ПОШИРЕННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ У ПРИРОДІ, ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ 2 страница
n Ферменти патогенності
плазмокоагулаза
лецитиназа
гіалуронідаза
фібринолізин
каталаза
ДНК-аза
ліпаза
n Екзотоксини
За механізмом дії діляться:
а) мембранотоксини (стафілолізини) – мають дермонекротичну, летальну та деструктивну дію на еритроцити, лейкоцити, макрофаги
б) ексфоліатини А і В
в) токсин синдрому токсичного шоку
г) ентеротоксини А, В, С, D, E
n Алергени
n Перехресно-реагуючі антигени
n Антифагоцитарні фактори (мікрокапсула, білок А, пептидоглікан, тейхоєві кислоти
n Суперантигени – мітогенна дія на
n Т- і В-лімфоцити
-Профілактика і лікування:
Профілактика
n неспецифічна
n специфічна (екстренна) – стафілококовий анатоксин
Лікування
n етіотропна – антибіотики
n специфічне
антистафілококова плазма
антистафілококовий Ig
аутовакцини
стафілококовий бактеріофаг
101. Стрептококи. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика стрептококових інфекцій. -
Відповідь:
n -Родина Streptococcaceae
n Рід Streptococcus
n Види: S.pyogenes S.mutans
S.pneumoniae S.mitis
S.agalactiae S.salivarius
n Рід Enterococcus
n Види: E.faecalis
E.faecium
E.durans
-Морфологія:
n Гр+ коки, сферичної, овоїдної або ланцетоподібної форми
n розміри 0,5-2 мкм
n нерухомі
n не утворюють спор
n патогенні представники утворюють капсулу в організмі людини і тварин
n в мазках-препаратах розташовуються попарно,у вигляді коротких або довгих ланцюжків
|
|
|
-Властивості:
n факультативні анаероби , t – +37 C, рН=7,2-7,6
n вибагливі до поживних середовищ
а) цукровий бульйон – утворюють придонно-пристінковий ріст
б) кров”яний агар
- альфа-гемолітичні – неповний гемоліз
- бета-гемолітичні – повний гемоліз
- гама-негемолітичні – відсутність гемолізу
в) жовчний бульйон – диференціація S.pneumoniae та Enterococcus
n на щільних поживних середовищах утворюють S форми колоній (в несприятливих умовах – R)
-Резистентність
n малочутливі до низьких температур, висушування
n помірночутливі до високих температур
n чутливі до більшості дезінфектантів у робочих концентраціях
-Фактори патогенності
n Білок М
n Капсула
n Ферменти патогенності
- С5а-пептидаза
- гіалуронідаза
- стрептокіназа (фібринолізин)
- ДНК-аза (стрептодорназа)
- амінопептидаза
n Екзотоксини
- 0-стрептолізин – гемолітична, цитотоксична, кардіотоксична дія
- S-стрептолізин – гемолітична, цитотоксична дія
- еритрогенін (скарлатинозний токсин) – пірогенна, алергенна, імуносупресивна дія
- кардіогепатотоксин
n перехреснореагуючі антигени
n суперантигени
n алергени
-Епідеміологія і патогенез
|
|
|
n Джерело інфекції – хвора людина або бактеріоносій
n Шляхи зараження – контактний і аерогенний
n Викликають гнійно-запальні захворювання різної локалізації, скарлатину, рожисте запалення, ревматизм
-Імунітет
n нестійкий, типоспецифічний – для більшості стептококових інфекцій
n стійкий, типоспецифічний - після перенесеної скарлатини
-Лабораторна діагностика
n Матеріал для дослідження: гній, рановий вміст, ексудат, слиз із носоглотки, наліт із мигдаликів, кров, ліквор, харкотиння.
n Методи діагностики:
n Бактеріоскопічний метод – орієнтовне
значення
n Бактеріологічний метод – основне діагностичне значення
n Серологічний метод – використовують для діагностики хронічних та аутоімунних інфекцій
-Профілактика та лікування
n Профілактика
n неспецифічна
n специфічна – використовують для профілактики пневмококових інфекцій – пневмококова вакцина (містить капсульний полісахарид)
n Лікування
n етіотропне - антибіотики
102. Стрептококи пневмонії. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика пневмококових інфекцій. -
Відповідь:
- Стрептококи пневмонії (за старою номенклатурою - пневмококи) вперше були
|
|
|
описані Л. Пастером у 1881 р. У чистій культурі їх виділили і з’ясували
їх роль при запаленні легень К. Френкель і А. Вейксельбаум (1886).
