Теми практичних та семінарських занять
1. Методи прийняття та обгрунтування управлінських рішень, їх роль в управлінні
2. Класифікація рішень, що приймаються організаціями
3. Моделі процесу прийняття рішень
4. Індивідуальні та групові прийняття рішень: аналіз переваг і недоліків
5. Етапи і процедури прийняття рішень
6. Інформаційне забезпечення процеса прийняття рішень
Тести для самоперевірки знань:
1. Процеси прийняття управлінських рішень характеризуються:
а) взаємодією індивідуальних психологічних механізмів;
б) інтеріндивідуальністю вибору;
в) синтетичністю природи процесів ПУР і регуляції спільної діяльності.
2. Зазначте принципи, врахування яких підвищує ефективність розробки і реалізації управлінських рішень:
а) оптимальний розподіл обов'язків і відповідальності;
б) "пакетування";
в) оптимальна інформованість;
г) необхідна різноманітність;
д) спеціалізація.
3. Критерій прийняття рішення — це:
а) ознака, на підставі якої виробляється оцінка;
б) показник привабливості (непривабливості) для особи, яка приймає рішення;
в) критерій оцінки альтернативи;
г) усі відповіді правильні;
д) відповіді а) або б), або в).
Зазначте послідовність (алгоритм) операцій при прийнятті рішення:
а) вибір альтернатив;
б) визначення альтернатив;
в) оцінювання альтернатив;
г) визначення обмежень і критеріїв;
д) діагноз проблеми.
5. Організація технології прийняття рішення має:
|
|
|
а) структурно-рівневий характер організації процесу ПУР;
б) функціональну організацію процесу ПУР;
в) спільність критеріїв структурної і функціональної організації;
г) усі відповіді правильні.
6. Технологія прийняття рішень задається у вигляді:
а) плану;
б) схеми етапів і окремих процедур;
в) сітьового графіка;
г) алгоритму;
д) усі відповіді правильні.
Управлінське рішення реалізується за допомогою:
а) взаємозалежних функцій;
б) організації праці;
в) взаємозв'язку суб'єкта й об'єкта менеджменту.
Зазначте послідовність етапів прийняття рішень:
а) діагноз проблеми;
б) формулювання обмежень і критеріїв;
в) визначення альтернатив;
г) оцінка альтернатив;
д) вибір альтернатив.
Список рекомендованої літератури:
1. Воронкова В.Г. та ін. Філософія управління персоналом: Монографія / Під ред. В.Г. Воронкової. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2005. - 472 с.
2. Персональный менеджмент: Учебник / С. Д. Резник и др. — М.: ИНФРА-М, 2002.
3. Почепцов Г. Г. Информационные войны. — М.: "Рефл-бук"; К.: "Ваклер", 2002. Расторгуев С. П. Информационная война. — М.: Радио и связь, 1998.
4. Рефлексивное управление. Тезисы международного симпозиума. 17-19 октября 2000 г., г. Москва / Под ред. А. В. Брушлинского, В. Е. Лепского. — М.: Изд-во "Ин-т психологии РАН", 2000.
|
|
|
5. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1998.
6. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: уч пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,2004. – 504 с.
Тема 6 Загальнонаукові методи
1. Аналіз системи методів, що використовуються в управлінні
2. Системний підхід: його особливості
3. Сутність комплексного підходу
4. Моделювання особливості його застосування в сфері управління
5. Експеримент як метод: його цінність в управлінні
6. Конкретно-історичному підходу: роль в управлінні
7. Методи соціологічних досліджень
1. Основу системи методів, що використовуються в управлінні, складає загальнонаукова методологія, яка передбачає системний, комплексний похід до розв'язання проблем, а також застосування таких методів, як моделювання, експериментування, конкретно-історичний похід, економіко-математичні і соціологічні дослідження і т.д. Специфіка управління як виду діяльності має суттєвий вплив на форми, масштаби і результативність застосування загальнонаукових методів. Загальнонаукова методологія складає фундамент, на якому базується складна будівля арсеналу методів управління. Підходи, способи, прийоми, за допомогою яких здійснюються різні види управлінських робіт, носять назву конкретних або специфічних методів. Вони характеризуються великою різноманітністю, відображаючи множинність, складність і базу управлінських завдань, що вирішуються менеджментом.
|
|
|
2. Системний підхід застосовується як спосіб впорядкування управлінських проблем, завдяки якому здійснюється їх структуризація, визначаються цілі рішення, вибираються варіанти, встановлюються взаємозв'язки і залежності елементів проблем, а також фактори і умови, що впливають на їх рішення.
