І V . ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Підготовка дипломної роботи здійснюється у декілька етапів, а саме:
· оформлення заявки на вибір теми і схвалення її на кафедрі;
· призначення наукового керівника;
· складання науковим керівником індивідуального завдання та затвердження його завідувачем кафедри;
· опрацювання методичної та наукової літератури з теми дослідження;
· формулювання назв розділів змісту дипломної роботи та їх узгодження з науковим керівником;
· вибір методів наукового дослідження;
· проведення наукового дослідження та його попереднє оформлення;
· ознайомлення наукового керівника з текстом дипломної роботи і врахування його зауважень;
· остаточне оформлення дипломної роботи і передача її на відзив наукового керівника та рецензію (керівник і рецензент призначаються наказом ректора);
· прилюдний захист дипломної роботи перед ДЕК.
Стосовно етапу вибору теми дослідження слід пам’ятати, що вона має відображати проблематику спеціальності “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” та бути актуальною для суб’єктів господарювання аграрного сектора економіки. Вибір теми дипломної роботи здійснюється студентом на початку першого року навчання в магістратурі.
Студент зобов’язаний подати заяву на ім'я завідувача кафедри менеджменту ЗЕД підприємства, яка є випусковою за вказаною спеціальністю. У подальшому студенту призначається кафедрою науковий керівник. Порушення термінів виконання дипломної роботи, які зазначені в індивідуальному завданні (Додаток Б) є підставою для недопущення студенту до захисту.Остаточний варіант дипломної роботи із відзивом наукового керівника і рецензією студент повинен подати не пізніше, ніж за 10 днів до захисту на засіданні ДЕК.
|
|
|
V . ВИБІР ТА ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Успішність виконання дипломної роботи значною мірою залежить від уміння вибрати найбільш результативні методи дослідження, оскільки саме вони дозволяють досягти поставленої у роботі мети. Дипломна робота є науково-дослідницькою роботою, ознаками якої є ступінь оволодіння загальнонауковою методологією наукового пізнання. Сукупність способів та вчення про методи наукового дослідження є важливою складовою методології наукового пізнання.
Методологія – це концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси та явища. Чітке визначення методологічної основи будь-якого наукового дослідження є вихідним пунктом та фундаментом для досягнення поставлених мети і завдань. Під методологічною основою дослідження розглядається головне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. У методології, що є складною системою наукових принципів, на основі яких базується наукове дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження, виділяється декілька рівнів: фундаментальні (філософські) принципи, загальнонаукові принципи, конкретно наукові принципи, що складають основу теорії відповідної наукової дисципліни чи галузі наук, системи конкретних методів і технік для вирішення спеціальних дослідницьких завдань
|
|
|
Фундаментальні принципи базуються на узагальнюючих, філософських положеннях, що відображають найсуттєвіші властивості об'єктивної дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, набутого у процесі пізнавальної діяльності людства. До них належать принципи діалектики, що відбивають взаємозумовлений і суперечливий розвиток процесів і явищ дійсності, детермінізму – об'єктивної причинної зумовленості явищ, ізоморфізму - відношень об'єктів, що відбивають тотожність їх будови та ін.
Серед сукупності загальнонаукових принципів виокремлюються такі:
- історичний (концепція розгляду явищ, за якою останні виникають, змінюються (розвиваються) упродовж їх існування та зумовлені всією сукупністю своїх попередніх трансформацій);
|
|
|
- термінологічний (передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту й обсягу понять, встановлення взаємозв'язку і субординації понять тощо),
- системний (концепція, яка зорієнтовує на розгляд складних об'єктів як деяких систем, розгляд яких відбувається за методологічними принципами: цілісності; примату цілого над його складовими частинами; ієрархічності; полісистемності; самоорганізації, взаємозв'язку із зовнішнім середовищем):
- діяльнісний (основою якого є категорія предметної діяльності людини (групи людей, соціуму загалом), що є формою активності, яка характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін у бутті; системоутворювальні компоненти: мета, суб'єкт, предмет, засіб, процедура (процес), умови, продукт діяльності);
- інформаційний (при вивченні будь-якого об'єкта, процесу чи явища у природі чи суспільстві виявляються найхарактерніші для нього інформаційні аспекти);
- пізнавальний (пов'язаний із загально філософською теорією пізнання, може бути застосований в обґрунтуванні провідного значення знання в поведінці індивіда).
|
|
|
Реалізація загальнонаукових принципів відбувається через застосування методів наукового пізнання. Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретної задачі. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт і умова майбутніх досліджень.
У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:
1) емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;
2) теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).
Згідно з цими рівнями використовують такі методи досліджень:
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 278; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!