-Морфологія і фізіологія. Стрептококи пневмонії - парно розташовані коки
витягнутої ланцетоподібної форми, які нагадують контури полум’я свічки.
Розміри їх коливаються від 0,5 до 1,5 мкм. В організмі людини утворюють
капсулу, яка оточує дві клітини разом. При вирощуванні на живильних
середов. вона відсутня. Спор і джутиків не мають, Гр(+).
-Пневмококи - факультативні анаероби, але добре ростуть і в аеробних
умовах при 37 °С. На простих середов. не культивуються. Їх вирощують на
середов. із додаванням крові або сироватки. На кров’яному агарі
утворюють дрібні прозорі колонії-росинки, оточені зоною позеленіння. На
рідких середов. викликають слабке помутніння з осадом. Біохімічно
активні, розкладають ряд вуглеводів до кислоти, желатин не розріджують.
Вірулентні пневмококи розкладають інулін і розчиняються в жовчі, що
використовують для їх ідентифікації. Вони продукують гемотоксин,
лейкоцидин, гіалуронідазу, а також мають ендотоксин. Вірулентні
властивості пневмококів, в основному, визначають капсули, які
пригнічують фагоцитоз.
|
|
|
Розміщені в капсулі складні полісахариди визначають серотип пневмокока.
В даний час виділено 84 серотипа. Усі вони є патогенними для людини,
причому в клінічній практиці 1, 3, 4, 7, 8, 9 і 12-й типи найбільше
часто викликають захворювання дорослих, а пневмонії й отити в дітей
звичайно зв'язані з 6, 14, 19 і 23-м типами.
У зв'язку з тим, що існують перехресні реакції між полісахаридами
пневмококів і інших видів бактерій, імунологічна діагностика
(серотипування) використовується рідше, ніж більш специфічна -
бактеріологічна. До останнього часу вважалося, що пневмококи чуттєві до
пеніциліну і більшості інших антибіотиків. Однак з'являється усе більше
зведень про швидке поширення штамів, резистентних до антибіотиків
пеницилінового ряду (до 70%), хлорамфениколу, тетрациклінам і макролідам. Разом з тим показано, що найбільшу активність
стосовно зазначених штамів мають антибіотики флуорохінолінового ряду.
-Антигени і класифікація. Стрептококи пневмонії мають три основні
антигени - полісахарид клітинної стінки, капсульний полісахарид і
М-білок. За капсульним антигеном усі пневмококи поділені на 85
сероварів, 15 із них можуть викликати у людей крупозну пневмонію,
септицемію, менінгіт, артрит, отит, гайморит, риніт, повзучу виразку
рогівки.
-Імунітет має типоспецифічний характер, але слабкого напруження і
недовготривалий. Навпаки, у деяких людей після перенесеної хв. виникає
підвищена чутливість до повторних заражень або захв. переходить у
хронічну форму.
-Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є мокротиння, кров,
слиз із рото- та носоглотки, гній, спинномозкова рідина тощо. Первинна
бактеріоскопія матеріалу і посів його на живильні середов. дають мало,
оскільки в ротовій порожнині та інших біотопах є подібні за морфологією,
але непатогенні пневмококи. Основним, найбільш точним, раннім і надійним
методом лабор. діагностики є постановка біологічної проби на білих
мишах, які є найчутливішими тваринами до стрептококів пневмонії. Після
внутрішньоочеревинного зараж. у них виникає сепсис, посів крові із серця
дає змогу швидко виділити чисту культуру й ідентифікувати її.
-Патогенез. Пневмококи різних серотипів можуть безсимптомно персистувати
на слизуватих оболонках порожнини рота і верхніх дихальних шляхах.
Проникненню їх у дистальні відділи респіраторного тракту перешкоджають
захисні структури організму: лімфоїдні мигдалини, бактерицидні
властивості слини і носового слизу, мукоциліарний апарат
трахеобронхіального дерева, фагоцитарна активність нейтрофілів і
альвеолярних макрофагів, гуморальні фактори бронхіального секрету
(імуноглобуліни А і G), система комплементу, лізоцим, інтерферон,
лактоферин, інгібітори протеаз). На підставі цього варто припустити, що
ведуче значення в патогенезі гострих пневмоній (ОП) здобувають фактори,
що порушують динамічну рівновагу між макро- і мікроорганізмами. До таких
несприятливих обставин відносяться переохолодження (розладу
мікроциркуляції і порушення мукоциліарного кліренсу), гострі
респіраторні захворювання (гноблення системи місцевих захисних
факторів), перевтома, гіповітаміноз, стресові ситуації, десинхронози й
інші фактори, що порушують резистентність організму. У патогенезі
вторинних пневмоній велику роль грають також вплив іонізуючого
випромінювання, наявність онкологічних захворювань і хвороб системи
крові (у тому числі проведена в таких випадках хіміотерапія), травми,
отруєння, поранення, оперативні втручання, штучна вентиляція легень,
алкоголізм, захворювання серцево-судинної системи й інших внутрішніх
органів.
