ПОШИРЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ У ПРИРОДІ, ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 6 страница
характерне розташування в полі зору – “ієрогліфи”, “римські п‘ятірки”
Культуральні властивості
аероби або факультативні анаероби
оптимальна t – 370C
рН 7,4-7,8
вибагливі до поживних середовищ
ауксотрофи (потребують додавання факторів росту - вітамінів, амінокислот, іонів Са, Mg, Fe)
Морфологічні відмінності біоварів
gravis – короткі палички, в клітині мало зерен волютину
mitis – довгі, зігнуті палички, в клітині багато зерен волютину
intermedius – довгі, поперечно посмуговані (тигроїдні)
Селективні середовища
Сироваткові – утворюють колонії через 10-12 год, використовують для накопичення чистої культури
- середовище Ру – зсіла кінська сироватка
- середовище Лефлера – зсіла бичача сироватка з 1% глюкози (3:1)
Диференційні культуральні ознаки
gravis – шорсткий бородавчастий наліт “шагренева шкіра” (R-форма)
mitis – гладенький білувато-сірий наліт (S-форма)
Диференційно-діагностичні середовища
Телуритові середовища – збудник дифтерії відновлює телурити до телуру, утворює темно-сірі або чорні колонії
Кров‘яно-телуритовий агар (середовище Клауберга)
Сироватково-телуритовий агар
Сироватково-телуритовий агар з цистином (Тінсдаля-Садикової)
Диференційні ознаки біоварів
gravis – R форма колоній, з радіальною посмугованістю, нагадують квіти маргаритки, темно-сірі з чорним центром,
d = 3 мм
mitis – S-форми, чорні, блискучі, гладенькі, d = 1-2 мм
intermedius – перехідна форма, карликові d до 1 мм
|
|
|
На середовищі Тінсдаля-Садикової навколо колоній утворюється коричнева зона за рахунок розщеплення збудником дифтерії цистину, виділення сірководню і утворення сульфіду телуру.
Дифтероїди – кремові або світло-сірі колонії
Диференційно-діагностичні середовища
Цукровий бульйон:
gravis – утворює плівку і крихкий осад без помутніння
mitis – помутніння та осад
intermedius – можливі будь-які варіанти росту
Хінозольне середовище Бучіна – збудник відновлює індикатор, утворює синьо-фіолетові колонії. Дифтероїди утворюють білі або блакитні колонії
Середовища для вивчення біохімічної активності
Середовища Гіса – з глюкозою, мальтозою, сахарозою, крохмалем, декстрином
Середовище Закса – для визначення гідролізу сечовини
Середовище Пізу – для визначення цистиназної активності
Біохімічна активність
глюкоза (+К), мальтоза(+К)
індол (-)
сечовина (-) (проба Закса)
цистин (+) (проба Пізу)
Для диференціації біоварів вивчають гідроліз крохмалю або декстрину
gravis ( + )
mitis ( - )
Антигенна будова
О-АГ- видові і родові
К-АГ – видо- і типоспецифічні
gravis – 14 серотипів
mitis – 40 серотипів
intermedius – 4 серотипи
Визначають за допомогою РА у нетоксигенних штамів
|
|
|
Резистентність
Чутливий
до високих температур
до дезінфектантів
Стійкий
до висушування
до ультрафіолету
Знаходження збудника у фіброзних
плівках збільшує його резистентність
Фактори патогенності
Екзотоксин (гістотоксин)
Механізм дії - пригнічує синтез білка у клітинах.
