Б.Лицарський епос та його продовження в козацькій культурі.
На жаль, тема Українського Лицарства, а відтак і Епосу тієї доби для нас, правнуків невдячних – «темні віки». І тому поняття лицарства в пересічній уяві насамперед пов’язується із замками, громіздкими латами, з европейським невмитим середньовіччям. Словом, будь з чим, тільки не з Вкраїною. Наче лицарська доба нашу землю взагалі минула! Ось і залишаються «поза зоною досяжності», наприклад, відомості про те, що представники запорозького козацтва вважали себе лицарями Мальтійського ордену. Проте справжнє лицарство у нас було, і не раз. Воно не таке рівнесеньке під лінієчку, «ґотичне» як европейське, більш розхристане зовні, позатим не менш шляхетне за духом. Ця розхристаність, м’якість наклали свій бароковий відбиток і на пісенну творчість нашого дворянства та лицарства. Українське бароко, на відміну від західноєвропейського, має урочисті і життєрадісні барви. Якщо чужоземне бароко було добою розчарування в ідеалах лицарства і Відродження, епохою загибелі Середньовіччя, то наше навпаки – навіювало урочистість та піднесення. Рідні співи тієї доби присвячувалися уславленню лицарства та звитяжців національно-визвольних війн, в яких лицар розглядався як захисник людей від усякої кривди. Козак з кобзою за плічми, воїн-співець – цей образ постав не з голого каменю. Своїми витоками він сягає ще до рішів – співців-брахманів арійських славнів Рігведи. Степове воїнство разом з іншими, на той час вже минулими індоевропейськими традиціями успадкувало явище співців лицарської слави. Безпосередній пращур козацьких кобзарів у Русі – співець князівської дружини, Віщий Боян, що свої віщії персти на живії струни накладав, звеличуючи славу київського великого князя та його непереможної дружини.
|
|
|
37.Львів як центр національно-культурного руху на західно-українських землях.
Львів був дуже культурним містом порівняно з іншими містами україни. В ньму були НТШ, посвіта, був проголошений акт відновлення укр. Держави, зунр. Перша залізниця, перший готель.,ГРР, руська трійця. У 30-х — 40-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання "Руська Трійця"-галицьке літературне угрупування ,очолюване Шашкевичем, Вагилевичем, Головацьким ,що з кінця 1820 почало на Зх Укр землях національно-культурне відродження. Створено у добу романтизму мало слов’янський та демократичний характер. Члени рт ходили в народ записували пісні,оповіді, перекази, вислови, подорожували Галичиною, Буковиною, Закарпаттям та агітували селян до боротьби за свої права. Навколо трійці об’єднувалась молодь. Діяльність рт викликана соціально-національним поневоленням укр. в Австрії. Захоплені народною творчістю та героїчним минулим укр. і перебуваючи під впливом творів передових слов’янських діячів,укладають першу рукописну збірку «Син Русі». Рт робить спробу видати збірку «Зоря». Видали альманах «Русалка Дністровая» (Будапешт) Гурток припинив діяльність у 1843 після смерті Шашкевича. На початку 1848 р. в ряді європейських країн почалися буржуазні та буржуазно-демократичні революції. 17 квітня 1848 р. уряд був змушений оголосити у краї про скасування феодальної залежності селян і панщини. Звільнення селян стало важливою передумовою розгортання масового демократичного руху. Львові відбулися демонстрації, що привели до звільнення владою політичних в'язнів. Відповідно до проголошених конституційною грамотою від 25 квітня 1848 р. свободи друку, зборів, організацій у краї виникли різні політичні організації, керівництво якими захопили буржуазно-ліберальні кола.
|
|
|
38.М.ХвильовиЙ, Л.Курбас, О.Довженко як визначні діячі української культури.
