Барокові впливи на українську історичну думку 18 ст.
Предмет, функції, завдання української історіографії, її місце в історичній науці. Українська історіографія - спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність діячів, наукових.Мета – з’ясувати зародження, збагачення і здобутки української історичної думки. Як галузь науки українська історіографія склалася на рубежі ХІХ-ХХ ст і було зумовлено ростом нац. Свідомості,наростання національно-визвольного руху. Зачинатель укр. Істор як навчал дисципліни – І. Крип’якевич ( курс лекцій). Предметом української історіографії є закономірності нагромадження знань і розвитку української історичної думки, становлення і збагачення української історичної науки ( тобто факти, що мають відношення до розвитку знань про конкретні події. Об'єктом української історіографії виступають її творці, а точніше, результати діяльності окремих осіб, формування історичної свідомості українського народу. Завдання: 1) коли і як зародилася укр. Істор думка 2) показати, як відбувалося нагромадження історичних знань, як розширювалося коло історичних понять і уявлень.3) показати, як розвивалися погляди дослідників на історичне минуле .4) Як змінювалась проблематика історичних досліджень у залежності від того чи іншого періоду історії, як збагачувались джерельна база і методи досліджень. Функції: Пізнавальна ( історіог закріплює ті парадигми історичної науки, які дістали найбільше визнання. методологічна (історіографії, що пов'язана з критичним осмисленням і відбором методологічних принципів). конструктивно-критична та прогностична функції (історіогр критично оцінює набутки різних поколінь, виявляє вузькі, недостатньо опрацьовані проблеми). світоглядна (морально-духовний заряд молодій генерації істориків, озброює їх національно-державницьким світоглядом, високими моральними якостями) – дидактична - істот складова іст освіти , вивчає конкретні іст проблеми. – інтеграційна підтримує відповідний рівень знань зберігає та доповнює методолого апарат сучасної іт науки. 2. Методологія та термінологічний апарат історіографії. Методологічний інструментарій історіографа - це система принципів (правил), методів, , способів і засобів історіографічного пізнання. Під принципами розуміють емпірично вироблені, науково осмислені і усталені практикою найважливіші правила пізнання. Є такі принципи: 1) принципи історизму - дотримуватись конкретно-історичного підходу до аналізу зародження і розвитку історичної думки, враховувати умови, у яких жив і творив той чи інший історик, аналіз конкретної ситуації, характерної для розвитку історичних знань 2) системності- багатофакторність історичного процесу, вплив багатьох чинників на події, комплексне розуміння історичних знань. 3) об'єктивності(максимальної виваженості в оцінках кожного історіографічного явища, співставлення різних точок зору), 4) всебічності (врахування впливу на продукування історичних знань не тільки внутрішніх чинників, а й зовнішніх). , 5) наступності (спадкоємності) - розвитку знань, за якою нове знання продовжує або замінює старе і кожен новий етап спирається на досягнення попереднього етапів. Методи пізнання - аналізу, синтезу, системно-структурного і проблемного підходу, логічний, історико-хронологічний та історико-ситуаційний(дозволяють проникнути в причини того чи іншого історіографічного явища) , порівняльний, ретроспективний, біографічний(дозволяє персоніфікувати розвиток історичної думки, простежити життєвий і творчий шлях кожного історика), методи типо-логізації, класифікації, періодизації, наукометрії. Аналіз - це розчленування об'єкта пізнання на відповідні елементи з метою поглибленого вивчення. синтез, тобто поєднання одержаної інформації, реконструкція. Засоби (допоміжні або спеціальні) - новітні інформаційно-комунікаційні технології. Терміни - історіографічний процес - це послідовне просування історичної думки, збагачення історичних знань, розвиток історичної науки. Історіографічна ситуація - це конкретний відрізок або певний зріз історіографічного процесу стосовно конкретного моменту. історіографічний факт ( це не факт історичний (певна подія), факт-знання», тобто поява праці і т.