Криза марксистської парадигми історії та формування нової історіографічної ситуації (80-90 рр). Валерій Смолій, Станіслав Кульчицький.



Перебудовні прцеси започатковані Горбачовим вплинули на і-г процес в укр.. марксистська парадигма в іст не вписувалась у нові контури демократизації суспільства. Почалася криза марк методології , переважна більшість рад істор шо працювали у наукових інстит та навч закладах укр.. Поступово переорієнтувалися на досл і викладаня іст укр. з позиції відновленої укр державності. Цей процес не закінчений та суперечливий. Найяскравішими представниками були : Смолій та Кльчицький. Смолій – фахівець з іст укр. середн та козацько – гетьманськой доби. Своїми підходами не зосім вписувався в Маркс схему. У 1980 р участь у створені другого тому « Історії укр. РСР», двох томів «Ист Києва.». У 1989 р Кульчицький у розвідці «Ціна «Великого перелому» на основі власної методики розрахунків чисельності людських жертв у 1932-33 рр. Зробив висновок про штучний характер голоду. Переконливо доведе взаємозв’язок голодомору 1930 з голодомором 1921-22 рр. Публікації істор перебудовних часів ніби продовжували і-гфічний прцес започаткованих Хрущовською «відлигою», коли обстоювалася думка. Шо головним винуватцем трагічних репресій був Сталін.

 

 

 

Методологічна переорієнтація істориків України на межі століть. Ів. Бойченко, Володмир Потульницький, Ів. Колеснік, Олександр Реєнт.

Проголошеня незалежності в укр. заклало фундамент для методологічної переорієнтації істориків. Це яскраво виявилося у спробах ряду істориків поєднати формаційні та цивілізаційні підходу. Формально переорієнтувати методологічні принципи маркс. і-г. і пристосувати їх до принципів нових конкретно істор умов незалежної україни. Велике зацікавленя проблемами методогії стали дослідженя І.Бойченка, Потульницького ,Реєнта, Грицака, Колесника.Праця І.Бойченка «Філософія іст»  спрямована на підвишеня рівня теоретичної та історіософ підготовки істориків. У праці В. Потульницького «Укр. і всесв історія » розглянуті вузлові проблеми істор. укр. та світової іст. 18 -19 ст. У працях Реєнта прослідковуеться новий пошук методологічних конструкцій дослідженя  істор. процесу. ЯрославГрицак у своїй праці «Нарис іст Укр. : формуваня модерної укр. нації 19-20 ст» підкреслює що укр. революція не зазнала поразки, а недосягла мети але внутршньо переродила суспільство, створила модерно – поітичну націю.О.Реєнт-дослідник іст. укр.. рев-ціі 1917-20рр.,Другої Світ.в,проблем розбудови укр. на суч етапі .Присудж. премію.ім. Костомарова за цикл робіт з проблем історіі і культ. укр..Опублікував 160 праць.

 

 

Витоки українського націоналізму. Дм. Донцов.

На спрямованість історич праць істориків та історичну свідомість насел Зах. Укр. Помітний вплив справляли націоналістичні організації, праці ідеологів укр. Націоналізму, зокрема Д. Донцова - вихованця Київського університету Міхновського: «Історія розвитку укр. Державницької ідеї», «Націоналізм». Звертаючись до істор. Минулого автор висунув гасло: україна для українців, обгрунтував значення націоналістичного руху для виборювання політ незж Укр.

 

31. Історичні погляди Мик.(?)Куліша 

історик, публіцист, літератор, закінчив Київ. універ, був діячем Кирило-Меф. товариства. Видав 2 томи «Записок», «Чорна Рада», про розвиток укр. культури. Основна концепція його поглядів – патріотизм і вважав що не було людей в світі відважніших ніж козаки. Куліш пропонував розглядати такі періоди: Київ. Русь(вважав її першою формою укр. державності), польсько-литовский(де на його думку укр. народ розвивається як народ рівний з литовцями), Хмельниччина і Руїна, укр.. відродження. В 60-ті рр.. він змінює свої погляди і пише книги «Хмельниччина», 3 томи «История воссоєдинения Руси», де негативно описує історію козацтва і «Мальовнича гайдамаччина», де засуджує козацтво. Куліш починає виступати проти насильства,проти революції.

 

 

Роль наукових товариств та навчальних закладів у розвитку іст.науки у 19ст. Харк.та Київ.університети.

В 19 ст. в рамках украінськоі науки сформ.ряд наукових товариств,головною задачою яких стала археографічна діяльність.За У1843 році в киеві розпоч.свою діяльн.тимчасова комісія для розробки давніх актів.Основне завдання-забрати документальні свідчення російськосьті укр..земель..Першим головою тимчас.комісіі був Писар,потім Судденко.Седед членів комісіі: Куліш,Шевченко,Самуіл Конніков,Антонович(секретар комісіі),М.Грушевський.Ця комісія мала власний друкарський орган «Архів Пд..-Зах. Росіі».Видавався серіями:Акти з історіі церкви;Акти з історіі шляхти; «Походження шляхетських родів» і т.д.Окремо видавала літописи,збірники з історіі картографіі, палеографіі.

Особливо важливим діяльництвом комісіі е 15-ти томне видання «Акті относящиеся к истории Западноц России»1846-53рр.Док-ти від 1340по1699рр.Тут сформувалася численна група дослідників які склали групу на чолі з Волод.Антоновичем.

Історичне тов-во Нестора Літописця 1873 за ініціативи Мих.Максимовича,Антоновича,Іконникова та ін.

Друкований орган тов-ва «Чтение»,а осн. увагу чл.. тов-ва приділяли теоріі методологіі історіі науки.

Найбільше уваги приділяли питання політико-правовим проблемам історіі козаччини і гетьманщини.

1873р.в Киеві розпочав свою роботу Пд..-Зах. Відділ Рос-го географ-го тов-ва..Тут працював Володимир Антонович,Павло Чубинський,Мих.Драгоманов під керівництвом Павла Чубинського.

З 1882 р.по1906 у Киеві виходив журнал «Киевская старина».

1865-на відкрито Новоросійський університет. В його складі відкрито історико-філологічний фак-т,який співпрацював з музеем Старожитностей.Досліджували історію Пн.Прич-я,античні міста в скіфську добу.Таким чином було започатковано вивчення історіі Пд. Укр.

В 1839 почало свою діяльність Одеське тов-во історіі та старожитностей.Там відбувалося збирання і узагальнення археологічних,етнографічних,географ-х відомостей про Укр..

Харк.універ. – 1805р. за ініциатіви Василя Каразіна. Поряд із іншими мав історико-філологічний фак., Новоросійський унів. – 1865. Мав історико-філологічний фак. На поч.30-х рр. Навколо І. Срезнєвського утворився історико-філол. гурток. Видавав історико-літер.збірник «Запорожская старина» - наукові розвідки про героїчне минуле укр.нар., уривки з коз.літописів. Київський(імператорський)унів. – 1834. Перший ректор – Мих. Максимович – чільне місце надавав проблемам формування укр.народу, його самобутності. «Нарис Києва», «Листи про Б. ХМ.» - відіграли велику роль у розв.істор.знань, у становленні україн.нац.і-ї.

 


Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!