Приклади розв ’ язання типових задач

⇐ ПредыдущаяСтр 15 из 19Следующая ⇒

Приклад. Як можна розділити і підтвердити наявність в розчині іонів: Ag⁺, Ва²⁺, NO₃^‾? Наведіть можливі рівняння реакцій в іонному вигляді.

Розв’язання. Катіон Ag⁺ за кислотно-лужною класифікацією відноситься до другої групи катіонів, груповим реагентом якої є хлоридна кислота (2н). Тому дією цим розчином на вихідний розчин утворюється осад білого кольору (AgСІ):

Ag⁺ + СІ^‾= AgСІ¯

Цей осад розчиняється в надлишку розчину амоніаку (w =25 %) з утворенням у воді комплексної сполуки [Ag(NH₃)₂]СІ. Таким чином, переведенням катіону Ag⁺ в осад у вигляді аргентум хлориду і відокремленням цього осаду можна розділити катіон Ag⁺ від інших іонів.

В розчині, що залишився після відокремлення осаду AgСІ, можна підтвердити наявність катіону Ba , тому що барій хлорид розчинний у воді і в осад не випадає. Катіон Ва²⁺відноситься до катіонів третьої аналітичної групи і дією групового реагента H₂SO₄ можна перевести Ba в осад у вигляді BaSO₄ – осаду, що не розчиняється у воді і кислотах:

Ва²⁺+ SO₄^2- = BaSO₄¯

У розчині, що залишається після відокремлення осаду BaSO₄, підтверджуємо наявність NO₃^‾ - аніону третьої аналітичної групи аніонів, яка не має групового реагента (аргентум і барій нітрати розчинні у воді) дією дифеніламіном в присутності H₂SO₄(конц). Поява інтенсивного синього забарвлення свідчить про наявність аніону NO₃^‾ в розчині.

Таким чином, нами доведено, що у досліджуваному розчині знаходилися катіони Ag⁺та Ва²⁺ і аніон NO₃^‾.

Контрольні завдання

91. На чому заснований принцип аналітичної класифікації катіонів? Скільки та які аналітичні групи катіонів існують в кислотно-лужній класифікації?

92. Розподілітькатіони Fe²⁺, Cu²⁺, Ba²⁺, Zn²⁺, Pb²⁺ на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці катіони, складіть відповідні рівняння реакцій.

93. Що називають груповим реагентом? Які реакції є загальними, а які - специфічними? Наведіть приклади.

94. Розподілітькатіони Mn²⁺, Al³⁺, Ag⁺, Ba²⁺, Cu²⁺ на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці катіони, складіть відповідні рівняння реакцій.

95. Яку реакцію називають аналітичною (якісною)? Які вимоги до неї надаються? Що таке чутливість хімічної реакції?

96. За якою ознакою катіони Ag⁺, Pb²⁺ утворюють окрему аналітичну групу? Яка розчинність їх хлоридів у воді та як це використовують в аналізі?

97.Розподілітькатіони Ni²⁺, Mn²⁺, Cr³⁺, Ca²⁺, Pb²⁺на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці катіони, складіть відповідні рівняння реакцій.

98. На чому заснований принцип аналітичної класифікації аніонів? Які ви знаєте аналітичні групи аніонів?

99. Розподілітькатіони Cr³⁺, Ca²⁺,Ni²⁺, Pb²⁺, Mn²⁺на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці катіони, складіть відповідні рівняння реакцій.

100. Яке значення для аналітичних досліджень харчової сировини та продуктів харчування має визначення рН? Визначте рН розчину, концентрація іонів Н⁺якого дорівнює 1·10^-3моль/дм³.

101. Розподілітькатіони Fe³⁺, Ag⁺, Al³⁺, Co²⁺ на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці катіони, складіть відповідні рівняння реакцій.

102. Яке значення мають процеси гідролізу солей в якісному аналізі харчової сировини та продуктів харчування? Наведіть приклади.

103. Яке значення для аналітичних дослдіжень харчової сировини та продуктів харчування мають процеси комплексоутворення?Наведіть приклади.

104. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна підтвердити наявність в харчовій сировині або продуктах харчування таких аніонів: PO , CH COO , CO .

105. Розподілітьаніони SO , Brˉ, SO₃^2-, NO₂‾, СІ‾ на аналітичні групи, вкажіть групові реагенти та їх дію на ці аніони, складіть відповідні рівняння реакцій.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4.

