Аналіз використання робочого часу
Робочий час нормується і є встановлена законом тривалість перебування робітника на підприємстві для виконання певних службових обов’язків. Повнота і раціональність його використання – важлива умова підвищення ефективності виробництва, яка не вимагає додаткових інвестицій.
Детальну характеристику фонду робочого часу, цілоденних і внутрізмінних, непродуктивних втрат робочого часу дає аналіз балансу робочого часу, табелів обліку робочого часу, первинних документів по обліку браку і затрат на його виправлення, цілоденних і внутрізмінних простоїв, понад-
урочних, пояснюючих записок порушників трудової дисципліни, інформації про захворювання, даних спостережень, фотографій робочого дня.
Повноту використання робочого часу можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годин одним робітником за аналізований період, а також за рівнем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників, по кожному виробничому підрозділі і в цілому по підприємству за рік, квартал, місяць, день.
Одиницями виміру фонду робочого часу є людино-дні, людино-години.
До фонду робочого часу належать: календарний, табельний, максимально можливий, явочний, фактично відпрацьований час.
Календарний фонд робочого часу (КФРЧ) за певний календарний період (місяць, квартал, рік) може бути розрахований на всю чисельність працівників, робітників, групу робітників підприємства (цеху, дільниці) і в середньому на одного робітника (днях чи годинах). Загальний календарний фонд робочого часу на підприємстві визначається добутком:
|
|
|
КФРЧ = Дк × 
або КФРЧ = Дк × 
× Трд,
де: Дк – число календарний днів у даному періоді;
– середньооблікова чисельність працівників (робітників) у звітному періоді;
Трд – тривалість робочого дня, згідно трудового законодавства, год.
Табельний фонд робочого часу (ТФРЧ) визначається як різниця між календарним фондом робочого часу (людино-днів чи людино-годин) КФРЧ і кількістю святкових і вихідних Ксв (людино-днів чи людино годин):
ТФРЧ = КФРЧ – Ксв.
Максимально можливий фонд робочого часу (МФРЧ) характеризує потенційну величину максимально можливого фонду часу робітників у даному періоді. Розраховується як різниця між табельним фондом робочого часу і кількістю днів чергових відпусток:
МФРЧ = ТФРЧ – (Кв × ),
де: ТФРЧ – табельний фонд робочого часу (людино-днів);
Кв – кількість днів чергових відпусток у даному періоді;
– середньооблікова чисельність працівників (робітників) у даному періоді.
Явочний фонд робочого часу (ЯФРЧ) менший від максимально можливого фонду робочого часу робітників на величину невиходів робітників на роботу з різних причин; визначається як:
|
|
|
ЯФРЧ = МФРЧ – Кн × 
,
де: Кн – кількість днів невиходів на роботу в даному періоді.
Покажемо в таблиці 2.33 формування календарного фонду робочого часу на підприємстві з чисельністю 1000 працівників.
Статья XXXVII. Таблиця 2.33
Приклад балансу робочого часу
| Ресурси робочого часу | Використання робочого часу | |||
| відпрацьовано та втрати | всього людино-днів | у середньому на одного працівника | у % до підсумку | |
| Святкові і вихідні | 111000 | 11,0 | 30,4 | |
| Дні чергової відпустки | 18000 | 18,0 | 4,9 | |
| Відпустка у зв’язку з навчанням | 3000 | 3,0 | 0,8 | |
| Відпустка за вагітністю і пологами | 36000 | 36,0 | 9,9 | |
| Неявки через хворобу | 5000 | 5,0 | 1,4 | |
| Інші неявки, передбачені законом | 1000 | 1,0 | 0,3 | |
| Неявки з доводу адміністрації | 2700 | 2,7 | 0,7 | |
| Прогули | 200 | 0,2 | 0,1 | |
| Фактично відпрацьовано | 188100 | 188,1 | 51,5 | |
| Разом | 365000 | 365,0 | 100,0 | |
Алгоритм формування фондів робочого часу згідно даних, відображених у таблиці 2.33, показано на рис. 2.11.