3. Комплексний підхід являється специфічною формою конкретизації системності, оскільки його основу складає розгляд проблем управління в їх зв'язку і взаємозалежності з використанням методів досліджень багатьох наук, що вивчають ці ж проблеми. На думку багатьох фахівців в області управління, комплексний підхід є найважливішою умовою ефективного розв'язання проблем управління в багатоцільовій відкритій системі, що активно взаємодіє з зовнішнім середовищем. І якщо системний підхід є, в першу чергу, способом бачення об'єкту або проблеми, то комплексність — це форма міждисциплінарної інтеграції і кооперації управлінської діяльності.
|
|
|
4. Моделювання має величезну сферу застосування в процесах управління, де розв'язуються складні проблеми, що вимагають системного і комплексного підходів. Вирішення таких проблем неможливе без застосування моделей, під якими розуміється їх представлення у формі, що відображає властивості, взаємозв'язки, структурні і функціональні параметри системи, що є суттєвими для цілей рішення. Моделювання зазвичай здійснюється у декілька етапів, на яких уточнюється постановка задачі, конструюється модель, проводиться її теоретичний і (або) експериментальний аналіз на достовірність і вже після практичного застосування і аналізу отриманих даних здійснюється (у разі потреби) коректування з метою введення додаткових чинників і даних, обмежень, критеріїв і т.п.
При розв'язанні проблем управління найбільшого поширення набули моделі теорії ігор, теорії черг, управління запасами, лінійного програмування, імітаційні, економічного аналізу. Вони дозволяють вирішувати великий комплекс задач управління із застосуванням економіко-математичних методів — ще одного важливого методичного інструментарію управління, що сформувалося на стику економіки з математикою і кібернетикою.
5. Експериментування як метод, за допомогою якого можна порівняно швидко вирішувати багато управлінських проблем, отримує все більше визнання серед керівників і менеджерів. Багато управлінських нововведень, пов'язаних з реформою економіки і управління, що проводиться в країні, вимагають експериментальної перевірки. За допомогою експериментів ведеться і сам пошук науково обґрунтованих нововведень, використання яких виявиться корисним для вирішення цілей і завдань організації.
У найзагальнішому вигляді експеримент можна трактувати як науково поставлений дослід, що проводиться на базі розробленої методики підготовленими фахівцями з метою перевірки тих або інших гіпотез, нововведень і змін в системі управління підприємством. Досвід проведення управлінських експериментів дозволив виділити низку принципів, дотримання яких забезпечує їх результативність. Перш за все, це цілеспрямованість, тобто підлеглість експерименту певній меті, що є науково обґрунтованою і конкретно сформульованою. Особливу цінність мають багатоцільові експерименти, які одночасно або послідовно вирішують комплекс взаємозв'язаних завдань. Другим принципом є «чистота» експерименту або елімінування впливу умов і чинників, що спотворюють його хід і результати. Важливо також дотримуватися чіткості у встановленні межі або зони експериментування і науково обґрунтовувати напрями, що обрані для досягнення його мети. Принципове значення мають також методична розробленість проблем виділення, фіксації вихідних факторів, а також оцінки досягнутих результатів експерименту.
6. У вивченні і розв'язанні проблем управління важлива роль відводиться конкретно-історичному підходу, відповідно до якого кожне явище повинне розглядатися в динаміці. У розвитку будь-якого об'єкту управління можна виділити стадії його життєвого циклу: проектування і створення; зростання; зрілість; завершення. Очевидно, що цілі, а, отже, і проблеми управління на цих стадіях відрізняються, і досить суттєво. Це викликає необхідність вибору із всього арсеналу методів, що найбільше відповідають об'єктивним умовам, тих, що відображають циклічний (або «віковий») стан об'єкту. Тому при аналізі проблем, що пов'язані з управлінням, важливими є такі параметри, як час утворення організації і основні події розвитку (зростання, об'єднання, розукрупнення, приватизації і т.д.). Якщо об'єкт створюється знову, необхідно ознайомитися з перспективами його розвитку, намірами входження в союзи, асоціації і т.д.
7. Методи соціологічних досліджень широко використовуються при розв'язанні проблем, пов'язаних працівниками, їх роллю у виникненні відхилень від запланованих цілей, у виборі напрямів дій і зацікавленістю у виконанні наміченого плану. Соціологічні дослідження проводяться шляхом збору і обробки інформації про потреби і інтереси персоналу організації, про характер взаємостосунків між людьми і групами, про тип культури, що утворився під впливом структурного складу кадрів і інших чинників розвитку організації. З цією метою широко застосовують інтерв'ю і анкетні опитування, спостереження і самоспостереження, вивчення документів і чинників групової поведінки і ін. Все це дає необхідну інформацію, на підставі якої можна прогнозувати реакцію персоналу організації на ті або інші рішення, а також управляти поведінкою як окремих індивідів, так і груп людей, щоб забезпечити їх реалізацію.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 130; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!