульоз, стафілококові і стрептококові інфекції та ін.

• Генералізовані вірусні інфекції

       герпетичні, цитомегаловірусні, ВЕБ, саркома Капоші та ін.

• Саркома Капоші

• ВІЛ-асоційовані захворювання

• Грибкові інфекції

       генералізовані кандидози, нокардіоз, криптококовий менінгіт, гістоплазмоз

• Протозойні інфекції

       пневмоцистоз, токсоплазмоз, лямбліоз, амебна дизентерія

 

-Імунітет

• Розвивається імунодепресія

• Клітинні і гуморальні фактори захисту неспроможні елімінувати вірус з організму за наступних причин:

1. Зберігання вірусу в клітинах, недоступних для цитотоксичних Т-лімфоцитів (клітини нейроглії)
2. Зберігання вірусу в резервуарах (дендритні клітини) без активної реплікації
3. Активація апоптозу Т-кіллерів

 

-Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: сироватка крові

• Серологічний метод

       Діагностика здійснюється в 2 етапи:

       1) ІФА – метод скринінгового обстеження для попередньої серодіагностики ВІЛ;

       виявляють антитіла (анти- gp 120 і анти-gp 41) до поверхневих АГ віруса

2) Імуноблотінг або вестернблот – метод для підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекція;

       застосовують для виявлення антитіл до внутрішніх АГ вірусу методом імуноелектрофорезу

• Динаміка виявлення антигенів ВІЛ і антитіл до поверхневих глікопротеїнів в різні періоди захворювання

 

-Матеріал для дослідження: кров

• Вірусологічний метод ((у серонегативний період)

• Проводять тільки в спеціалізованих лабораторіях!

       культивування в культурах клітин (викликає утворення синцитію)

• Молекулярно-генетичний метод - ПЛР

(висока чутливість: дозволяє виявити 1 молекулу вірусної НК в 10 мл крові)

• Профілактика

• Неспецифічна:

       раннє виявлення, ізоляція і санація джерела інфекції

       розрив механізмів і шляхів передачі інфекції

• Специфічна

       недосконала через високу мінливість віруса

       розробляються живі атенуйовані, інактивовані, генно-інженерні векторні, хімічні та антиідіотипові вакцини

 

-Лікування ВІЛ-інфекції

• Нуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази

– Аналоги тимідину – зидовудин, азидотимидин, віро-Z,зідовін, ретровір, ставудін (віростав, зеріт, ставір)

– Аналоги аденіну – диданозин (відекс, вірозин)

– Аналоги цитідину – ламівудин (зеффікс, ладивін, віролам, ламівір, епівір)

– Аналоги гуаніну – абакавір

– Комплексні препарати (зидовудин + ламівудин) – вірокомб, дуовір, комбівір

• Ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази

       Невірапін (вірамун, невімун)

       іфавіренц (стокрин, ефервен)

• Інгібітори протеази:

       саквінавір (фортоваза)

       індінавір (криксиван)

       ритиновір (норвір)

       нелфінавір (вірасепт)

• Інгібітор інтегрази - зинтенавір

• Блокатори вірусних рецепторів – зинтевір,

       тубазид

• α-інтерферони

 

 

147. Герпесвіруси, загальна характеристика. Віруси простого та рецидивуючого герпесу. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика герпесу. –

 

Відповідь:

n -Класифікація герпесвірусів людини

n Родина Herpesviridae (3 підродини і 9 родів)

n Alphaherpesvirinae – віруси характеризуються коротким репродуктивним циклом, тропністю до клітин базального шару епітелію і слизових оболонок; здатністю до персистенції в нервових гангліях

       Роди:

       Simplexvirus – збудники простого герпесу (1 і 2 типів);

       Varicellovirus – збудник вітряної віспи/оперізуючого лишаю (Varicella/zoster virus)-вірус герпесу людини 3 типу

n Класифікація герпесвірусів людини

n Betaherpesvirinae: віруси характеризуються тривалим репродуктивним циклом, тропністю до клітин залозистої і лімфоїдної тканин, персистенцією в паренхіматозних органах людини

Роди:

Cytomegalovirus – вірус герпесу людини 5 типу (ЦМВ);

       Roseolovirus - віруси герпесу людини 6 і 7 типів

 

-Класифікація герпесвірусів людини

n Gammaherpesvirinae: віруси характеризуються тропністю до Т- і В-лімфоцитів людини, здатні викликати персистуючий і літичний типи інфекції.