Рис. 2.11 Алгоритм розрахунку фондів робочого часу
Ефективність використання фондів робочого часу вивчається на основі розрахунку коефіцієнтів їх використання. Відношенням фактично відпрацьованого часу докалендарного, табельного, максимально можливого, явочного розраховують коефіцієнти використання цих фондів. Дамо оцінку використанню робочого часу працівниками підприємства, проаналізуємо динаміку втрат робочого часу та оцінимо показники руху робочої сили за даними таблиці 2.34
|
|
|
Статья XXXVIII. Таблиця 2.34
Оцінка використання робочого часу
(тис. л/год)
| Показники | За базовий період | За звітний період | Динаміка | |
| абсолютна | відносна | |||
| 1. Відпрацьовано працівниками л/год | 1634862 | 1413298 | –221564 | –1355 |
| 2. Втрати робочого часу, л/год в т.ч.: неявки з дозволу адміністрації; простої; прогули; масові невиходи на роботу; навчальні відпустки та інші неявки передбачені законом; тимчасова непрацездатність; неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий тиждень; щорічні відпустки | 1851016 50795 – – 1173 62397 1334247 402404 | 1849305 51000 10 – 1080 63000 1344215 390000 | –1711 205 10 – – 93 603 9968 –12404 | –0,09 0,4 – – – –7,92 0,97 0,75 –3,08 |
| 3.Табельний фонд робочого часу | 3485878 | 3262603 | –223275 | –6,41 |
| 4. Календарний фонд робочого часу | 4949400 | 4426720 | –522680 | –10,56 |
| 5. Коефіцієнти використання: календарного фонду робочого часу; табельного фонду робочого часу | 0,3303 0,4689 | 0,3200 0,4331 | –0,0103 –0,0358 | – – |
| 6. Коефіцієнти обороту по прийому | 0,05 | 0,02 | –0,03 | –60,0 |
| 7. Коефіцієнти обороту по вибуттю | 0,22 | 0,14 | –0,08 | –36,36 |
| 8. Коефіцієнт плинності кадрів | 0,11 | 0,13 | –0,02 | –18,18 |
|
|
|
У звітному періоді працівниками підприємства було відпрацьовано 1413298 людино-годин, що на 221564 людино-години або на 13,55% менше від попереднього періоду.
Загальні втрати робочого часу становлять 1849305 люд.-год. Порівняно з минулим періодом вони знизилися на 1711 люд.-год. або на 0,09%. Таке незначне зниження пов’язане із зменшенням щорічних та навчальних відпусток, однак за іншими напрямками втрати робочого часу зросли. Їх ріст пов’язаний, перш за все, із збільшенням неявок з дозволу адміністрації та переведенням працівників на скорочений робочий тиждень через відсутність ринків збуту продукції. На підприємстві у звітному році мали місце простої у зв’язку з недоліками матеріально-технічного постачання.
Не дивлячись на загальне зменшення втрат робочого часу, в розрахунку на одного працівника вони зросли. Так, у минулому періоді втрати робочого часу на одного працівника становили 1092 години (1851016:1695=1092), у звітному періоді – 1219 годин (1849305:1516=1219). Це свідчить про неефективність розроблених заходів по попередженню втрат робочого часу і регулюванню виробництва.
Оцінку ефективності використання календарного і табельного фондів робочого часу дають відповідні коефіцієнти використання цих фондів. Зіставлення значень цих коефіцієнтів свідчить про те, що ефективність використання фондів робочого часу погіршилася. Календарний фонд використано на 32%, табельний – на 43%. Порівняно з попереднім періодом спостерігається наростання негативної динаміки цих показників.