д.). «історіографічна концепція - обґрунтовану на основі історіографічних фактів систему поглядів. Під школою прийнято розуміти особливу різновидність колективної дослідницької діяльності, в епіцентрі якої перебуває взаємодія двох компонентів: учитель та учні. Історичне мислення - це найвищий ступінь пізнання людиною історичного процесу, логічного відображення у свідомості об'єктивного характеру подій. 3. Періодизація української історіографії . I період – історична думка Київської Русі, Галицько-Волин-ської і Литовсько-Руської держав (мислителі і літописці). II період - козацько-гетьманські часи (Просвітницька діяльність Львівського, Луцького, Київського та інших братств, друкарень, учених Острозької та Києво-Могилянської академій, діячів церкви сприяла зростанню загальної культури українського народу, створенню навчальної та полемічної літератури. Вершиною української історичної думки цієї доби стали літописи Самовидця, Г. Граб'янки та С. Величка. III період – др. пол. XVIII – поч. XIX ст. (він дав перших професійних істориків і заклав основи української історичної науки - Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Шашкевича.В ці роки на вплив укр. істор вплинув романтизм. IV період – Сер. XIX ст. - відкриваються університети, осередками вивчення українських старо-житностей, збирання і публікації джерел. Представники періоду - М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченко. V період - Остання чверть XIX – поч.. XX ст. - остаточно утверджує українську національну історичну науку як окрему. Представники – В. Антонович, Грушевський, М. Драгоманов, Б. Грінченко, І. Франко, Леся Українка, Д. Донцов VI період - 20-ті – поч..30-х років XX ст (насадження історичній науці більшовицької ідеології негативно відбилося на розвиткові укр. Історіографії). VII періоді - з сер. 30-х до др. пол. 80-х рр. XX ст. – остаточна заідеологізованість офіційної історіографії в УРСР, нова хвиля спалаху національної свідомості істориків - Поява на еміграції О. Оглоблина, Н. Полонської-Василенко, інших істориків, заснування Українського історичного товариства. Для цього періоду характерно - енциклопедизація історичних знань. VIII - на рубежі 80-90-х рр. XX ст. -банкрутство партійно-класової методології, ліквідація контролю над діяльністю істориків, створення нових інституцій, долаються ідеологічні стереотипи, формується якісно нова історична свідомість українського суспільства. 4. Історіографічний аналіз козацько-старшинських літописів XVII ст. Козацькі літописи - це збірна назва літописних творів на історичну тематику, створених представниками козацького стану в період другої половини XVII - першої половини XVIII ст. Присвячені козацько-гетьманській добі української історії, Визвольній війні українського народу, Руїні. Найвидатніші - «Літопис Самовидця», «Літопис Г. Граб'янки», «Літопис С. Величка». Літопис «Самовидця» дійшов до нас без імені автора. Джерельна база літопису:з власних спостережень автора, давні українські і польські літописи, документи канцелярії, офіційні щоденники, перекази. Завдання літопису – змалювати воєнно-політичні події Національно-визвольної війни, найважливіші битви на Жовтих Водах, під Корсунем. Густицький літопис створ в 20 х рр. 17 ст, Ймовірний автор – Копистинський. Літопис був збереж і перепис у 1670 р. М. Лосицьким. Має назву «Кройніка» і включ. в себе уривки рос. і пол. творів. Охоплює період від Київ Русі до Бересту. Автор торкається політиків К. Р. та торгов. відносин.Подав своє бачення унії, опис. як вона утвор. і її знач для рус землі, він оцінював її негативно. – Хмельницький літопис ( стислі оповідання по події з 1636 – 1650 рр., де описується війна Б. Хмельн, діяльність польських урядових осіб), Лівівський руський літопис ( козацько-польські відносини і визвольна боротьба) – цей літопис починається ще з початку 15 ст. 5. Мемуарна історична література XVI – першої половини XVII ст. Мемуари доповнюють літописи і хронічки, а такоє дають уявлення про ідейно-політичні й історичні погляди їх авторів. В даний період є значна кількість мемуарів, написана іноземцями або місцевими освіченими особами латиною або польською. В середині 16 ст. – мемуари Михалона Литвина ( життя і побут татар, жителів Литви та московитян, про внутрішні соц.