Характеристика задач обліку основних засобів та обліку праці і заробітної плати
Досягнення підприємствами поставлених стратегічних і тактичних цілей вимагає від них постійного поповнення новими засобами праці для оновлення технології виробництва, збільшення обсягу випуску існуючої продукції та виведення на ринок нової.
У зв’язку з цим на перший план виходить поінформованість зацікавлених осіб (керівництва, бухгалтерів, інвесторів тощо) про наявність засобів праці (обладнання машин, виробничих площ та інших основних засобів) та постійний контроль за їх правильним використанням. Правильно побудований облік основних засобів і, як наслідок, різнобічне використання наданої інформації, повинно сприяти ефективному управлінню виробничою діяльністю будь-якого підприємства, а також проведення обґрунтованої зваженої інвестиційної політики щодо них.
Дамо визначення поняття „задача”, що використовуватиметься надалі для вирішення проблем автоматизації тих чи інших ділянок обліку. Під задачею будемо розуміти алгоритм перетворення вхідних даних за допомогою процедур обробки у вихідні показники, що мають певне функціональне призначення для бухгалтерського обліку і управління підприємством.
Існує багато підходів до виділення задач обліку основних засобів. Найдоцільнішим на наш погляд є таке групування:
1. – облік і контроль об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами – код ZB101;
|
|
|
2. – облік і контроль за правильністю та своєчасністю відображення руху основних засобів (надходження, вибуття, внутрішнє переміщення) – код ZB102;
3. – облік амортизації (зносу) основних засобів та контроль за правильністю її нарахування та відображення – ZB103;
4. – облік витрат на ремонт та модернізацію основних засобів та контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою – код ZB104;
5. – облік переоцінки основних засобів (до оцінки та уцінки) – код ZB105;
6. – облік операційної та фінансової оренди основних засобів – код ZB106;
7. – виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів – код ZB107;
8. – облік і контроль нематеріальних активів – код ZB108;
9. – відображення операцій з основними засобами в облікових реєстрах код ZB109.
ZBХХХ
номер задачі
код ділянки обліку
код підсистеми бухгалтерського обліку
мнемонічна ознака
Перший розряд структури коду задачі – мнемонічна ознака, другий – код підсистеми бухгалтерського обліку, третій – код ділянки обліку, четвертий та п’ятий – номер задачі.
Задача ZB101 дозволяє бухгалтерії, економічним і технічним службам підприємства здійснювати контроль за наявністю основних засобів у розрізі таких класифікаційних ознак:
|
|
|
Ÿ за функціональним призначенням: виробничі (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню) та невиробничі (не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва);
Ÿ за видами: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо;
Ÿ за використанням: діючі (ті, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в цей період часу з різних причин), запасні (ті, що перебувають у резерві і призначені для заміни об’єктів основних засобів, що вибули);
Ÿ за належністю: власні (ті, що знаходяться на балансі підприємства), орендовані (ті, що отримані за договорами операційної оренди і відображають в позабалансовому обліку).
Одиницею обліку основних засобів є інвентарний об’єкт – предмет або комплекс конструктивно поєднаних предметів з усіма пристроями та пристосуваннями для виконання певних самостійних функцій і певної роботи.
Кожному інвентарному об’єкту присвоюється відповідний інвентарний номер. Цей номер зберігається за об’єктом на час його знаходження на підприємстві, при цьому повторення номерів виключено.
|
|
|
Аналітичний пооб’єктний облік основних засобів веде бухгалтерія на інвентарних картках (форма ОЗ-6 „Інвентарна картка обліку основних засобів”). Записи в інвентарних картках повинні бути тотожними даним пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їхнього знаходження, які відображаються в інвентарному списку (ОЗ-9 „Інвентарний список основних засобів”). Для отримання аналітичних даних про наявність і рух основних засобів за їхніми класифікаційними ознаками бухгалтерія заповнює картку обліку руху основних засобів за формою ОЗ-8 на підставі підсумкових даних в інвентарних картках.
Вихідна інформація даної задачі необхідна при проведені інвентаризації і аналізі використання основних засобів з метою виявлення зайвих та морально застарілих, а також для відображення операцій з основними засобами в облікових реєстрах.