Таким чином, очевидно, що причина розвитку первинної пневмонії лежить у
впливі на організм одного чи декількох несприятливих факторів, що
виявляються в порушенні імунітету і системи неспецифічної
резистентності. Персистуюча мікрофлора аспірується при диханні в
дистальні відділи респіраторного тракту. Гематогенний і лімфогенний шлях
інфікування зустрічається тільки при вторинних пневмоніях. Потрапляючи в
респіраторну зону, бактерії, не зустрічаючи відповідного опору,
інтенсивно репродукуються й активізуються.
-Профілактика і лікування. Загальні профілактичні заходи зводяться до
загартування організму, оберігання від сильного переохолодження.
Специфічна профіл. не проводиться, вакцин немає. Для лік. з успіхом
використовують пеніцилін, еритроміцин, олеандоміцин і сульфаніламідні
препарати.
103. Менінгококи. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика та профілактика менінгіту. -
Відповідь:
n -Родина Neisseriaceae
n Рід Neisseria (14 видів)
n Вид: N.meningitidis – збудник менінгококової інфекції
Морфологія – Гр- бобовидні диплококи, не утворюють спор, нерухомі, в організмі людини утворюють мікрокапсулу. В мазках-препаратах розташовуються внутрішньо- або позаклітинно
-Культуральні властивості
n Облігатні аероби, вибагливі до умов культивування і складу поживних середовищ
n Для культивування використовують:
а) сироватковий агар
б) сироватковий бульйон
в) кров’яний агар
г) асцитний агар (середовище Бейлі)
-Резистентність
n нестійкі у зовнішньому середовищі
n чутливі до:
висушування
високих та низьких температур
дезінфектавнтів у робочих концентраціях
n Морфологія – типова для роду
n Культуральні властивості:
на щільних середовищах – S форми колоній (ніжні, прозорі)
на рідких середовищах – утворюють помутніння, осад
n Антигенна будова
групоспецифічні – капсулёьні полісахариди
типоспецифічні – ліпополісахариди та білки
-Патогенність, епідеміологія та патогенез
n Фактори патогенності
а) адгезини – пілі, фімбрії
б) капсула
в) ферменти патогенності – гіалуронідаза, нейрамінідаза, протеаза
г) ендотоксин
n Джерело інфекції – хвора людини або бактеріоносій
n Шлях інфікування – повітряно-крапельний.
n Менінгококова інфекція може протікати як назофарингіт, менінгококцемія та епідемічний цереброспінальний менінгіт
-Імунітет
n напружений, довготривалий, антибактеріальний, групоспецифічий
-Профілактика
n неспецифічна
n специфічна – менінгококова вакцина (полісахаридна) – проводять в колективах з розповсюдженим носійством
-Лікування
n етіотропне - антибіотики
-Лабораторна діагностика інфекцій, спричинених нейсеріями
n Матеріал для дослідження: гній з уретри, носоглотковий слиз, кров, ліквор
n Експрес діагностика – РІФ, ІФА та ін.
n Методи діагностики:
а) Мікроскопічний метод
б) Бактеріологічний метод
в) Серологічний метод
- РНГА – діагностика менінгококового носійства
104. Гонококи. Морфологія. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика, профілактика гонореї та бленореї. –
Відповідь:
n -Родина Neisseriaceae
n Рід Neisseria (14 видів)
n Вид: N.gonorrhoeae – збудник гонореї та бленореї новонароджених
n Морфологія – Гр- бобовидні диплококи, не утворюють спор, нерухомі, в організмі людини утворюють мікрокапсулу. В мазках-препаратах розташовуються внутрішньо- або позаклітинно
-Культуральні властивості
n Облігатні аероби, вибагливі до умов культивування і складу поживних середовищ
n Для культивування використовують:
а) сироватковий агар
б) сироватковий бульйон
в) кров’яний агар
г) асцитний агар (середовище Бейлі)
-Резистентність
n нестійкі у зовнішньому середовищі
n чутливі до:
висушування
високих та низьких температур
дезінфектавнтів у робочих концентраціях
n Морфологія – типова для роду
n Культуральні властивості
n а) на щільних середовищах утворюють колонії в залежності від вірулентності:
n - Т1-Т2 – утворюють вірулентні гонококи (мілкі, прозорі)
n - Т4-Т4 – утворюють авірулентні гонококи (середніх розмірів, мутні)
n б) на рідких середовищах – плівка та дифузне помутніння
n
n
n Антигенна будова
групоспецифічні – капсулёьні полісахариди
типоспецифічні – ліпополісахариди та білки
-Патогенність, епідеміологія та патогенез
n Фактори патогенності
а) адгезини – пілі, фімбрії
б) капсула
в) ферменти патогенності – гіалуронідаза, нейрамінідаза, протеаза
г) ендотоксин
n Джерело інфекції – хвора людини або бактеріоносій
n Шлях інфікування – повітряно-крапельний.