Микола Хвильовий. Цей видатний діяч (Фітільов) виріс на Східній Україні в родині дрібного російського дворянина. Переконаний інтернаціо наліст, він під час громадянської війни приєднується до більшовиків, прагнучи вЗяти участь у будівництві всезагального й справедливого комуністичного суспільства. його антиросійськість грунтувалася не стільки на українському націоналізмі, скільки на революційному інтернаціоналізмі. Хвильовий був переконаний у тому, що світова революція доти не переможе, доки один народ, уданому випадку російський, намагатиметься монополізувати її. Довженко — це великий гуманіст вважав, що людина, яка не любить природу, не розуміє її, — не може стати справжнім митцем. Ота благоговійність і, головне, сприйняття людини в органічному єднанні з нею, як одного цілого, безсумнівно, знайшли своє талановите відображення в усіх художніх творах митця — від оповідань до фільмів. « Зачарована Десна», «Земля», «Звенигора», «Воля до життя» « Україна в огні» про Хвильвого.Він вважав,що українська культура і взагалі держава не можуть розвиватись без Європи,звідис і заклик "Геть від Москви!"
|
|
|
Курбас був засновником спочатку політичного, а потім і філософського театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях.Лесь Курбас і «березільці» знайшли свого драматурга, п'єси якого були співзвучні їхнім естетичним засадам. Таким драматургом став Микола Куліш. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені театру «Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.
|
|
|
39.Месіансько-утопічні аспекти ідеології Кирило-Мефодіївського братства та
їх культурні передумови. Кирило-Мефодіївське братство - українська таємна політична організація, що виникла в 1846 у Києві. Його засновниками були Гулак, Білозерський ,Куліш, Костомаров, Маркевич. Знаком братства став перстень «Св Кирила і Мефодія». Братство було названо в честь відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. З появою Кирило-Мефодіївського братства на арену політичної боротьби вийшла українська інтелігенція. Завдання: здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури та освіти. Поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів,твори Шевченка, піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг,виступали з доповідями у навч. Закладах. 1847 року за доносом Петрова діяльність братства була викрита, а члени заарештовані Месіансько-утопічні аспекти полягали в тому що вони повинні були стати спасінням для народу.
40.Міфологізовані історичні конструкції походження українців.
Міфи про походження українців: 1. уркаїнці походять від цивілізації аратта. Археолог шилов стверджує що історія почалася з держави аратті що виникла у долині дунаю у 8 ст до н е 2. українці –індоєвропейці (арійці) 3. па пд. Україні була цивілізація кллада 4. укра. Відійши від росії 5.українці нащадки гунів
41.Музична культура і театр як фактори прогресу української культури ХІХ
Музика: березовський, ведель, леонтович «щедрик щедрівочка…»
Артемій Ведель (1767-1808) - ком позитор, хоровий диригент, співак (те нор), скрипаль, педагог - увійшов в іс торію музичної культури як митець, який писав виключно сакральну хоро ву музику. Він розвивав багатовікові традиції української хорової культури, народної творчості. Багато творів ком позитора не дійшли до нашого часу. Театральне мистецтво в більшій мірі залежить від політичного режиму, фінансових можливостей, підготовленості аудиторії. Продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і в містах. У 1828 році офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних труп. Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка» в 1819 році і пізніше «Москаль-чарівник». Професійна ж українська трупа була створена тільки на початку 80. Великий знавець укр м, Михайло Старицький писав комедії,драми.Творцем укр соціальної драми став Карпенко-Карий (Тобілевич).У основі його п'єс (комедії «Сто тисяч», «Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя. Музика Поетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. Як і раніше побутують землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні.Центрами розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, в яких вивчалася нотна грамота і теорія музики. Багато хто отримував професійну музичну підготовку в церковних хорах. Музика, спів міцно увійшли в повсякденне життя як міського, так і сільського населення. За жанрами пісні були різноманітними: ліричні, жартівливі, романси, виконувалися вони соло, дуетом, хором, під акомпанемент бандури, скрипки, гітари, фортепіано. Переважно це були авторські твори, які згодом розповсюджувалися і ставали народними. Розвиток своїх національних традицій гальмувався, оскільки перевага адміністративно надавалася іноземним авторам. Одночасно з народною і церковною традиціями в XIX столітті складається світська професійна музична культура. С. С. Гулак-Артемовський на початку 60-х років створює першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Лисенко є основоположником української класичної музики.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 142; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!