КІЛЬКІСНИЙ АНАЛІЗ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Кількісний аналіз - метод дослідження системи (речовини), що дозволяє визначити, в яких кількісних співвідношеннях знаходяться складові частини системи.

Методи кількісного аналізу можна поділити на три основні групи: хімічні, фізичні, фізико-хімічні. В основі всіх хімічних методів лежать два найважливіших хімічних закони - закон еквівалентів та закон сталості складу, відповідно до яких всі речовини взаємодіють між собою в кількостях, пропорційних їх хімічним еквівалентам і кожна система має певний хімічний склад. Хімічні методи поділяють на газовий, гравіметричний (ваговий) та титриметричний (об’ємний). При газовому аналізі проводиться замір об’ємів газоподібних речовин. Гравіметричним називають метод, при якому склад невідомої речовини встановлюється за допомогою вимірювання мас. Титриметричним називають метод, при якому вміст невідомої речовини знаходять за об’ємом розчину другої речовини точно відомої концентрації, доданої в еквівалентній кількості, що регулюється за допомогою індикаторів. Методи аналізу, які дозволяють визначити склад речовини без використання хімічних реакцій, називають фізичними. Наприклад, за густиною розчину визначають його масову частку. Методи аналізу, засновані на спостереженні фізичних явищ після проведення певних хімічних реакцій називають фізико-хімічними методами. Їх існує більше ніж 50.

Тема 8. Основи гравіметричного (вагового) аналізу

Гравіметричним (ваговим) аналізом називають метод кількісного хімічного аналізу, що базується на точному вимірюванні маси речовини, яка визначається, або її складових частин, що виділені у хімічно чистому стані або у вигляді відповідних сполук (точно відомого постійного складу).

Гравіметричний аналіз відрізняється високою точністю (до 0,2%) і доброю відтворюваністю.

В основі гравіметричного аналізу лежать закон и:

- сталості складу, відповідно до якого відношення маси елементів, що входять до складу речовини, завжди однакове;

- закон еквівалентів, за яким маси елементів, що приймають участь в реакції, завжди проявляють постійне і незмінне відношення один до одного;

- закон збереження маси речовин тощо.

Основні операції гравіметричного аналізу:

- відбір середньої проби;

- узяття наважки;

- розчинення наважки;

- осадження;

- перевірка на повноту осадження;

- фільтрування;

- перевірка на повноту відмивання;

- висушування;

- прожарювання;

- зважування осаду;

- розрахунок.

Гравіметричний аналіз застосовується при визначенні вологи та зольності в продуктах харчування, мінерального складу, загального вмісту харчових волокон, пектину тощо.

Контрольні завдання

106. В чому полягає сутність гравіметричного (вагового) аналізу? Назвіть основні операції, що застосовіються в методі осадження.

107. Яким вимогам повинні відповідати хімічні реакції, що використовуються в гравіметричному аналізі?

108. Що називається формою осадження. Які вимоги надаються формі осадження?

109. Що називається ваговою формою? Яким вимогам повинна відповідати вагова форма?

110. Які вимоги надаються до осадів? Яка із наступних солей кальцію найбільш пригодна як форма осадження: СаSO₄ (ДР = 2,37^. 10^-5), СаСО₃ (ДР = 4,8^. 10^-9), СаС₂О₄ (ДР = 2,3^. 10^-9)?

111. Чи застосовуються як вагові форми такі сполуки, як алюміній гідроксид чи купрум(II) гідроксид? Чому їх необхідно прожарювати протягом аналізу?

112. Осад СаС₂О₄^.Н₂О при прожарюванні перетворюється в безводний кальцій оксид. Як ця речовина відноситься до вуглекислого газу та водяній парі? Чи зручні ці властивості для аналізу?

113. Обгрунтуйте умови утворення кристалічних осадів (вплив концентрації розчинів, температури, швидкості приливання осаджувача). Які процеси відбуваютьсят при созріванні осадів?

114. Обгрунтуйте умови утворення амфорних осадів (вплив концентрації розчинів, температури, швидкості приливання осаджувача).

115. З якою метою промивають осади? Як обирають промивні рідини в конкретних випадках?

116. Обчисліть аналитичні множники (фактори перерехунку): а) для визначення хлора, якщо вагова форма AgCl; б) для визначення заліза, якщо вагова форма Fe₂O₃.

117. Обчисліть аналитичні множники (фактори перерехунку): а) для визначення магнію, якщо вагова форма Mg₂P₂O₇; б) для визначення сульфура, якщо вагова форма ВаSO₄.