Досить високі абсолютні значення коефіцієнтів обороту по вибуттю і плинності кадрів, їх негативна динаміка свідчить про негативні явища в діяльності підприємства. Так, за звітний період кількість вибулих перевищує кількість прийнятих на роботу. Такий факт може бути наслідком незадовільних умов праці, рівнем заробітної плати. Це, в свою чергу веде, до зниження продуктивності праці і обсягу продукції.
Проводячи аналіз ефективності використання робочого часу, необхідно враховувати, що внутрізмінні втрати робочого часу, визначені за звітністю, дещо занижені, бо не враховують спізнень, передчасний похід з роботи, години понадурочної роботи, що не фіксуються в табелі. Документально оформляються втрати часу робітників-відрядників, якщо вони вищі від встановленої межі.
Для уточнення внутрізмінних втрат робочого часу проводять хронометражні спостереження, фотографії робочого дня. Аналіз матеріалів спостережень, первинних документів на оплату простоїв дозволяє уточнити величину внутрізмінних втрат, причини їх виникнення і розробити заходи по їх скороченню.
За рахунок ліквідації непродуктивних втрат робочого часу можна покращити показники господарської діяльності підприємства.
Для вивчення зміни показників ефективності використання трудових ресурсів за рахунок втрат робочого часу використовують методи елімінування, зокрема абсолютних різниць. Так, множенням щоденних внутрізмінних втрат робочого часу на годинну продуктивність праці визначають їх вплив на денну продуктивність, а множенням цього результату на кількість днів, що в середньому відпрацював один робітник, і чисельність робітників – розраховують їх вплив відповідно на місячну (середньорічну) продуктивність одного робітника і обсяг виробництва продукції.
У нашому випадку за рахунок ліквідації прогулів можна збільшити обсяг продукції. Для кількісного визначення величини вказаного показника необхідно людино-години прогулів помножити на середньогодинний виробіток продукції.
Крім цілоденних і внутрізмінних втрат робочого часу, виявляють непродуктивні затрати робочого часу, які викликані виготовленням бракованої продукції, виправленням браку, недотриманням технологічних і організаційних умов виробництва.
Величина і причини непродуктивних витрат визначаються за актами, повідомленнями про брак, доплатними листками і т.п.
Вивчення пояснюючих записок порушників трудової дисципліни, заяв робітників на відпустки без збереження заробітної плати, інформація про захворювання дозволяє виявити причини прогулів, простоїв, необхідність надання відпустки за дозволом адміністрації, встановити причини і частоту захворювань, розробити заходи по попередженню прогулів, простоїв, по профілактиці захворювань, покращенню умов, режиму роботи.
Аналіз практики роботи підприємства показує, що основними причинами втрат робочого часу можуть бути: порушення ритму роботи, технологічна несправність устаткування, перебої в постачанні матеріальними ресурсами; відсутність паливно-енергетичних ресурсів, недосконалість чи порушення технології, а також інші соціальні, психологічні і організаційні причини, зупинки з економічних причин, відсутність ринків збуту, додаткові відпустки з дозволу адміністрації, втрата працездатності, прогули, страйки.
Аналіз інтенсивності праці
Ефективність використання кадрового потенціалу характеризується продуктивністю праці працівників. Узагальнюючим показником продуктивності праці є виробіток продукції на одного працівника і робітника за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць, день, година).
Аналіз продуктивності праці починають з оцінки виконання денного, місячного, річного плану по підрозділах і в цілому по підприємству, а також оцінки динаміки продуктивності праці. З цією метою фактичні показники продуктивності праці зіставляються з плановими і визначається рівень виконання плану, відхилення від плану. Зіставлення фактичних показників продуктивності праці з даними минулих звітних періодів дає можливість оцінити темпи і напрямки зміни продуктивності праці.
На відхилення фактичної продуктивності праці від планової і динаміку її зміни впливають багато факторів, які ділять на детерміновані і стохастичні, екстенсивні й інтенсивні.