n Менінгококова інфекція може протікати як назофарингіт, менінгококцемія та епідемічний цереброспінальний менінгіт
-Імунітет
n напружений, довготривалий, антибактеріальний, групоспецифічий
-Профілактика
n неспецифічна
n специфічна – менінгококова вакцина (полісахаридна) – проводять в колективах з розповсюдженим носійством
-Лікування
n етіотропне - антибіотики
-Лабораторна діагностика інфекцій, спричинених нейсеріями
n Матеріал для дослідження: гній з уретри, носоглотковий слиз, кров, ліквор
n Експрес діагностика – РІФ, ІФА та ін.
n Методи діагностики:
а) Мікроскопічний метод
б) Бактеріологічний метод
в) Серологічний метод
- РЗК на холоді – діагностика хронічної гонореї
105. Умовно-патогенні ентеробактерії. Основні види, їх роль в виникненні гнійно-запальних захворювань та внутрішньолікарняних інфекцій. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій. –
Відповідь:
- Родина Enterobacteriaceae
Роди
Escherichia Serratia
Shigella Providensia
Salmonella Edwardsiella
Yersinia Enterobacter
Klebsiella Morganella
Proteus Hafnia
Citrobacter Ervinia
• -Морфологія
- Гр - палички з заокругленими кінцями
- не утворюють спор
- рухливі перитрихи
- не утворюють капсул
• -Культуральні властивості
• факультативні анаероби або аероби, невибагливі до умов культивування та поживних середовищ
• Культивуються на:
а) універсальних поживних середовищах
МПА – S форми колоній, середніх розмірів, напівпрозорі
МПБ – дифузне помутніння і осад
б) на диференційно-діагностичних (середовища Ендо, Левіна, Плоскірєва)
Склад: МПА, лактоза, індикатор
- лактозопозитивні – забарвлені в колір індикатора
- лактозонегативні – безбарвні
-Фактори патогенності ентеробактерій
Ендотоксин
Екзотоксини
Фактори інвазії (джгутики та ферменти)
Адгезини (пілі, білки клітинної стінки, мікрокапсула)
Капсула
-Принципи лабораторної діагностики
Матеріал для дослідження:
фекалії, блювотні маси, промивні води шлунку, харчові продукти;
при генералізованих інфекціях – кров, сеча;
при опортуністичних – рановий вміст, ексудат, кров, сеча, ліквор
-
Методи:
- Бактеріологічний
а) виділення чистої культури збудника
б) ідентифікація за ферментативними, антигенними, фаголізабельними властивостями
- Серологічний – РА, РНГА, РЗК
-Методи:
- Бактеріологічний
а) виділення чистої культури збудника
б) ідентифікація за ферментативними, антигенними, фаголізабельними властивостями
- Серологічний – РА, РНГА, РЗК
-Профілактика та лікування
Профілактика
- неспецифічна (при всіх інфекціях)
- специфічна (при тифо-паратифозних захворюваннях)
а) хімічна вакцина (моновалентна - S.typhi)
б) полівалентна адсорбована – TABte
в) специфічний бактеріофаг (черевний тиф)
-специфічна (при шигелах)
а) дизентерійний анатоксин S.dysenteriae
б) жива атенуйована вакцина S.flexneri
в) рибосомальна
г) хімічна
Лікування:
- етіотропне
- патогенетичне
- еубіотики (при шигелах і ешерихіях)
106. Ешерихії. Морфологія, класифікація. Патогенність. Патогенез, імунітет, лабораторна діагностика та профілактика ешерихіозів. –
Відповідь:
-Морфологія – типова для родини
Культуральні властивості – утворюють S-форми колоній, лактозопозитивні
Біохімічна активність
- розщеплюють лактозу, глюкозу, маніт, мальтозу до кислоти і газу
- білки з виділенням сірководню та індолу
-Патогенність, епідеміологія, патогенез кишкових ешерихіозів
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 113; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!