Найбільш чутливими до дії токсину є:
- клітини ЦНС
- клітини периферичної нервової системи
- кардіоміоцити
- клітини нирок
- клітини наднирників
- ендотеліоцити
Генетичні основи токсигенності
Тох-гени збудник отримує:
в результаті кон΄югативної рекомбінації з токсигенним штамом в складі епісоми
при інфікуванні помірним бактеріо-фагом ( фагова конверсія)
Частіше конвертуючий фаг інфікує біовар gravis (має велику кількість рецепторів до бактеріофага)
Тести для визначення токсигенності
В основі методів лежить взаємодія між токсином та антитоксином
РП в гелі – метод зустрічної дифузії – поява білих смуг, “стріл” або “вусиків”
Зараження курячих ембріонів – загибель
Зараження культур клітин – ЦПД
Біологічна проба – в місці введення збудника у тварин виникає некроз; на 4-5 добу тварини гинуть; при розтині – гіперемія наднирників
Фактори патогенності
|
|
|
Фактори адгезії (фімбрії) – тропні до плоского та циліндричного епітелію ВДШ
Фактори інвазії (ферменти патогенності)
- нейрамінідаза
- гіалуронідаза
- протеаза
- фібринолізин
-Фактори патогенності збудника зумовлюють специфічне запалення у вхідних воротах інфекції
- на плоскому епітелії (дифтери-
тичне запалення) – щільні сірувато-білі плівки щільно прилягають до слизової оболонки (глотка, голосові зв‘язки)
- на одношаровому циліндричному епітелії (крупозне запалення) – плівки легко знімаються (трахея, бронхи, кон‘юнктива ока)
Гліколіпід клітинної стінки -коринеміколова і коринеміколінова кислоти, обумовлюють місцеву токсичну дію на тканини
-Епідеміологія та патогенез
-Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій
-Шляхи зараження
- повітряно-крапельний
- повітряно-пиловий
- контактний
-Вхідні ворота: слизова ВДШ, вульва, кон‘юнктива, ранова поверхня
-Патогенез
у вхідних воротах збудник виділяє екзотоксин, який вражає епітелій, кровоносні судини, виникає місцевий набряк тканин
крізь стінки судин виділяється ексудат, що містить фібриноген, який перетворюється у фібрин
в результаті утворюється щільна плівка, яка сприяє порушенню трофіки тканин та розвитку некрозу. Можливе перекривання дихальних шляхів і розвиток істинного крупу
|
|
|
екзотоксин всмоктується в кров (токсинемія)
збудник в кров не потрапляє (розвиток бактеріємії можливий у імунодефіцитних осіб)
-Розрізняють дифтерію:
за локалізацією: мигдаликів, гортані (круп), носа, очей, шкіри, статевих органів, рани
за характером запалення: катаральну, острівцеву, плівкову
за розповсюдженістю процесу: локалізовану та генералізовану
за ступінню токсикозу: субклінічну, легку, середньої важкості, важку, гіпертоксичну
Імунітет
стійкий
напружений
довготривалий
антитоксичний
антимікробний
Методи визначення рівня антитоксичного імунітету
проба Шика
внутрішньошкірно вводять
0,2 мл 1/40 DLM токсину для морської свинки. При наявності у місці введення через 24-48 год набряку та почервоніння (d>10мм) – імунітет відсутній (застосування обмежене)
РНГА з еритроцитарним діагностикумом (еритроцити з анатоксином) – визначення антитоксичних антитіл
підшкірне зараження лабораторних тварин (морських свинок та кролів) вводять суміш токсину та різних концентрацій сироватки
-Профілактика
неспецифічна - виявлення джерел дифтерійної інфекції
- виявлення та госпіталізація хворих
- обстеження контактних осіб за місцем проживання
- виявлення носіїв (диференціація носіїв токсигенних та нетоксигенних дифтерійних паличок
- розрив можливих шляхів передачі
специфічна
планова
- вакцина АКДП – в 3 міс; 1,5; 3 та 6 років
- вакцина АДП – в 14 років
екстренна
- АД-М
- АДП-М
- Анабак (США) – анатоксин +інактивований збудник
-Лікування
специфічне - протидифтерійна антитоксична гетерологічна сироватка (від 20 до 100 тис ОД)
неспецифічне (етіотропне) - антибіотики
-Лабораторна діагностика
-Матеріал для дослідження: плівка, слиз із носа або зіву, рановий ексудат, змиви з предметів
-Методи діагностики:
Бактеріоскопічний – дозволяє запідозрити дифтерію на підставі типової морфології та наявності тілець Бабеша-Ернста
Бактеріологічний
1 етап – посів на телуритові середовища або середовище Бучіна
2 етап – пересів підозрілих колоній на середовище Ру і Лефлера (з метою накопичення чистої культури)
3 етап – ідентифікація
-Ідентифікація
Проводять за властивостями:
а) морфологічними
б) культуральними
в) біохімічними
г) токсиноутворенням
д) антигенними (у нетоксигенних)
е) фаголізабельними
123. Збудник кашлюку. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика кашлюку. -
Відповідь:
-Bordetella pertussis – збудник коклюша (кашлюка)
-Морфологія
Гр- мілкі, короткі палички
Нерухомі
Не утворюють спор
Утворюють мікрокапсулу
При забарвленні аніліновими барвниками виявляються метахроматично забарвлені гранули, розташовані біполярно
-Культуральні властивості
Облігатні аероби
Вибагливі до поживних середовищ (до складу середовищ додають фактори росту та сорбенти, які зв´язують продукти метаболізму)
-Поживні середовища
Середовище Борде-Жангу (картопляно-гліцериновий агар з додаванням 20% крові та пеніциліну) – через 3-5 діб утворюють S-форми колоній із незначними зонами гемолізу (можлива S-R трансформація)
Казеїново-вугільний агар
-Фактори патогенності
Пілі – фактори адгезії
Ферменти патогенності
Гемаглютинін
Гіалуронідаза
плазмокоагулаза
Екзотоксини
Коклюшний токсин (лімфоцитоз-стимулюючий фактор, гістамін-сенсибілізуючий фактор)
Підвищує проникливість судин;
Посилює чутливість до гістаміну та серотоніну;
Стимулює міграцію лімфоцитів;
Пригнічує активність фагоцитів;
Стимулює надмірний синтез інсуліну (зниження концентрації глюкози в крові)
Трахеальний цитотоксин (пошкоджує епітеліоцити респіраторного тракту) – стимулює продукцію цитокінів, які здійснюють пошкоджуючу дію на епітеліоцити
Дерматонекротичний токсин – разом з трахеальним цитоксином здійснює пошкоджуючу дію на епітеліоцити
Ендотоксин
-Епідеміологія та патогенез
-Джерело – хвора людина або бактеріоносій (рідко)
-Шляхи зараження: повітряно-крапельний
Збудник адгезується до поверхні епітелію бронхів та трахеї.