-економіч відносини, про становище шляхти. До друг полов 16 ст відносяться мемуари французького принца де Вижинеру ( про минуле Східної Європи, а найбільше про Галичину, Волинь і Поділля у відношення яких вживається слово Україна. До кінця 16 ст відносяться щоденник Е. Лясоти – германського дипломата. Йогог направив герман імператор з метою вмовити козаків стати на імперську службу проти турок. Лясота описав Київ, львів ( назвав Львів столицею Червоної Русі), камьянець. Автор робить висновки про те, що козаки користуються величезними впливами не лише на україні, але й на всю польщу. Пізніше – зьявляються оповідання про битву під Цецерою 1620 р., Хотином. Вагоме значення має щоденник Собеського, одного з керівників битви під Хотином. Найбільший інтерес серед мемуарів – «Опис України» де Боплана. Який описав укр.. козаків, їхній устрій, звичаї, український клімат, рослинність, про ремесла і промисли, проо торгівлю козаків, що торгують на Україні хлібом, воском, медом, соленою рибою. Отже в мемуарах відображені певні суспільно-політичні й історичні погляди представників панівних верств Польсько-литовської держави. Друга половина XVII ст. пов'язана також з розвитком козацької мемуаристики, щоденників. Традицію мемуаристики підхопили і розвинули Микола Ханенко, Яків Маркович та ін. Історико-джерельну цінність мали козацькі реєстри (компути), завдяки яким фіксувався не тільки персональний склад полків, а й відомості про адміністративно-полковий поділ та устрій України. 6. Нові тенденції української історіографії другої половини XVII ст. «Хроніка» Ф. Сафановича та «Синопсис». Наприкінці 17 ст. занепадають літописи. Сафанович – ректор Києво-могилянької академії. Написав «Хроніку…» з двох частин. Джерела: руські літописи XI – XII ст. та польські джерела. В цілому «Хроніка» мала компілятивний характер .Мета Сафоновича: створити стислий нарис української історії і в такий спосіб допомогти кожному українцеві осмислити родовід свого народу. Аналіз твору: 1 частина- події від початку Русі до кінця XIII ст., початки україн народу веде від східнослов’янської староруської гілки., а найдавніші часи висвітлювались у єдності з Північною та Західною Руссю 2) частина- збірник історичних повістей про україну від кінця XIII до кінця XVII ст. Тут закладено ідею безперервності і тяглості української історії, ідеєю цілісності і єдності України. «Синопсис» - короткий історичний огляд, написаний у Києво-Печерській лаврі ймовірно І. Гізелем. Виданий у 1674 р. Не виключено, що твір мав замовний характер московської патріархії автор «Синопсиса» ввів поняття «слов'яно-руський народ», а київського князя Володимира називає першим самодержцем «всея России». цінність «Синопсиса» полягає в тому, що він став перехідним містком від літописання до створення історичних творів з елементами наукового осмислення подій. Твір умовно поділяється на три частини: а) основна, яка присвячена Київській Русі; б) оповідання про Куликовську битву; в) розповідь про Чигиринські походи. В творі замовчуються важливі події Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Ідеї твору: ідея цілісності і органічної єдності історії України-Русі, ідея успадкованості монархії КР руссю Московською ( тобто трів пронизаний монархічною ідеологією). Такоє обґрунтовується права рос монархії на володіння Україною. 7. Літописи Григорія Грабянки та самійла Величка: концепції, здобутки, специфіка. Криза літописання. Ці твори( а не літописи, бо вони складаються з повістей) відносяться до XVIII ст. і наслідують попередні коз-старшин літописи 17 ст. Літопис Грабянки. Охоплює історію з початку козацтва до 1708 р., Джерела твору: коз літописи, хроніки, твори польських письменників Завдання: 1) описати події минулого на землях України, чіткіше розкрити найголовнішу тему – війну Б. Хмельницького. 