Стаття 11. Доступ до інформації, правовий захист молоді
1. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування сприяють доступу молоді до своїх прав через:
1) поширення інформації в навчальних закладах та через мережу молодіжних центрів;
2) забезпечення участі молодих людей у розробці нормативно-правових актів у сфері молодіжної політики.
2. Молодь має право на доступ до інформації щодо гарантованих державою можливостей і прав як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях.
3.Інформаційне забезпечення молоді є системою заходів органів державної влади і органи місцевого самоврядування, громадських організацій, з інформаційного супроводу реалізації молодіжної політики та забезпечення доступності інформації для молоді, яка передбачає:
1) забезпечення доступу молоді до інформаційних ресурсів; сприяння дружнім до молоді інформаційним та консультаційним службам, зокрема через молодіжні центри, навчальні заклади, молодіжні громадські організації, бібліотеки, заклади охорони здоров’я тощо;
2) інвестування у розробку та підтримку, вдосконалення інформаційних ресурсів із питань загальнодоступної правової, культурної та іншої просвіти молодих людей; створення комплексних і доступних молодіжних інформаційних систем, що забезпечують вихід до сучасної та необхідної для молоді інформації, включаючи такі напрями, як соціальні права, громадянська та соціальна активність і міжнародна мобільність, використовуючи повною мірою нові інформаційні і комунікаційні технології;
|
|
|
3) спеціальні заходи для задоволення інформаційних потреб молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах;
4) проведення соціологічних досліджень і моніторингів становища молоді в різних регіонах України, підготовку щорічної доповіді про становище молоді й реалізації молодіжної політики.
4. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування використовують усі можливості сучасних інформаційних і комунікаційних технології у своїй політиці залучення молоді та інформаційній політиці.
5. Інформаційне забезпечення молодіжної політики будується на основі системи соціологічних досліджень становища молоді, її ціннісних орієнтирів і поведінки, вивчення досвіду реалізації молодіжної політики. Такі дослідження здійснюються для розробки механізмів і технологій, форм і методів роботи з молоддю.
Органи державної влади і органи місцевого самоврядування організовують та надають підтримку громадянам і організаціям у дослідженні молодіжних проблем. Соціологічні дослідження проблем молоді є частиною комплексних цільових програм молодіжної політики.
6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють доступу молоді до своїх прав, шляхом:
|
|
|
1) інформування молоді щодо її прав та обов’язків, порядку та гарантій їх реалізації;
2) розробки та реалізації системи заходів із підвищення правової культури молодих людей, заходів з активізації правової та інформаційної допомоги молоді;
3) удосконалення нормативно-правових актів, що забезпечують правовий захист молоді, забезпечення участі молодих людей у розробці нормативно-правових актів.
7. Для попередження і запобігання насильства органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов’язані:
1) створювати платформи діалогу між різними органами, відповідальними на місцевому, регіональному та національному рівнях, молодими людьми та їхніми представниками (молодіжні громадські організації, молодіжні працівники), з метою визначення причин і стратегії для ефективної боротьби з усіма формами насильства у відповідній адміністративно-територіально одиниці;
2) працювати з молоддю, яка схильна до злочинної діяльності; створювати та впроваджувати формальні та неформальні освітні програми, спрямовані проти знущання, сексуальних домагань, насильства на гендерній основі, та інших поширених форм насильства;
|
|
|
3) здійснювати заходи для захисту молоді від сексуальної експлуатації, жорстокого та іншого поганого поводження, а також створювати структури для надання психологічної і матеріальної допомоги, конфіденційного консультування жертв; впроваджувати заходи підтримки молодих жертв насильства і поширення інформації про розповсюдження цих заходів, використовуючи популярні серед молоді засоби спілкування;
4) заохочувати молодих жертв до звернення у поліцію в разі гендерного насильства, забезпечуючи при цьому послуги із забезпечення їхньої безпеки, зокрема надання альтернативного житла (за наявності місць) для молоді та її дітей, якісного консультування та підтримки;
5) реалізовувати тренінги у галузі прав людини з урахуванням гендерних аспектів підготовки для поліцейських, юристів і представників інших відповідальних органів, до компетенції яких належить боротьба з насильством;
6) заохочувати правоохоронні органи до захисту молодих людей від насильства, зокрема шляхом чітких та ефективних санкцій за невиконання обов’язків;
7) сприяти ініціативам, спрямованим на підтримку процесу реабілітації осіб, винних у насильстві, соціальну і професійну реінтеграцію молодих правопорушників, які звільняються з місць, в яких примусово утримувалися за судовим рішенням або рішенням уповноваженого органу відповідно до закону;
|
|
|
8) забезпечувати подальший супровід молодих людей, що звільнилися з місць відбування покарань, продовження надання їм соціальної та психологічної допомоги;.
8. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування активно пропагують права людини і заходи боротьби з дискримінацією молодих людей, сприяють багатокультурності територіальних громад шляхом інтеграції молодих людей, що піддаються дискримінації з урахуванням їхніх потреб, звичаїв, культур тощо. Для цього органи державної влади і органи місцевого самоврядування:
1) створюють або удосконалюють антидискримінаційні нормативно-правові акти таким чином, щоб забезпечити всім молодим людям рівний доступ до громадських місць, професійного навчання, шкіл, житла, культурної діяльності й інших сфер життя;
2) розвивають у рамках шкільних програм міжрелігійний та міжкультурний діалог з метою виховання у учнів поваги до всіх культур, нетерпимості до расизму і дискримінації;
3) звертаються до найбільш молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, та за допомогою мобільної молодіжної роботи забезпечують її інформацією, неформальною освітою та іншими можливостями для активної участі;
4) звертаються до конкретних потреб молоді, яка перебуває у складних життєвих обставинах, шляхом співпраці між органами державної влади центрального та місцевого рівня та органами місцевого самоврядування для розвитку і поліпшення стратегії співпраці за безпосередньої участі молодих людей із таких груп;
5) активно підтримують ініціативи молодих людей та молодіжних громадських організацій, спрямовані на згуртування, взаєморозуміння між спільнотами мешканців, боротьбу з негативним ставленням до людей з різних соціальних і культурних груп, сприяння доступу до соціальних прав, прав людини тощо, за допомогою різних заходів, включаючи надання фінансування, розробку та підтримку проекту управління, зручності та/або організаційної спроможності;
6) підтримують проекти, які сприяють доступності інформації, наприклад, шляхом проведення доступних заходів членами територіальної громади в традиційних та альтернативних форматах;
7) збільшують інвестиції у молодіжну роботу (зокрема у мобільну роботу з молоддю), соціальні служби та молодіжні громадські організації, які займаються молоддю з питань діяльності у сфері пропаганди активної громадянської позиції, соціальної згуртованості, міжкультурного діалогу та інших заходів, які об’єднують молодих людей, представників меншостей із більшістю;
8) проводять заходи щодо забезпечення доступності всіх будівель, відкритих для громадськості, для молодих людей з обмеженими можливостями, відповідно до принципів універсального дизайну, прийнятого як стандарт доступності в будівельній термінології;
9) беруть до уваги особливу вразливість певних груп молоді щодо дискримінації і, коли це доцільно, вживають конкретних заходів для вирішення цих проблем.
РОЗДІЛ ІІІ.
ІНСТИТУТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В МОЛОДІЖНІЙ ПОЛІТИЦІ
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 105; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!