Задачу обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами (код ZB101) є зміст розділити на під задачі:
Ÿ обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів, що знаходяться на підприємстві (код ZB 10101);
|
|
|
Ÿ обліку основних засобів за місцями їх експлуатації (код ZB 10102);
Ÿ обліку основних засобів за класифікаційними групами (код ZB 10103);
Ÿ контролю за наявністю основних засобів на підприємстві (код ZB10104).
Задачу обліку і контролю за правильністю та своєчасністю відображення руху основних засобів (надходження, вибуття, внутрішнє переміщення) – код ZB102 доцільно поділити на такі під задачі:
Ÿ обліку безоплатного отримання основних засобів (код ZB 10201);
Ÿ обліку придбання та спорудження основних засобів (код ZB 10202);
Ÿ обліку одержання основних засобів як внеску до статутного капіталу (код ZB 10203);
Ÿ обліку надходження основних засобів у зв’язку з іншими операціями (код ZB 10204);
Ÿ обліку бартерних операцій, об’єктом обміну в яких виступають основні засоби (код ZB 10205);
Ÿ обліку безоплатної передачі основних засобів (код ZB 10206);
Ÿ обліку реалізації основних засобів (код ZB 10207);
Ÿ обліку передачі основних засобів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства (код ZB 10208);
Ÿ обліку ліквідації основних засобів (код ZB 10209);
Ÿ обліку внутрішнього переміщення основних засобів (код ZB 10210);
Ÿ контролю за правильністю оформлення операцій з руху основних засобів (код ZB 10211).
Головними джерелами надходження основних засобів є такі: об’єкти, що їх вклали засновники до статутного капіталу; об’єкти збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первину вартість об’єктів; придбані основні засоби; основні засоби, одержані безкоштовно; виявлені під час інвентаризації надлишки основних засобів; основні засоби, одержані як результат обміну на інші активи.
У разі надходження в експлуатацію основних засобів на кожний об’єкт укладають спеціальний документ – акт приймання-передачі типової форми (форма ОЗ-1 „Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів”). Акт складається спеціальною комісією, що визначається наказом з облікової політики підприємства.
Задача ZB102 прямо пов’язана із задачею ZB101, оскільки після прийому основного засобу в бухгалтерії на нього заводиться інвентарна картка, дані за якою повинні збігатися з даними Акту форми ОЗ-1 (проводиться контроль правильності оприбуткування основного засобу на баланс підприємства). Тобто, вихідні дані задачі обліку і контролю за правильністю та своєчасністю відображення руху основних засобів (надходження, вибуття, внутрішнє переміщення) (код ZB102) служать вхідними даними для задачі обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами (код ZB101).
Під час експлуатації основні засоби поступово втрачають свої споживчі та фізичні якості і стають непридатними для використання. Однак вартість основних засобів не зникає безслідно, а систематично розподіляється протягом терміну їх використання. Такий розподіл має назву „амортизація”. Саме для обліку амортизації і служить задача ZB103. оскільки згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби”, амортизацію об’єкта основних засобів можна нараховувати одним із п’яти методів (прямолінійним, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивним, виробничим(, то програмні засоби, за допомогою яких реалізовуватиметься процедура розв’язання цієї задачі, повинні забезпечувати можливість нарахування амортизації будь-яким з вказаних методів.
У задачі за кодом ZB103 обліку амортизації (зносу) основних засобів та контролю за правильністю її нарахування та відображення найбільш логічним було б виділення двох під задач:
Ÿ обліку амортизації (зносу) основних засобів (код ZB 10301);
Ÿ контролю за правильністю нарахування амортизації (зносу) основних засобів (код ZB10302).
Вхідною інформацією для задачі обліку амортизації (зносу) основних засобів та контролю за правильністю її нарахування (код ZB103) служать дані, отримані при реалізації задач обліку витрат на ремонт та модернізацію основних засобів та контролю за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою (код ZB104), обліку переоцінки основних засобів (до оцінки та уцінки) (код ZB105), вихідні дані задачі обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами (код ZB101). Своєю чергою результатна інформація задачі ZB103 використовується на ділянці обліку виробничих витрат у задачі обліку собівартості готової продукції.
У задачі обліку витрат на ремонт та модернізацію основних засобів та контролю за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою (ZB104) виділяємо під задачі:
Ÿ обліку ремонту основних засобів (код ZB 10401);
Ÿ обліку модернізації основних засобів (код ZB 10402);
Ÿ контролю за раціональним використанням коштів, виділених на ремонт та модернізацію основних засобів (код ZB10403).