Перелік детермінованих екстенсивних факторів відображено на рис. 2.12
Рис. 2.12. Детерміновані екстенсивні й інтенсивні фактори формування продуктивності праці
До них належать:
· питома вага робітників у загальній чисельності персоналу;
· число явок на роботу кожного робітника (середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за аналізований період);
· тривалість робочого дня.
Детерміновані інтенсивні фактори включають: середньогодинний виробіток продукції, що визначається умовами праці, забезпеченістю матеріальними ресурсами, технічним станом основних засобів, рівнем використання досягнень НТП, раціональною організацією виробництва.
Таким чином, продуктивність праці одного працівника залежить від структури персоналу (ПВ), середньої кількості днів, відпрацьованих одним робітником за період (КД), середньої тривалості робочого дня (ТРД) і середньогодинного виробітку робітника (ВСГ).
Формула даної залежності матиме вигляд:
.
Факторний аналіз зміни показників продуктивності праці виконують з використанням різних методів факторного аналізу [60, с. 105].
Зв’язок між обсягом продукції та факторами праці відображається такою факторною моделлю:
ТП = ЧП × ВСР = ЧП × ПВ × КД × ТРД × ВСГ ,
де: Ч П – середньооблікова чисельність працівників;
ВСР – середня продуктивність праці одного працівника за період.
Для розрахунку впливу факторів праці на зміну обсягу продукції користуються різними методами факторного аналізу [54], с.88.
Оцінимо ефективність використання трудового потенціалу та проведемо факторний аналіз зміни продуктивності праці та обсягу продукції за даними узагальненими в таблиці 2.35.
Використовуючи метод абсолютних різниць, покажемо алгоритм визначення впливу факторів на ріст продуктивності праці працівника:
а) структури працівників – (0,6236–0,6181)х11720,9=–64,41 тис. грн.;
б) інтенсивності праці робітника –
0,6236х(14192,1–11720,9)=1527,1 тис. грн.
Сукупний вплив двох факторів – 1462,7=(–64,41+1527,1) тис. грн.
Статья XXXIX. Таблиця 2.35
Оцінка ефективності використання трудового потенціалу
підприємства і його вплив на обсяг продукції
| Показники | Минулий період | Звітний період | Відхилення | Темп зміни | |
| абс. | відн. | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Обсяг випуску продукції у порівняльних цінах, тис. грн. | 12389 | 13298 | 909 | 7,38 | 107,3 |
| Середньооблікова чисельність працівників, осіб у тому числі робітників | 1695 1057 | 1516 937 | –179 –120 | 10,56 – 11,35 | 89,4 88,6 |
| Питома вага робітників у чисельності працівників, % | 62,35 | 61,81 | –0,54 | – 0,01 | 99,0 |
| Відпрацьовано людино-годин працівниками | 1634862 | 1413298 | – 221564 | – 13,55 | 86,4 |
| Середньорічний виробіток працівника, грн. (ряд.1 : ряд.2) | 7309,14 | 8771,77 | 1462,63 | 20,01 | 120,1 |
| Середньорічний виробіток робітника, грн. (ряд.1 : ряд.2а) | 11720,9 | 14192,1 | 2471,2 | 21,1 | 121,1 |
| Середньогодинний виробіток працівника, грн. (ряд.1 : ряд.4) | 7,578 | 9,409 | 11,831 | 24,2 | 124,1 |
| Вплив трудового потенціалу на продуктивність праці одного працівника | |||||
Статья XL. Продовження таблиці 2.35
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| а) зміни структури працівників (ПВ); | х | х | –64,41 | х | х |
| б) зміни інтенсивності праці робітника (КД х ТРД х ВСГ) | х | х | 1527,1 | х | х |
| Вплив трудового потенціалу на випуск продукції: | |||||
| а) зміни чисельності персоналу (ЧП); | х | х | –318 | х | х |
| б) зміни структури персоналу (ПВ); | х | х | –99 | х | х |
| в) Тривалості періоду роботи одного робітника (ТР = КД х ТРД); | х | х | –364 | х | х |
| г) Зміни інтенсивності праці робітника за годину (ВСГ) | х | х | 2687 | х | х |
Факторний аналіз зміни обсягу продукції проведемо в таблиці 2.36 з використанням методу ланцюгових підстановок.