 

-Роди:

       Lymphocryptovirus :

       Вірус Епштейна – Бара (ВЕБ, вірус герпесу людини 4 типу) – збудник інфекційного мононуклеозу/лімфоми Беркіта;

       Rhadinovirus :

       Вірус герпесу людини 8 типу, асоційований з саркомою Капоші

 

-Морфологія вірусів простого герпесу

n Будова віріону

       складний, сферичної форми

       110-120 нм, ікосаедральний тип симетрії

       Суперкапсид – глікопротеїни (А-І)

       Між капсидом і суперкапсидом – додаткова білкова оболонка – тегумент

       Капсид – містить геном, представлений дн ДНК, вірусну ДНК-полімеразу, структурні білки

        

-Антигенна структура вірусів простого герпесу

n Розрізняють 2 серотипи ВПГ людини (ВПГ-1 і ВПГ-2)

n Типоспецифічні Аг:

глікопротеїни суперкапсиду

n Групоспецифічні Аг:

білки нуклеокапсиду

 

-Резистентність

n Чутливі до:

       високих температур (60⁰ С)

       УФО

       жиророзчинників

       кислого рН

n Стійкі до:

       низьких температур

n При кімнатній температурі зберігають життєздатність протягом 10 год

 

-Біологічні властивості

n Здатність до персистенції і спроможність викликати латентні інфекції;

n Здатність утворювати внутрішньоядерні включення в інфікованих клітинах;

n Убіквітарність поширення (по кількості інфікованих ВПГ на планеті посідає 1-е місце);

n Можуть приймати в свій геном велику кількість чужерідної ДНК, тому використовуються в якості векторів в генній інженерії;

n Найменш вираженні в родині онкогенні властивості

                       

n Культивування

n Курячі ембріони (клітини ХАО)

       Через 2-3 доби утворюють білі бляшки на ХАО

n Культури клітин (усі типи)

       ЦПД – утворення багатоядерних клітин і внутрішньоядерних тілець-включень

n Культивування в організмі лабораторних тварин (модель герпетичного кератокон΄юнктивіту)

n Епідеміологія лабіального і генітального герпесу

n Джерело інфекції:

       хворі і вірусоносії (70-90% населення інфіковано ВПГ-1)

n Механізм зараження – контактний і трансплацентарний

n Шляхи зараження – побутовий контакт, статевий контакт, інфікування при проходженні через родові шляхи, через плаценту

n Патогенез

n Інфікування клітин слизової оболонки ротової порожнини або статевих органів (первинна реплікація вірусу)

n Поширення вірусу по чутливим нейронам в ганглії потрійного нерву або спиномозкові ганглії (латентна форма інфекції)

n При імуносупресивних станах – проникнення вірусу у кров і виникнення генералізованих форм інфекцій

n Рецидиви характеризуються поширенням вірусу по чутливим нейронам у клітини слизової оболонки (герпетичний гінгівостоматит)

n Імунітет

n Нестерильний

       Забезпечує повний імунітет до гомологічного типу і частковий до гетерологічного типу вірусу

n Носить клітинний і гуморальний характер

n Лабораторна діагностика

n Експрес – діагностика

Матеріал для дослідження: вміст везикул, зіскоби з слизової оболонки, ліквор, кров

 

-Методи:

1. РІФ

2. Цитоскопічний – в мазках, забарвленних за Романовським-Гімзою виявляють багатоядерні клітини з внутрішньоядерними включеннями (тільця Ліпшютца)

n Лабораторна діагностика

n Вірусологічний метод

Матеріал для дослідження: вміст везикул

n Вірус культивують у КЕ на ХАО або на КК

n Індикація: утворення бляшок на ХАО або ЦПД у КК

n Ідентифікація: РН з врахуванням по бляшкоутворенню або відсутності ЦПД

 

-Лабораторна діагностика

n Біологічний метод

       Кон”юнктивальне зараження мишей або кролів і вітворення герпетичного кератокон”юнктивіту

n Серологічний метод

       Матеріал для дослідження: сироватка крові

       Виявлення Ig M(первинна інфекція) або IgG (рецидив латентної інфекції) за допомогою ІФА

 

-Профілактика

n Неспецифічна:

       розрив механізмів і шляхів передачі інфекції

n Специфічна:

       жива генно-інженерна і субодинична вакцини (США);

        

-Лікування

n Неспецифічне етіотропне:

• Інгібітори вірусних ферментів

Ацикловір – герпервір, ацигерпін, герпесин, гевіран (місцево); віролекс, зовіракс, медовір (місцево і парентерально);

Ганцикловір;

Валацикловір – вальтрекс

Аденінарабінозид – відарабін

Фосковір.

• Інтерферони і інтерфероногени

При частих рецидивах – застосування інактивованої герпетичної вакцини

 

148. Герпесвіруси, загальна характеристика. Віруси вітряної віспи та оперізуючого лишаю. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика захворювань. –

 

Відповідь:

n -Вірус вітряної віспи / оперізуючого лишаю

n Особливості морфології: розміри 150-200 нм

---

Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 159; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!