118. Обчисліть аналитичні множники (фактори перерехунку): а) для визначення алюмінію, якщо вагова форма Al₂O₃; б) для визначення кальцію, якщо вагова форма СаО.

119. Які типи промивних рідин існують? Чим необхідно промивати осади BaSO ; Fe(ОН) ?

120. Яким вимогам повинні задовільняти хімічні реакції, що використовуються в гравіметричному аналізі?

Тема 9.Методи виділення, відгонки та осадження

В гравіметричному аналізі можна виділити три типи гравіметричних досліджень визначень: відгонка, виділення, осадження.

В методах відгонки компонент, що визначається, кількісно відганяють у вигляді леткої речовини. Відокрекмлення частини, яка візначається, здійснюють шляхом нагрівання аналізуємої речовини або дією відповідних реагентів, що супроводжується виділенням летких продуктов. Методи відгонки бувають прямі і непрямі.

В загальному вигляді при розрахунках процентного вмісту компонента, що визначається прямим методом відгонки, використовують формулу:

де g – маса речовини, яка визначається за збільшенням масы приладу, що поглинає, г; a – наважка зразку речовини, що аналізується, г.

Процентний вміст леткого компонента при непрямому визначенні розраховують за формулою:

де а – наважка зразку речовини, що аналізується, г; а₁ – маса речовини після видалення летких компонентів, що визначаються, г.

В методах виділення компонент, що визначають, кількісно виділяють у вільному стані з аналізуємої речовини і зважують на аналітичних терезах. Розрахунки результатів визначення за методом виділення:

де g – маса компонента, що визначається, г; a – наважка зразка речовини, що аналізується, г.

В методах осад ж ен н я компонент, що визначається, кількісно осаджують хімічним способом у вигляді малорозчинної сполуки суворо постійного складу. Осад, що утворився, промивають, висушують, прожарюють. При цьому осад перетворюється в речовину точно відомого складу, яку і зважують на аналітичних терезах.

В гравіметричному аналізі розрізняють: форму осадження, тобто форму, у вигляді якої осаджують речовину, що визначається, і гравіметричну (вагову) форму, тобто форму, у вигляді якої речовину, що визначається, зважують. Форма осадження і вагова форма повинні відповідати певним вимогам.

Вимоги, яким повинна відповідати форма осадження:

- осад повинен бути малорозчинним (розчинність не більше 10^-7-10^-8 моль/дм³;

- осад повинен бути крупнокристалічним;

- необхідно, щоб форма осадження достатньо легко перетворювалась в вагову форму.

Вимоги, яким повинна відповідатигравіметрична ( вагова ) форма:

- точна відповідність складу хімічній формулі;

- достатня хімічна стійкість (не взаємодіяти з повітрям, вуглекислим газом тощо);

- вміст компоненту, що визначається, в ваговій формі повинен бути як можна меншим.

Розрахунки в методі осадження проводять за рівнянням реакції. У випадку, коли форма осадження та гравіметрична форма співпадають, використовують фактор перерахунку або аналітичний множник, який показує, скільки грамів визначаємого компонента містить 1г отриманого осаду.

де m та n – коефіцієнти рівняння реакції.

Для розрахунку маси компонента необхідно фактор перерахунку помножити на масу вагової форми.

де q – маса визначаємого компонента; F – фактор перерахунку; a – маса вагової форми.

Приклади розв ’ язання типових задач

Приклад. У результаті аналізу харчової сировини на вміст Феруму отримали 0,4956 г феруму (III) оксиду. Визначити масову частку Феруму в харчовій сировині, якщо для її аналізу взяли наважку масою 1, 2140 г.

Розв’язання. Розрахунки слід проводити, виходячи з реакції, що представлена рівнянням:

Fe³⁺ + 3 NH₄OH = Fe(OH)₃ + 3 NH₄⁺

форма

осадження

2 Fe(OH)₃ ¾® Fe₂O₃ + 3 H₂O

вагова

форма

Виходячи з даного стехіометричного співвідношення

x г 0,4956 г

2 Fe³⁺ ¾® 2 Fe(OH)₃ ¾® Fe₂O₃

2×55,85 г 159,7 г,

визначаємо невідоме – масу Феруму в харчовій сировині:

2×55,85×0,4956

Х= ——————— = 0,6994 · 0,4956 = 0,3465 г.

159,7

2×55,85

Тут величина ——— = 0,6994 є постійним числом для даного аналізу і

159,7

називається фактором перерахунку (F), або аналітичним множником.