Статья XLI. Таблиця 2.36
Оцінка впливу факторів на ріст обсягу продукції
| № | Взаємодіючі фактори | Обсяг | Вплив фактора | |||
| ЧП | ПВ | ТР | ВСГ | |||
| 0 | 1695 | 0,6235 | 964,3 | 12,15 | 12389 | – |
| 1 | 1516 | 0,6235 | 964,3 | 12,15 | 11074 | –1318 |
| 2 | 1516 | 0,6181 | 964,3 | 12,15 | 10978 | –93 |
| 3 | 1516 | 0,6181 | 932 | 12,15 | 10611 | –367 |
| 4 | 1516 | 0,6181 | 932 | 15,2 | 13298 | 2687 |
Примітка: Для розрахунку середньогодинного виробітку одного робітника необхідно обсяг продукції поділити на фонд робочого часу робітників у люд./год. У нашому випадку він становив:
· у минулому періоді – 12,15 грн. (12389:1019336);
· у звітному періоді – 15,2 грн. (13298:873559).
Тривалість періоду роботи одного робітника розраховують шляхом ділення фонду робочого часу робітників у люд./годинах на їх чисельність. У минулому періоді один робітник відпрацював у середньому 964,3 години (1019336:1057), а в звітному – 932 години (873559:937).
Як свідчать дані таблиці, підприємство у звітному періоді збільшило обсяг продукції на 909 тис. грн., або на 7,3%. У процесі аналізу встановлено, що такий ріст відбувся за рахунок підвищення продуктивності праці робітників. Як негативний момент у роботі підприємства слід відмітити зменшення чисельності працівників, погіршення їх структури та зниження періоду роботи.
Збереження цих показників на рівні минулого періоду дало б можливість збільшити обсяг продукції на 781 тис. грн.
Порівняно з минулим періодом продуктивність праці зросла на
1462,6 грн. і склала 8771,7 грн. Збільшення продуктивності праці працівників зумовлено ростом продуктивності праці робітників. Однак, через погіршення структури персоналу продуктивність праці зменшилася на 64,41 грн.
До складу інтенсивних стохастичних факторів зміни продуктивності праці відносять:
· зміну кваліфікації працівників (загальноосвітнього, професійного рівня);
· зміну стажу роботи на даному підприємстві;
· моральне і матеріальне стимулювання праці, механізацію й автоматизацію технологічних процесів, впровадження нової техніки, технології;
· соціальні і психологічні фактори.
Вплив цих факторів на рівень продуктивності праці розраховують двояко: опосередковано, через інші фактори і користуючись прийомами кореляційно-регресійного аналізу.
Одні інтенсивні фактори впровадження нової техніки, технології, механізація й автоматизація виробництва забезпечують зниження трудомісткості виготовлення продукції, інші – економічне стимулювання, кваліфікація робітника – відповідний рівень виконання норм виробітку. Тому аналіз інтенсивних факторів може проводитися по двох напрямках – по шляху вивчення рівня, динаміки зміни трудомісткості і виконання норм виробітку.
Продуктивність праці залежить від стану нормування праці та контролю за виконанням норм виробітку. У системі управлінського обліку підприємства обліковують виконання норм виробітку робітниками-відрядниками на основі первинних документів, за якими у виробничих підрозділах проводиться облік виготовлення і приймання продукції та робіт, відпрацьованого часу (наряди, рапорти, табелі та ін).