2) показати укр. народ як рівний серед усіх народів 3) показати, що народ може повстати проти чужих монархів. – Канцелярист війська Запорізького(давні акти,оповідання) Джерела твору: в основу твора покладен щоденник Самійла Зорки ( секретаря Б. Хмельниц). Аналіз: У тексті є вказівки на те, що літопис буде продовжений.. Величко виспутає як палкий патріот України. Літопис самовидця – найбільша і найцінніша пам’ятка літератури військово-повістевого жанру 17-18 ст. 8. Початок наукового вивчення історії в працях дослідників другої пол. XVIII ст. Петро Симоновський, Степан Лукомський, Олександр Рігельман та ін. Ріст освітнього і культур рівня сприяв переходу від козац. літописання до узагальнюючих історичн. творів. Лукомський «Зібрання історичне», яке охоплює історію України від її захоплення Литвою до кінця XVII ст.: 1) козацтво розглядає як сугубо автохтонне українське явище. Симоновський «Коротке описання про козацький малоросійський народ та його військові справи» (1765) написана з державницьких позицій і віддзеркалює вузлові події української історії від найдавніших часів до 1750 р., тобто гетьманства К. Розумовського. Джерела: укр. і зарубіжні :1) розрізняє малоросів і великоросів у період ще до XIV ст. 3) ідейна концепція самобутності і старшинського автономізму України, головним мотивом якої є ідеалізація її гетьманського устрою 4) Основна частина «Короткого описання...» присвячена Визвольній війні Рігельман – історик нім. походження, що служив в Укр. «Літописного повіствування про Малу Росію» . Джерела: синопсис, літописи КР і польські і козацькі, є карти. : 1) на відміну від попер. творів багато уваги приділяв побуту і звичаям українського народу, запорозьких козаків. Отже укр. думка в ці роки зазнала впливу ідей просвіт, барокового стилю та автономістських поглядів І. Мазепи, тому і витворилась така тяглість історії України, обстоюючи її самобутність,і наштовхуючись на супротив російській ідеології. 9. Українська історіографія в контексті ідей просвітництва та раціоналізму. Г. Сковорода, Г. Кониський, В. Рубан, Я. Маркович. Українське просвітництво ґрунтувалося як на власних традиціях гуманістів-просвітителів Київської Русі, так і на запозичених ідеях західноєвропейських енциклопедистів. Сковорода –1) ідеальним може бути тільки таке суспільство, яке забезпечує людині реалізацію творчих здібностей 2) Історія - шлях до мудрості. 3) рушій людського життя – розум. Кониський ( вихованецьі ректор Київськ. академії) виступав за повернення уніатів до православ'я, обстоював національні і релігійні права українців та білорусів, що проживали у складі Речі Посполитої, засуджував суспільні вади. Рубан «Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малу Росію». Брати Я. І О. Марковичі взялися за реалізацією повної історії України. Яків - «Записок про Малоросію, її жителів та виробництва» - перша спроба викласти громадсько-суспільні процеси, , внутрішнє життя. Новина його книги – матеріал викладений не за хронологією, а за проблемним принципом, науковим підходом.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Барокові впливи на українську історичну думку 18 ст.
Др. пол 17 – 18 ст перебув під впливом бароко. Стильові особливості : пишність, декоративність, динамізм. Людина епохи Барокко відчувала природу по особливому, вона сприйм. як шлях людини до Бога. Зображується у сурових тонах, відчутний потяг до смерті. Укр. Б. мало дві особлив.: 1. До його створення більше причетні православні ніж католики.2.В системі укр. Б. переважали дух елементи над світськими. Перші барокові письменники Сковорода і Вишенський. Осн. риси :1. Звертання до античності. 2.Проблемні особливості літературного Б. – позастанова цінність людини.3Головна мета укр і-ї – створення повної іст. укр.
Ідеї бароко пов’язані з ідеями просвітництва. Осередком барокової культури, барокового філософського та історичного мислення була Києво-Могилянська академія. Феномен барокового мислення відтворює спадщина Сковороди. Укр прихильники бароко вважали, що ідеальне те суспільство, яке забезпечує людині реалізацію творчих здібностей, насамперед шляхом освіти і самопізнання.
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 124; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!