Теми практичних та семінарських занять
1. Евристичні методи, що найчастіше використовуються в практиці прийняття управлінських рішень
2. Групове та індивідуальне прийняття рішень: переваги та недоліки
3. Метод „мозкової атаки” та зворотна "мозкова атака": порівняння зазначених методів
4. Метод ключових запитань: недоліки й переваги
5. Метод номінальної групи: можливості використання
6. Метод Дельфі напрямки реалізації
Тести для самоперевірки знань:
1. Зазначте етапи реалізації "методу Дельфі" серед запропонованих операцій:
а) врахування особистої позиції кожного учасника;
б) надання учасникам опитування підсумкових даних, запропонованих думок;
в) узагальнення й аналіз представлених думок, аналіз взаємозв'язків;
г) складання зведених даних щодо проблеми;
д) спільне вивчення підсумкових даних, уточнення різних думок.
Для виявлення і зіставлення індивідуальних суджень доцільно використовувати метод:
а) "мозкового штурму";
б) ключових питань;
в) інверсії;
г) вільних асоціацій;
д) номінальної групи.
У людини у стані трансу можуть виявлятися:
а) психофізіологічні резерви організму;
б) принципова зміна технології прийняття рішення;
в) культура людини;
г) усі відповіді правильні.
4. Для експертної оцінки за допомогою інтерактивної процедури опитування з визначенням результатів експертом доцільно застосовувати методи:
а) вільних асоціацій;
|
|
|
б) номінальної групи;
в) синектики;
г) Дельфі.
Процес мислення при прийнятті рішень — це:
а) система опрацювання інформації;
б) виконання операцій із символами (образами);
в) використання досвіду;
г) застосування аксіом;
д) використання рефлексії;
є) усі відповіді правильні.
6. Стратегії мислення людини характеризуються:
а) репрезентативними системами;
б) ефективністю;
в) стилем комунікації (способом передачі змісту);
г) вдалими і невдалими результатами мислення;
д) усі відповіді правильні.
Список рекомендованої літератури:
1. Воронкова В.Г. та ін. Філософія управління персоналом: Монографія / Під ред. В.Г. Воронкової. - Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2005. - 472 с.
2. Управление персоналом: Энциклопедический словарь / Под ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 1998.
3. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: уч пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,2004. – 504 с.
4. Щёкин Г.В. Организация и психология управления персоналом. — К.: МАУП, 2002.
Тема 8. Політичні рішення: сутність, технології прийняття і впровадження
1 Сутність і природа політичних рішень
2. Види політичних рішень
3. Прийняття політичних рішень: основні фази циклу
4. Технології прийняття політичних рішень
|
|
|
5. Якості політичного рішення
1. Особливістю будь-якої форми політичної діяльності, серцевиною усього процесу політичного функціонування, що забезпечує виконання політичною системою її головних функцій, є прийняття і реалізація політичних рішень. Рішення є засобом узгодження інтересів, розв'язання назрілих проблем суспільства. Вони вплетені у тканину політичного життя як його вузлові моменти, від якості яких залежать сила і ефективність влади, успіх її регулювальної діяльності.
Політичне рішення як момент політичного процесу і як продукт діяльності певних політичних суб'єктів (насамперед керівних центрів) виступає у двох іпостасях. Для тих, хто його приймає, рішення є усвідомленим вибором напряму і способу дії, а для тих, кому воно адресоване, рішення є директивною вказівкою, яку належить виконувати.
Прикладом політичних рішень можуть бути закони, накази, розпорядження, постанови тощо. Вони бувають: загальнодержавні, регіональні та місцеві; колегіальні та одноосібні; стратегічні і тактичні. Існують також оперативні рішення, що їх приймають задля залагодження якихось гостроактуальних поточних проблем.
2. Залежно від впливу на політичну або суспільну систему політичні рішення можуть бути функціональними або дисфункціональними. Перші стабілізують існуючі відносини, а другі навпаки — порушують їх рівновагу. З деяких важливих питань рішення узагалі можуть не приймати, тоді інтереси певних груп не реалізуються. Іноді розв'язання проблем підміняють "роздаванням" обіцянок, якими можна заспокоїти невдоволених на деякий час. Однак систематичне ігнорування певних інтересів накопичує нерозв'язані проблеми і на подальших етанах політичної діяльності може призвести до загострення суперечностей і конфліктів.
|
|
|
3. Прийняття політичних рішень належить до позапрактичної діяльності людей, іншим видом якої є, наприклад, пояснення або конструювання наукової теорії. На відміну від теорії, політичне рішення, однак, не можна розглядати відірвано від його практичної реалізації та впливу на суспільну систему. Тому теоретична модель його функціонування (див. схему 8.1.) виглядає приблизно так само, як і теоретична модель управлінського циклу. І це не дивно.
Схема 8.1
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 226; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!