Такий розподіл задачі обліку витрат на ремонт та модернізацію основних засобів та контролю за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою (ZB104) пов’язаний насамперед з тим, що витрати на ремонт і витрати на модернізацію є абсолютно різними затратами за характером їх впливу на балансову вартість об’єкта основних засобів. Витрати на ремонт не збільшують балансову вартість об’єкта основних засобів і списуються на витрати звітного періоду, своєю чергою витрати на модернізацією пов’язані з поліпшенням функціональних можливостей об’єкта, збільшують його балансову вартість, а на витрати списуються поступово через механізм амортизації.
Обидві підзадачі тісно пов’язані із задачею обліку собівартості готової продукції (ділянка обліку виробничих витрат), з тою лише різницею що під задача ZB10401 – безпосередньо, а ZB10402 – опосередковано через задачу обліку амортизації (зносу) основних засобів та контролю за правильністю її нарахування та відображення 9код ZB103).
Задача обліку переоцінки основних засобів (до оцінки та уцінки) (код ZB105) підрозділяється на дві підзадачі:
Ÿ обліку дооцінки основних засобів (код ZB10501);
Ÿ обліку уцінки основних засобів (код ZB10502).
Дооцінка відбувається в разі перевищення справедливої вартості над балансовою, а уцінка, відповідно, при перевищенні балансової вартості над справедливою.
У бухгалтерському обліку дооцінка основних засобів відображається так:
Д-т 10 „Основні засоби” К-т 131 „Знос основних засобів” – на суму до оцінки зносу основного засобу;
Д-т 10 „Основні засоби” К-т 423 „Дооцінка активів” – на суму дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів.
Уцінка в обліку відображається так:
Д-т 131 „Знос основних засобів” к0т 10 „Основні засоби” – на суму уцінки зносу основного засобу.;
Д-т 975 „Уцінка необоротних активів і фінансових активів” К-т 10 „Основні засоби” – на суму уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів.
Відповідно інформація підзадачі обліку дооцінки основних засобів (код ZB10501) та обліку уцінки основних засобів (код ZB10502) використовується і є вхідною для6 задачі обліку амортизації (зносу) основних засобів та контролю за правильністю її нарахування та відображення (код ZB103), обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами – код ZB101, а також для ділянки обліку фінансово-розрахункових операцій (задачі обліку фондів і резервів та обліку фінансових результатів і контролю за правильністю їх формування).
Задача обліку операційної та фінансової оренди основних засобів за кодом ZB106 має на меті узагальнити інформацію про основні засоби, що перебувають на підприємстві на правах:
1 – фінансової оренди, що передбачає передачу орендареві всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом використання й володіння активом;
2 – операційної оренди, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди, а також основні засоби, віданні підприємством в операційну чи фінансову оренду.
Внаслідок різниці у відображенні в обліку фінансової та операційної оренди є зміст задачу ZB106 розподілити на кілька під задач:
Ÿ обліку операційної оренди по об’єктах основних засобів, зданих в оренду (код ZB 10601);
Ÿ обліку операційної оренди по орендованих основних засобах (код ZB 10602);
Ÿ обліку фінансової оренди об’єктах основних засобів, здатних в оренду (код ZB 10603);
Ÿ обліку фінансової оренди по орендованих основних засобах (код ZB 10604);
Ÿ контролю за правильністю та своєчасністю нарахування і сплати орендних платежів (код ZB 10605);
Ÿ контролю за правильністю та своєчасністю отримання орендних платежів (код ZB10606).
Вихідна інформація задачі ZB106 служить вхідними даними для задач ZB101 (обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами), ZB103 (обліку амортизації (зносу) основних засобів та контролю за правильністю її нарахування та відображення) і низки задач ділянок обліку витрат на виробництво та обліку фінансово-розрахункових операцій.
Задача виявлення зайвих та морально застарілих основних засобів (код ZB107) призначена для відслідковування основних засобів, що з тих чи інших причин простоюють чи працюють з недовикористанням діючих виробничих потужностей, а також із завершеним строком корисної експлуатації є зміст розділити дану задачу на підзадачі, а саме:
Ÿ визначення рівня спрацювання основних засобів (код ZB 10701);
Ÿ визначення рівня використання виробничих потужностей (код ZB 10702);
Ÿ визначення і контроль за рівнем забезпеченості основними засобами (код ZB10703).