В місці первинної локалізації сприяє руйнуванню клітин і розвитку некрозу певних ділянок епітелію.
Пізніше розвивається інфільтрація, перибронхіальне запалення та інтерстеціальна пневмонія.
В результаті виділення токсинів подразнюються рецептори клітин та розвивається кашель.
Обструкція мілких бронхіол знижує насиченість крові киснем, що ймовірно, приводить до розвитку судом та затяжних приступів кашлю.
-Стадії захворювання:
Катаральна (1-2 тижні)
Пароксизмальна (2-4 тижні) – (спастичний кашель супроводжується гіпоксією, судомним синдромом, що призводить до перезбудження дихального центру)
Стадія видужання (4-6 тижнів)
-Імунітет
Стійкий
Напружений
Довготривалий
Видоспецифічний
Іноді можливі повторні випадки захворювання (перебіг легкий)
Профілактика
Неспецифічна
Специфічна
Планова - проводять з 3-х місячного віку вакциною АКДП (трьохкратно). Після введення можливі побічні реакції - енцефалопатії, енцефаліти – 1 випадок на 1 млн доз вакцини
Екстренна – нормальний людський імуноглобулін
-Лабораторна діагностика
-Матеріал для дослідження: слиз із задньої стінки глотки, мокротиння (забір матеріалу здійснюють методом “кашльових пластинок)
-Методи діагностики:
Бактеріологічний
Серологічний (використовують рідко, оскільки титр антитіл збільшується до 3 тижня) – РЗК, РА, РНГА
124. Мікобактерії туберкульозу. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика,профілактика туберкульозу. -
Відповідь:
-Mycobacterium tuberculosis і M.bovis
Загальна характеристика збудників туберкульозу
Збудник було відкрито Р.Кохом в 1882 р (паличка Коха - ВК)
-Морфологія
Гр+ тонкі, злегка зігнуті поліморфні палички (M.tuberculosis) (M.bovis - короткі, товсті палички)
довжина до 8 мкм (M.bovis - до 2-3 мкм)
кислото-, луго-, спиртостійкі
в клітинній стінці є високий вміст ненасичених жирних кислот (міколова кислота), ліпідів, восків (до 40%)
нерухомі
спор та капсул не утворюють
-Морфологія
в організмі хворого під дією ХТЗ можуть утворювати фільтрівні та
L-форми
в мазках-препаратах виявляють за методом Ціля-Нільсена
в клітині при фарбуванні спостерігається тигроїдність – чергування кислотостійких (зерна Шпленгера) і некислотостійких ділянок (метафосфатні зерна Муха)
-Культуральні властивості
аероби або факультативні анаероби
оптимальна температура – 370С
рН – 7,0-7,2
вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання вітамінів групи В, гліцерину, амінокислот)
-Спеціальні поживні середовища
гліцеринові середовища (гліцериновий бульйон)
картопляні середовища
яєчні середовища (Левенштейна-Йєнсена, Петрова, Петран΄яні)
Спеціальні поживні середовища
напівсинтетичні та синтетичні середовища (середовище Сотона)
середовище для виділення L-форм бактерій
середовище Прайса (цитратна кров)
В залежності від швидкості росту на спеціальних поживних середовищах мікробактерії поділяються:
Швидкоростучі (до 7 діб) – збудники атипових мікобактеріозів (18 видів)
Повільноростучі (>7 діб) - M.tuberculosis, M.bovis, деякі атипові мікобактерії (біля 20 видів)
Не ростуть на поживних середовищах - M.leprae
Мікобактерії повільно ростуть на поживних середовищах (швидкість росту залежить від часу генерації – 18-24 год)
На щільних – ріст через 18-21 добу (M.tuberculosis), 28-35 діб (M.bovis)
На рідких – через 10-14 діб
-Культуральні властивості
на щільних середовищах –
R-форми колоній – крихкі, бугристі, зморшкуваті, кремового кольору, нагадують суцвіття цвітної капусти
на рідких середовищах – суха, зморшкувата плівка, не змочується водою, піднімається на стінку, бульйон прозорий
Колонії Mycobacterium tuberculosis
-Резистентність
стійкі в зовнішньому середовищі (за рахунок великого вмісту ліпідів в клітині)
стійкі до висушування
стійкі до високих температур (1000С –
5-7 хв)
стійкі до дезінфектантів (до фенолів)
нечутливі до більшості антибактеріальних ХТЗ
чутливі до УФО
-Патогенність
обумовлена структурними компонентами клітини
Cord-фактор (диміколат трегалози)