Вплив інтенсивних факторів (рівня кваліфікації, стажу роботи, морального стимулювання, нормування праці й ін.) на зміну продуктивності через відсутність прямої функціональної залежності підрахувати традиційними методами неможливо. Виходячи з цього, що продуктивність є функцією декількох незалежних змінних факторів, у процесі аналізу на основі обширної статистичної інформації вивчається тіснота зв’язку між ними і продуктивністю праці та будуються моделі множинної кореляції, в яких взаємозв’язок між продуктивністю й інтенсивними факторами відображається рівнянням:
У=а0+а1х1+а2х2+а3х3+...+апхп ,
де: У – середнє значення результативної ознаки;
а0 – значення у при х=0;
х – значення факторної ознаки;
а1а…а n хп – коефіцієнти (параметри) регресії, що показують, як змінюється результативний показник, коли факторний змінюється на одиницю.
Для економічної інтерпретації зв’язків між двома досліджуваними явищами використовують коефіцієнти еластичності.
Для лінійної залежності коефіцієнти визначаються за формулою:
,
де: Еі – коефіцієнт еластичності, який показує, як зміниться результативний показник, коли фактор зміниться на 1%;
аі – коефіцієнт регресії при і-му факторному показнику;
хі – середнє значення і-го факторного показника;
Y – середнє значення результативного показника.
Інколи економічні залежності описуються рівняннями кривих вищих порядків. Якщо при збільшенні факторного показника значення результативного зростає до певного рівня, а потім починає знижуватися (в нашому випадку залежність продуктивності праці робітників від їх віку), то для запису такої залежності можна використовувати параболу другого порядку:
.
Коефіцієнти регресії даного рівняння не мають ніякого економічного змісту. Якщо підставити в дане рівняння відповідні значення х, то можна отримати значення продуктивності праці залежно від віку робітників. Задаючи певні параметри якісного складу працівників, можна спрогнозувати рівень їх продуктивності.
Покажемо застосування кореляційно-регресійного аналізу на конкретному прикладі.
Кореляційний аналіз впливу факторів на продуктивність праці дав наступну матрицю парних коефіцієнтів у кореляції (табл. 2.37):
Статья XLII. Таблиця 2.37
Матриця парних коефіцієнтів кореляції
| Фактор | Рівень прод. праці, у тис. грн. | Стаж роботи по спец., Х1, років | Фондоозб. праці, Х2, тис. грн. | Техноозб- роєність праці, Х3, тис. грн. | Енергоозброєність праці, Х4,тис. кВт.-год. | Рівень матеріаломісткості, Х5, коп. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Y | 1 | 0,21 | 0,78 | 0,63 | 0,7 | 0,43 |
Статья XLIII. Продовження таблиці 2.37
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| Х1 | 1 | 0,25 | 0,2 | 0,2 | 0,3 | |
| Х2 | 1 | 0,85 | 0,6 | 0,39 | ||
| Х3 | 1 | 0,65 | 0,2 | |||
| Х4 | 1 | 0,21 | ||||
| Х5 | 1 | |||||
| Середнє значення | 5,87 | 5,63 | 9,63 | 10,23 | 11,2 | 0,556 |
Примітка: дані таблиці умовні.
Модель формування продуктивності праці в залежності від даних факторів має вигляд: Y=2,47+0,9Х1+1,8Х3+1,2Х4 –0,2Х5.
Як видно із моделі параметрами регресії є а1 – 0,9; а3 – 1,8; а4 – 1,2;
а5 – 0,2. Це означає, що при збільшенні стажу роботи на один рік продуктивність зросте на 0,9 тис. грн., при збільшенні техно-, енергоозброєності на одну тисячу гривень – відповідно на 1,8 та 1,2 тис. грн., при рості матеріаломісткості на одну копійку продуктивність праці знизиться на 0,2 тис. грн. Фактор Х2 – фондоозброєність праці – не ввійшов у модель, тому що між фондо- і техноозброєністю праці існує тісний кореляційний зв’язок – 0,85, що свідчить про те, що між ними існує явище колінеарності.
На основі розрахунку коефіцієнта еластичності, на базі даної моделі визначимо, на скільки збільшиться продуктивність праці, якщо техноозброєність зросте на 13% і матеріаломісткість знизиться на 5%.