Вхідними даними при розв’язанні цієї задачі виступає вихідна інформація задачі ZB101 обліку і контролю об’єктів основних засобів за місцем їх знаходження (експлуатації, зберігання) та класифікаційними групами. Розв’язання задачі ZB107 дозволяє дати відповідь на запитання про ефективність функціонування того чи іншого об’єкта основних засобів на підприємстві.
Задачу обліку і контролю нематеріальних активів (код ZB108) можна розділити на підзадачі;
Ÿ обліку і контролю за наявністю нематеріальних активів (код ZB 10801);
Ÿ обліку придбання (створення) нематеріального активу (код ZB 10802);
Ÿ обліку переоцінки нематеріальних активів (код ZB 10803);
Ÿ обліку вибуття нематеріальних активів (код ZB 10804);
Ÿ обліку амортизації (зносу) нематеріальних активів та контролю за правильністю її нарахування (код ZB10805).
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”. Згідно з цим П()С)БО нематеріальний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.
Основними завданнями автоматизації комплексу підзадач, що стосуються обліку та контролю нематеріальних активів є:
1 – правильне і своєчасне надходження, вибуття і переміщення нематеріальних активів;
2 – контроль за наявністю нематеріальних активів;
3 – своєчасне і точне обчислення зносу нематеріальних активів і контроль за правильним відображенням його в обліку;
4 – оперативне забезпечення керівництва інформацією про стан нематеріальних активів. Що знаходяться на балансі підприємства.
Вихідні дані задачі обліку і контролю нематеріальних активів 9код ZB108) використовуються як вхідна інформація для формування результуючих відомостей під час розв’язання задачі відображення операцій з основними засобами в облікових реєстрах (код ZB109).
Задача відображення операцій з основними засобами в облікових реєстрах (код ZB109) передусім має на меті підсумовування інформації про наявність і рух основних засобів на підприємстві за звітний період (скажімо, за місяць) та видачі результатів обробки у вигляді відомостей (результуючих табуляграм).
У бухгалтерії таке узагальнення інформації відбувається у журналі 4 за кредитом рахунків 10 „Основні засоби”, 11 „Інші необоротні матеріальні активи”, 12 „Нематеріальні активи”, 13 „Знос необоротних активів”, 15 „Капітальні інвестиції”, 18 „Інші необоротні активи”, 19 „Негативний гудвіл”.
Важливого значення в підвищенні ефективності використання трудових ресурсів, управління ними набуває правильна організація обліку праці і заробітної плати, який повинен забезпечувати надходження реальної та достовірної інформації про трудомісткість вироблювальної продукції та нарахування заробітної плати. Саме це визначає склад головних завдань цієї ділянки обліку:
Ÿ забезпечення достовірного визначення затрат праці на виготовлення продукції;
Ÿ своєчасне і правильне визначення розміру оплати праці робітників;
Ÿ контроль за використанням фонду основної та додаткової заробітної плати.
Чітке виконання вказаних завдань значною мірою залежить від рівня автоматизації обліку праці і заробітної плати на підприємстві, що повинно охоплювати всю сукупність задач із синтетичного та аналітичного обліку і контролю.
На промислових підприємствах застосовують дві форми оплати праці:
1 – погодинну – оплата праці робітника відповідної кваліфікації залежить від кількості відпрацьованих ним годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину (місяць);
2 – відрядну – оплата праці робітника залежить від кількості виготовленої ним продукції, виконаних робіт чи наданих послуг встановленої якості. Оплату здійснюють за нормами і розцінками, встановленими згідно з розрядом виконаних робіт.
Відрядну і погодинну форми складають системи оплати праці. Системою оплати праці є сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці і мірою винагороди працівників.
Відрядна система праці поділяється на:
Ÿ пряма відрядна – система, при застосуванні якої заробітна плата нараховується тільки за виконану роботу (виготовлення продукції(. Тобто, робітник за кожну одиницю виготовленого ним виробу одержує оплату, що дорівнює відрядній розцінці, незалежно від того недовиконана чи перевиконана норма виробітку;
Ÿ відрядно-преміальна – система, при якій понад суму заробітної плати, належної за виконану роботу . виплачується премія. Така система покликана стимулювати виконання кількісних та якісних показників виготовлення продукції.