- пригнічує міграцію лейкоцитів
- антифагоцитарний фактор
- місцева токсична дія
Виявляють за допомогою методів Прайса та Школьнікової – мазки поміщають у цитратну кров, через 3-4 доби скельця виймають, фарбують за Цілем-Нільсеном, виявляють мікроколонії у вигляді кіс або джгутів
Ендотоксин (туберкулін)
- Має 3 фракції:
туберкулопротеїнова – зумовлює розвиток ГЧУТ
туберкулоліпідна – зумовлює незавершений фагоцитоз, сприяє утворенню сирнистого некрозу, гігантських клітин Пирогова-Ланганса. До фракції входять жирні кислоти, фосфатиди, сульфатиди
туберкулополісахаридна – сприяє утворенню лімфоцитарного валу
-Епідеміологія
Джерело інфекції – хвора на відкриту форму людина (M.tuberculosis) або тварина (M.bovis)
-Шляхи інфікування
- повітряно-крапельний
- повітряно-пиловий
- аліментарний
- трансплацентарний (при ураженні плаценти)
-Патогенез
при первинному інфікуванні в легенях утворюються локальні вогнища специфічного продуктивного запалення (має типову гістологічну картину)
- при доброякісному перебігу (достатньому імунітеті) – інволюція запального процесу, з наступною петрифікацією (кальцинацією)
- при несприятливому перебігу – подальший розпад тканин, можлива лімфогенна або гематогенна десимінація збудника, ураження різних систем органів
(особливо легень: каверни, абсцеси, інфільтрати)
Розрізняють легеневу та нелегеневі форми (туберкульоз шлунку та кишечника, нирок, мозкових оболонок, кісток та ін.)
-Імунітет
нестійкий
нестерильний
клітинний
антитіла виробляються в низьких титрах і не мають протективного значення (АТ-свідки)
формується стан ГЧСТ (обмежує розмноження бактерій, фіксує їх у вогнищі запалення) – виявляють за допомогою алергічних реакцій
Лабораторна діагностика
-Матеріал для дослідження:
- харкотиння
- ексудат з плевральної порожнини
- асцитична рідина
- випорожнення
- сеча
- спинномозкова рідина
- кров
-Методи діагностики
Мікроскопічний
Основні переваги: простота, легкість виконання, доступність для будь-якого типу лабораторій
Недолік: недостатня інформативність
Матеріал піддають збагаченню, фарбують за Цілем-Нільсеном.
Більш результативний метод - РІФ
Методи збагачення
збільшують ймовірність виявлення збудника в мазках-препаратах
Метод гомогенізації – матеріал обробляють 1% NaOH, який не руйнує збудника, але знищує сторонню мікрофлору. Матеріал центрифугують і досліджують центрифугат
2.Метод флотації – після гомогенізації центрифугат обробляють речовинами легшими за воду (толуол, бензол). В результаті утворюється флотаційне кільце, яке містить ксилол разом із збудником
Бактеріологічний метод
Переваги: дозволяє виділити чисту культуру збудника, ідентифікувати її, визначити вірулентність та чутливість до ХТЗ
Недолік: отримання результату через 3-4 тижні (до 12 тижнів)
1 етап – матеріал обробляють сірчаною кислотою, висівають на спеціальні середовища
2 етап – вивчення культуральних та ферментативних властивостей
- ніациновий тест – визначають здатність з ніацину синтезувати нікотинову кислоту (M.tuberculosis (+), M.bovis (-)
- метод Прайса, Школьнікової
Біологічний метод
матеріал вводять в пахвинну ділянку:
- кролю (чутливі до M.bovis)
- морській свинці (чутливі до M.tuberculosis)
через 1,5-2 тижні збільшуються лімфатичні вузли, некроз в місці введення
через 3-6 тижнів тварини гинуть від генералізованої інфекції (після розтину в мазках виявляють збудника, у внутрішніх органах – туберкули)
Серологічний метод
використовують для діагностики ранніх та прихованих форм, нелегеневих, закритих легеневих форм
недолік: низька специфічність антитіл, часті хибнопозитивні результати
РЗК, РНГА
Алергічний метод
оснований на постановці внутрішньошкірної проби Манту. Використовують для:
визначення рівня поствакцинального імунітету;
визначення категорій, які підлягають ревакцинації
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 144; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!