Історичні погляди В. Антоновича.
Антонович Володимир – історик, археограф, етнограф, археолог і публіцист і діяч нац. Він започаткував систематичні археологічні дослідження на території України, склав археологічні карти Київської та Волинської губерній. В.Антонович брав активну участь в роботі багатьох археологічних з'їздів. Крім того, з ім'ям В.Антоновича пов'язана активізація роботи Київської громади в 70-80-х рр. Одне з головних її завдань він вбачав у пропаганді української національної ідеї. В.Антонович працює в історичному товаристві Нестора-літописця.У 1885 р. розробляє програму видання багатотомної «Русской исторической библиотеки. Він перший виступив з концепцією споконвічності української самобутності й пустив у обіг термін «Україна-Русь». Його учнем був Грушевський.
Дмитро Яворницький – видатний дослідник запорозького козацтва.
Яворницький – історик, археолог, фольклорист, етнограф, лексикограф, письменник,присвятив дослідженню історії козацтва, вчився в Харків. універе. Він вивчав народні пісні й легенди, топографію запорізького краю, фольклор, етнографію, археологію. Основні праці -«Острів Хортиця на ріці Дніпрі», «Збірник матеріалів для історії запорізьких козаків», «Нариси з історії запорізьких козаків і Новоросійського краю» «Вольності запорізьких козаків»,«Іван Сірко». Найбільша праця -«Історія запорізьких козаків» у трьох томах, де використав «Архив Юго-Западной России»,власні збірники, пам'ятки музейних і приватних колекцій Особливюо пошаною автора користуються літописи й хроніки - давньоруські, козацькі, польські. І том - енциклопедія побуту козацтва, ІІ і ІІІ томи - системний, послідовний і детальний виклад політичної історії запорізького козацтва від його першопочатків до 1734 р.
|
|
|
Дослідження регіонольної історії у працях Олександр Лазаревського та Дмитра Багалія.
Лазаревський надрукував«Отр ы вки из нежинских магистратских книг», «Акта по истории землевладения в Малороссии».У своїх працях О.М.Лазаревський викор.-в дані з фамільних архівів(«Сулимовский архив»), які містять відомості по соціально-економічній історії й культурі Лівобережної УкраїниХІХ ст.Його праці мають важливе значення для дослід. соц відносин на Лівобережжі, розвиток форм землеволодіння, цехів, адмінуправління. Д.І.Багалій дослідник чисто культурницьких поглядів. наукова спадщина Д.Багалія близько 350 публікацій, в т.ч. підручників, монографій. Центральне місце посідає дослідження історії Слобідської України.Був засновником і керівником школи дослідників історії Слобідської і Лівобережної України. «Історія Слобідської України» - кращий твір, що складається з окремих розділів-нарисів, що висвітлюють різнопланові питання заселення, краю, побуту, релігійного життя, освіти . Він прагнув показати історичні корені і традиції одного з найбільш русифікованих регіонів України, його органічну належність до україни.
|
|
|
Мих. Грушевський.
історик, археограф, літературознавець. В 1894 –очолює каф.вс.іст. у Львові. В 1907 –засновує укр. наукове товариство – видає «Записки УНТ». В 1917/18 – голова укр. ЦР. Після революції відходить від політики. З 1929 – дійсний член АН СРСР. В 1931-до Москви, де його арештували. Помер в 1934. Праця в період 1896-1936 рр., складається з 10 т. у 13 книгах. Події викладені від найд.часів до сер. 17 ст. 1-3 томи висвітлюють початок людського життя, етногенез укр., утворення К. Р. У 5 та 6 т. простежуються нові явища в українській історії після Люблінс.унії і утворення Р. П. 7 та 8 Т. містять аналіз факторів, що призвели до зародження україн. коз-ва, утворення Зап. Січі. У третій част 8 та двох частинах 9 томів виклав концепцію Визвольної війни україн. Нар. 10 Т., що вийшов після смерті Груш., присвяч історії україни 1657-1658 рр. Груш.зміг охопити всі сфери розв україн сусп-ва: екон, пол, культ, реліг, побут.
|
|
|
20. Зародження та становлення державницького напряму в укр. І-ї (Мих. Драгоманов, В’ячеслав Липинський, Степан Томашівський). Поч. 20 ст – інституювання укр. нац. історіограф., де виділилися напрямки: народницький, державницький, соц.-економічний. Представники державницького напрям віддавали пріоритет державі, а не народу. Драгоманов – історик,етнограф, філософ.Діяльність: 1) ґрунтовні праці з історії і етнографії 2) обґрунтував місце національно-естетичних і культурних цінностей українського народу в контексті європейської цивілізації, його право на самостійний суспільно-політичний і культурний розвиток 3) за ідею про окремішність українського народу, самобутність його історії і культури, політичної та національної автономії України. Праці - «Шляхта на Україні» - про провідне місце шляхти і козацтва в історії України.У своїх працях акцентовував увагу на ролі держав чинника в укр. історіограф, а з другого - вказувалося на державотворчу вартість українського народу як силу. Його монографія - «Україна на переломі. 1657-1659» (про створення Української держави в добу Козаччини, аналізу причин її кризи і занепаду)доба Хмельниччини – період козацького державобьудування, зростання нац. свідомості.Модель майбутньої держави В. Липинського передбачала чітке розмежування і врівноваження трьох незалежних гілок 6) учений обстоював ідею соборності всіх українських земель, повернення до традицій козацько-гетьманської державності України. 7) концепцію «повнокласовості» українського суспільства – укр. націю творять всі класи на чолі з елітою.Томашівський – вихованець Грушевського. «Українська історія.» «Старинні і середні віки»: 1) дослідив відгомін Хмельниччини у Галичині - національно-державницька свідомість Б. Хмельницького ясно визначилася під мурами Львова. Найбільш повно державницька концепція історії України викладена в праці «Українська історія». – аналіз впливу чинників на розвиток України, набіги кочівників і т.д.
|
|
|
Дата добавления: 2018-10-26; просмотров: 141; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!