Ÿ відрядно-прогресивна – система, при якій робота, виконана в межах встановлених норм. Оплачується за відрядними розцінками, а робота, виконана понад норму, - за прогресивно-зростаючими розцінками залежно від відсотку перевиконання норм виробітку. Цю систему зазвичай використовують тоді, коли необхідно збільшити випуск продукції (наприклад для виконання додаткового замовлення організації-клієнта) без впровадження додаткового устаткування і без збільшення кількості робітників;
Ÿ непряма відрядна – система, при якій зарплата працівників залежить від оплати праці робітників, яких вони обслуговують. Цю систему вигідно використовувати для оплати праці допоміжних робітників та підсобників;
Ÿ акордна – система, при якій норма і розцінка для працівника або групи працівників встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт, враховуючи діючі норми виробітку та відрядних розцінок. Найчастіше дана система використовується у галузях промисловості з тривалим виробничим циклом (наприклад, судно-, літакобудування);
Ÿ проста погодинна – система, при застосуванні якої заробітна плата нараховується тільки за фактично відпрацьований робітником час;
Ÿ погодинно-преміальна – система. При якій понад суму заробітної плати. Належної до отримання робітником за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення певних кількісних та якісних показників. Ця система поєднує позитивні характеристики відрядної та погодинної форм оплати праці;
Ÿ система посадових окладів – система, при якій кожній посаді відповідає оклад, встановлений з врахуванням стажу та якості роботи працівників. Застосовується така система для оплати праці керівників, спеціалістів та службовців.
Нагромаджений досвід машинної обробки інформації обліку праці і заробітної плати у промисловості дозволяє запропонувати на даній ділянці обліку виділення такого комплексу задач:
Ÿ нарахування заробітної плати за першу половину місяця;
Ÿ розрахунок авансу;
Ÿ нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за місяць;
Ÿ розрахунок утримань із заробітної плати;
Ÿ розрахунок належних сум заробітної плати і складання звітних документів.
Перераховані вище задачі є достатньо конкретизовані і подальшого поділу на під задачі не потребують.
З метою правильного і своєчасного нарахування заробітної плати робітникам, а підприємстві необхідно забезпечити точний підрахунок використання робочого часу в розрізі працівників та виробітку продукції або обсягу робіт, виконаних кожним працівником окремо або бригадою загалом.
Для обліку відпрацьованого часу на кожному підприємстві заповнюють табелі типової форми П-13 та П-14. табель складається в одному примірнику особою, якій доручено здійснювати табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановлені на підприємстві терміни (згідно з графіком внутрішньозаводського документообігу тощо). У ньому підбиваються підсумки за даними про використання робочого часу по кожному працівнику в розрізі структурних підрозділів. Надалі табель використовується як документ-основа для нарахування заробітної плати бухгалтерією підприємства.
Завданнями табельного обліку є:
Ÿ контроль за наявністю працівника на робочому місці;
Ÿ виявлення причин запізнень та неявок на роботу;
Ÿ отримання даних про фактично відпрацьований робітником час (розраховується як різниця між календарним фондом робочого часу і часом невиходів та інших втрат);
Ÿ складання звітності про наявність працівників на робочих місцях, стан трудової дисципліни тощо.
Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати для робітників-відрядників необхідно здійснювати постійних облік виробітку продукції та обсягу робіт, виконаних кожним працівником. Залежно від виду робіт, виконуваних робітником, для обліку виробітку використовують такі типові форми:
Ÿ рапорт про виробіток;
Ÿ маршрутний лист;
Ÿ відомість обліку виробітку;
Ÿ наряд (індивідуальний або бригадний(.
Ці документи подаються до бухгалтерії для нарахування заробітної плати.
Фонд заробітної плати згідно з статтею 2 Закону України „Про оплату праці” має структуру:
- основа заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
До фонду основної заробітної плати включаються:
Ÿ заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці, посадових обов’язків за окремими розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та встановленими посадовими окладами незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;
Ÿ суми процентних або компенсаційних відрахувань залежно від обсягів доходів (прибутку) одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг), у випадках, коли вони є основною заробітною платою;
Ÿ суми авторського гонорару діячам мистецтва, працівникам редакцій газет та журналів, телеграфних агентств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств і (або) оплата праці, що здійснюється за ставками (розцінками) авторської постановчої винагороди, нарахованими на даному підприємстві.
