VI . ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Загальні вимоги
Дипломну роботу подають у комп’ютерному наборі, зброшурованому у твердій обкладинці. Зразок оформлення титульного аркушу дипломної роботи наведено у Додатку В. Зразок оформлення змісту наведено у Додатку Д.
Текст дипломної роботи друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Друкований текст виконується шрифтом - Times New Roman, розмір – 14, інтервал – 1,5. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Загальний обсяг роботи має складати 5,5-6,5 авторських аркушів (до 100-120 стор. тексту у комп’ютерному наборі).
Текст основної частини роботи поділяють на розділи і підрозділи (параграфи). Заголовки структурних частин роботи такі: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”. Їх друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовок має складатися з одного простого речення. Заголовки параграфів друкують маленькими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 інтервали. Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки. Новий параграф розпочинається на тій сторінці, де закінчено попередній.
|
|
|
Оформлення таблиць
Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.
За змістом таблиці поділяють на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці з результатами обробки та аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: “таблиця дає змогу зробити висновок, що...”, “із таблиці видно, що...”. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей. До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей. Приклад побудови таблиці наводиться нижче.
Посилання на джерело робиться у квадратних дужках після назви таблиці. Обов'язковим є не просто посилання на таблицю чи рисунок у тексті, але й їх опис та детальна характеристика.
|
|
|
Таблиця (номер)
Назва таблиці (од. виміру)
|
| |||||
Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, бокової частини, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини, тобто прографки). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розмішують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути, за можливістю, коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
|
|
|
Бокових, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Досить обережно слід ставитися також до вертикальної графи "примітки". Така графа потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.
|
|
|
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – бокових. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі нумерують графи і переносять їх нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.
За умови, якщо текст повторюється в графі таблиці і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; з двох або більше слів – при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Усі наведені у таблиці дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть порівнюватися, в основу їх групування покладають суттєві ознаки.
Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною.
Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наводяться у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де5” без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).
Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і звернене в сторону номера.
Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово: б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів і параграфів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою роботи слід вважати її зміст. На сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Такі структурні частини роботи, як “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “Висновки до розділу…”,“ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТИ” не мають порядкового номера. Необхідно зазначити, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують у звичайний спосіб. Нe нумерують лише їх заголовки, тобто не дозволяється друкувати: “1. ВСТУП”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять. Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок параграфу.
Ілюстрації (рисунки, схеми, графіки, діаграми) і таблиці необхідно подавати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю або рисунок, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках.
Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.1. (перший рисунок першого розділу); рис. 2.1. (перший рисунок другого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією. Слово “Рис.”, номер рисунку та його назву виділяють жирним шрифтом.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу, і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2.”. Слово “Таблиця” та номер таблиці виділяють курсивом. Назва таблиці виділяється жирним шрифтом.
Формули в роботі (якщо їх, більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!