Розвиток історичної української науки в 50-80-х рр. 20 ст.
В 50 - 80 рр 20 ст істор наука в укр. розвив в русі комуністичної ідеології. Але незважаючи на це в цей час виникає плеяда талановитих дослідників, які вивчали й аналізували іст.спаджину.Це :Валерій Смолій, Полянська-Василенко., Станіслав Кульчитський,Орест Субтельний та ін. Вони писали системні праці з істор укр. Віктор Кравченко присвятив працю подіям Пересловської ради, а Кульчитський писав про радянські часи(голодомор, колективізація і тд.) Осередками наукової діяльності були виші навч заклади (В Києві , Харькові.), а також наукові обєднаня. Значн досягненя – видавництво журналу УІЖ.
В цілому, реформи Хрущова – позитивно вплинули на істор науку. Поряд з офіційною історією, існувала неофіційна ( шістдесятники – проти культу Сталіна). В 60-х історична наука націлювалася на насадження комуністичної свідомості в суспільств. ( багатотомна «История Украинской ССР»). Протестом новій хвилі стали І. Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?» - про невідповідність русифікаторської політики КПРС марксизму. У 80-ті все трактувалося з класових позицій, як частина рос. історії.
Сучасна національна історіографія та шляхи іі розвитку.
Сучасна укр. історіографія як і світова переживае кризу:
По-перше:укр. історіографія знаходиться у пошуці новоі методологіі.Перед нею стоіть задача ,відійшовши від марксистко-ленінських схем і методологій зробити й запровадити нову методологію,напр.. цивілізаційний підхід.Скоріш за все укр. історіографія прямує до методологічного плюралізму.
|
|
|
Укр. історіографія з поч..90х повернулася до методологіі національно-дердавницьгого напрямку(Грушевськоманія).Неодержавництво мае певні риси:
1.поняттевий анахронізм.
Укр.. історики і досі оперують поняттями 30-70х рр..(Національно-визвольний рух;Дворянсько-буржуазна інтеграція.По-перше,такі терміни вашко однозначно пояснити,іх просто не можна змішувати чи використовувати в якості характеристики історичноі особи.
2.міф великого будівництва.
За Радянських часів у кожній монографіі ,дисертаціі,обов’язковим було прив’язування дослідження до будівництва комунізму
3.Сакралізація авторитетів(Грушевськоманія)
4.культ сучасності.Серед значноі частини науковців переважае стійке переконання ,що праця історика тоді мае цінність,коли вона актуальна.За допом.актуалізаціі історик одягае свою історію в модний одяг.
5.Полювання на істину.
Історики часто зловживають терміном «обьективність».
В суч. укр. історіографіі зьявл. автори і твори написані з урахуванням методологічних новацій.Олексій Толочко,Нат.Яковенко,Сергій Плохій,Сергій Екельчик(Австралія).
|
|
|
Українська радянська і-я в умовах сталінщини 30-50 рр. 20 ст.
30-пер пол 40-х рр. для укр.і-ї мали трагічно-драматичні наслідки, вона зазнала великих втрат. На підрадянській Укр. сформ. режим одноосібної влади Сталіна, була згорнута українізація, суттєво змінена націон. політика, масового хар-ру набули репресії, що спричинило остаточну втрату іст. наукою своїх наукових функцій.Вона перетворилась в ідеологічну служницю влади, в один з каналів пропаганди марксизму-ленінизму. Замість наукових істор. установ ВУАН, які ліквідовувались, була створена централізована система марсисько-ленінських інституцій. КП піддала критиці наукову схему укр. істор. процесу, опрацьовану Грушевським, розгромила його наукову школу, запровадила замість неї т. зв. Марксистську іст Укр.Марк. і-я мала своїм завд. Уніфікувати і догматизувати укр. іст. Після війни – «ждановщина» - війна проти укр інтелігенції. Єдиний острівець нац і-ї у еміграції: Н. Полонська-Василенко, Дм. Дорошенко, Борис Крупницький.
Дослідження історії у діаспорі 60-80-х рр. Іван Лисяк-Рудницький, Омелян Йосипович,
Омельян Иосифович Пріцак, ТарасГунчак, Леонід Винар.
У 60-80 рр.укр.історики досліджували актуальні пробл.іст.Укр. Провідна роль у нарошувані знань – за укр. іст товарством, та його друк. органом – «укр. історик» . На чільне місце члени УІТ ставили розвиток гушевськознавства. Плідно продовжував розвивати цю галузь Винар. Першим сформул системне розуміня суті та ролі іст шкіл Груш. Розкрив їх основоположне значення для укр..нац. і-г.О.Пріцак досліджував історіософські погляди видатного іст-ка. Автор багато том. анго-мов. праці «Походження хозар»,досліджує укр.. середньовіччя проблеми історіософіі та методологіі іст.науки. Лисяк Руд – прихильник концепт «істор» і «не істор» народів. Виокремив 3 періоди : 1 –«шляхетський» ( до 1840 р ), 2 - «народницький» (40-80 рр 19 ст.) 3 – « доба модернізму» (90 19 ст) Гунчак – з 1983 р – редактор журналу Сучасність. Важл. Знач. з джерелознавчих праць мали дослідженя «студії про революції 1917 р» - вид в 1989 р . Джерела до нов. іст укр.. 1980р Джерела з іт укр. –рос та укр. – польс відносин - опубліковані у збірнику « укр. і Поль в документах 1918-23 рр» Брав учать у створені багатотомного археографічного виданя «Літопис укр. повстанської армії».
|
|
|
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 258; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!