До фонду додаткової заробітної плати включаються:
Ÿ надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (зокрема, кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність; бригадирам з-поміж робітників, не звільнених від основної роботи, за керівництво бригадою; персональні надбавки тощо);
Ÿ премії працівникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премію за економію конкретних видів матеріальних ресурсів (зокрема, премії за виконання й перевиконання виробничих завдань; виконання акордних завдань у встановлений термін; підвищення продуктивності праці; виробіток тощо);
Ÿ винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбаченні чинним законодавством;
Ÿ інші види виплат, що належать до додаткової заробітної плати.
До заохочувальних та компенсаційних виплат включаються:
Ÿ надбавки і доплати, не передбачені законодавством, і понад розміри, встановлені чинним законодавством;
Ÿ винагороди за підсумками роботи року;
Ÿ матеріальна допомога і здешевлення вартості харчування працівників (оздоровчі, економічні, та інші витрати);
Ÿ одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочення до ювілейних дат як у грошовій, так і в натуральній формі);
Ÿ інші види виплат, що належать до заохочувальних та компенсаційних.
Автоматизоване нарахування зарплати за першу половину місяця, розрахунок авансу та нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за місяць, базується на обробці інформації, що міститься в первинних документах (табелях обліку використання робочого часу, нарядах, відомостях обліку виробітку тощо) з метою отримання даних, що використовуються для нарахування заробітної плати робітникам-відрядникам та погодинникам за звітний період.
Із суми нарахованої заробітної плати працівникам підприємства (як штатним, так і таким, що працюють за сумісництвом, договорами підряду тощо) вираховуються різного роду утримання. Для автоматизації даного процесу призначена задача розрахунку утримань із заробітної плати. Утримання із заробітної плати можна розділити на дві категорії, обов’язкові утримання, утримання за ініціативою підприємства.
Остання задача – розрахунок належних сум заробітної плати і складання зведених документів призначена для формування інформації про суми заробітної плати, належні до виплати кожному працівнику (нарахована заробітна плата за мінусом всіх видів утримань) та отримання розрахунково-платіжної відомості, як основного зведеного документа, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями з оплати їх праці.
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі ведеться на підприємстві в розрізі кожного працівника.
Автоматизація обробки інформації обліку праці і заробітної плати сприяє скороченню матеріальних і трудових затрат на збір, обробку та аналіз даних, необхідних для правильного ведення облікової роботи бухгалтерією та прийняття управлінських рішень керівництвом підприємства. Своєю чергою, комплекс задач з обліку праці і заробітної плати не являється уособленою системою, а функціонує в тісній взаємодії з ділянками обліку фінансово-розрахункових операцій, витрат на виробництво, зведеного обліку та складання звітності та підсистемою обліку та управління кадрами. Головними принципами, на яких базується така взаємодія, є:
Ÿ наявність зворотного зв’язку;
Ÿ використання результуючої інформації однієї ділянки обліку в якості вхідної для іншої ділянки;
Ÿ спільність деяких джерел інформації для кількох ділянок обліку;
Ÿ спільність деяких первинних та результуючих носіїв інформації для кількох ділянок обліку;
Ÿ уніфікованість систем кодування інформації, що використовуються на взаємозв’язаних ділянках обліку;
Ÿ єдність системи показників, що характеризують конкретний об’єкт обліку та управління і використовуються на взаємозв’язаних ділянках обліку.
Комплексом задач обліку фінансово-розрахункових операцій використовується інформація про виплати заробітної плати через касу та розрахунковий рахунок, нарахування та сплату страхових внесків тощо, отримана з ділянки обліку праці і заробітної плати. Комплекси задач обліку витрат на виробництво та зведеного обліку і складання звітності ї цієї ж ділянки отримують дані про нарахування зарплати за кореспондуючими рахунками та кодами витрат, а також утримання із зарплати. Підсистема обліку і управління кадрами, як і ділянка обліку праці і заробітної плати акумулює інформацію про: середньоспискову чисельність робітників за звітний період, зміни в кількості та структурі робітників тощо.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 468; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!