При зміні вказаних показників продуктивність праці зросте на 40,9%
(3,14х13–(–0,019х5).
Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво певної продукції чи на виконання конкретної технологічної операції.
Трудомісткість одиниці продукції – це результат співвідношення робочого часу і кількості випущеної продукції. Одиниця виміру – робочий час.
Трудомісткість одної гривні випущеної продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в людино-годинах на обсяг товарної продукції.
Трудомісткість окремих видів продукції розраховується як частка від ділення фонду робочого часу в годинах на виготовлення певного виду виробів на кількість видів продукції одного найменування в натуральному вигляді.
Показник трудомісткості є оберненим до показника виробітку продукції одного робітника, тобто між ними існує обернено пропорційна залежність:
, 
,
де: В – виробіток продукції за одиницю часу;
Т – трудомісткість одиниці продукції.
Збільшення виробітку продукції визначається співвідношенням її рівнів у звітному і базовому періодах. На основі показаної залежності між виробітком і трудомісткістю продукції визначимо коефіцієнт росту виробітку:
,
де: То; Т1 – трудомісткість одиниці продукції відповідно базового і звітного періодів.
Для визначення коефіцієнта росту виробітку необхідно затрати часу на виготовлення одиниці продукції базового періоду зіставити із затратами на виготовлення одиниці тієї ж продукції звітного періоду. Слід вказати, що відсоток збільшення виробітку не співпадає з відсотком зниження трудомісткості.
Залежність між зміною цих показників можна подати у наступному формалізованому вигляді:
, 
,
де: %В; %Т – відсотки відповідно збільшення виробітку та трудомісткості.
Наприклад, якщо трудомісткість знизиться на 20%, то виробіток зросте на 25% 
.
Якщо зниження трудомісткості задано в нормо-годинах, то приріст продуктивності праці можна визначити за формулою:
,
де: 
– приріст виробітку;
– зниження трудомісткості (нормо-години);
То – трудомісткість продукції, яка розрахована за нормами базового періоду (нормо-години).
На основі інформації, поданої в таблиці 2.38, розрахуємо приріст продуктивності праці, за рахунок зниження трудомісткості.
Оцінюючи дані таблиці, можна зробити висновок, що трудомісткість виготовленої продукції в звітному періоді зменшилася на 8000 нормо-годин порівняно з базовим періодом. Продуктивність же праці збільшилася на 18,2% (8000:(52000–8000х100). Такий самий результат можна отримати, якщо трудомісткість продукції базового періоду поділити на трудомісткість звітного періоду (52000:44000х100–100=18,2%).
Статья XLIV. Таблиця 2.38
Вихідні дані для розрахунку підвищення продуктивності праці
за рахунок зменшення трудомісткості продукції
| Вид продукції | Кількість продукції | Трудомісткість одиниці продукції | Трудомісткість продукції (нормо-години) | ||
| базовий період | звітний період | базовий період | звітний період | ||
| Виріб А | 1000 | 6 | 4 | 6000 | 4000 |
| Виріб Б | 3000 | 10 | 8 | 30000 | 24000 |
| Виріб В | 4000 | 4 | 4 | 16000 | 16000 |
| Всього | 8000 | х | х | 52000 | 44000 |
На величину трудомісткості впливає ряд факторів: технічний рівень виробництва (фондоозброєність, технологія), кваліфікація робітників, організація і умови праці, складність продукції.
(i) КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Вкажіть на основні завдання аналізу трудових ресурсів підприємства, що слугує інформаційною базою для проведення аналізу ефективності використання трудових ресурсів?
2. Назвіть основні етапи аналізу використання кадрового потенціалу підприємства.
3. Як здійснюється оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами?
4. Які показники характеризують рух робочої сили?
5. Розкрийте суть методики аналізу інтенсивності праці.
6. На основі яких показників оцінюється ефективність використання робочого часу працівниками підприємства?
Розділ 5.
Аналіз операційних витрат
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 497; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!