Фактор перерахунку показує, скільки грамів компонента, що визначається, містить 1 г осаду, який отримали. Для визначення маси компонента, що визначають, необхідно фактор перерахунку помножити на масу осаду.

Визначаємо масову частку Феруму в харчовій сировині:

Контрольні завдання

121. Скільки відсотків вологи та попелу містить харчова сировина, якщо її наважка масою 1,0836г після висушування складає 0,8214г, а після прожарювання - 0,1662г?

122. Цукор-пісок, маса якого 1000 кг, що зберігався на харчовій базі, поглинув вологу масою 14 кг. Зробіть висновок, чи здатний цукор до реалізації, якщо стандарт передбачає масову частку вологи не більше 0,14%.

123. Яка масова частка (у відсотках) неорганічного компоненту у харчовому продукті, якщо його наважка масою 1,0836 г після прожарювання становила 0,1662 г?

124. Розрахувати вологість пшеничного борошна 1-го гатунку, якщо наважка зразку масою 9,7651 г після висушування та зважування становила 8,0020 г. Стандартом передбачено вміст вологи не більше 15%. Зробіть висновок, чи відповідає цей зразок стандартові.

125. При спалюванні наважки 4,3020 г деякої органічної сполуки отримано 13,2000 г карбон оксиду (IV). Визначити масову частку Карбону в відсотках у даній органічній сполуці.

126. Для печива, виготовленого з борошна вищого гатунку, стандартом передбачено вміст вологи від 3 до 8,5%. Зробіть висновок про якість печива, якщо наважка зразку печива 9,9725 г після висушування у сушильній шафі важила 8,5110 г.

127. Для визначення вмісту гігроскопічної вологи в пробі натрій хлориду, в тиглі, який зважили, була взята наважка, яку висушили до постійної ваги. Обчислити вміст гігроскопічної вологи у відсотках за такими даними (у грамах): маса тиглю - 9,0005; маса тиглю з наважкою – 9,4211; маса тиглю з наважкою після прожарювання – 9,4143.

128. Який об’єм 0,5 М розчину сульфатної кислоти необхідно для повного осадження іонів Барію з 0,2617 г солі BaCI₂×2Н₂О?

129. Скільки грамів осаду утвориться з 0,2536 г плюмбум(II) ацетату при дії на нього невеликого надлишку сульфатної кислоти?

130. Який об’єм 1 М розчину амоніаку необхідно для повного осадження іонів Феруму з розчину, що містить 0,3256 г ферум(III) хлориду?

131. Скільки грамів H₂SO₄ міститься у 0,5 дм³ розчину сульфатної кислоти, якщо дією на 50 дм³ його розчином барій хлориду отримали 0,2126 г барій сульфату?

132. Який об’єм розчину AgNO₃, у 1 дм³ якого міститься 17 г цієї солі, необхідно для повного осадження іонів Хлору з 1 г BaCI₂×2Н₂О?

133. Скільки см³ 0,25 М розчину (NH₄)₂C₂O₄ необхідно для осадження іонів Кальцію з розчину, що отримали при розчиненні 0,7 г СaСО₃ у хлоридній кислоті?

134. Обчисліть число молекул води в молекулі кристалогідрату манган(ІІ) сульфату, якщо з його наважки 0,3240 г отримали 0,2031 г MnSO₄.

135. Обчисліть число молекул води в молекулі кристалогідрату хром(ІІІ) сульфату, якщо з його наважки 0,8500 г отримали 0,4654 г Cr₂(SO₄)₃.

Тема 10. Основи титриметричного (об’ємного) аналізу

Титриметричний аналіз базується на точному вимірюванні об’єму розчину, в якому міститься певна сполука, та об’єму, що витрачається на реакцію з нею реактиву, для якого відома точна концентрація (молярна концентрація еквівалента або титр).

Розчин, титр якого встановлено з високою точністю, називають робочим титрованим або стандартним розчином.

Процес поступового додавання робочого титрованого (стандартного) розчину до розчину, що аналізується, до встановлення моменту, коли витрачена кількість стандарту еквівалента кількості речовини, що аналізується, або, як кажуть, до досягнення точки еквівалентності, називають титруванням. Точка еквівалентності визначається на основі кривих титрування. Для фіксування точки еквівалентності часто застосовують індикатори – речовини, що близько точки еквівалентності змінюють свій колір.

У титриметричному аналізі важливе значення мають поняття еквівалента, молярної маси еквівалента складних речовин, молярної концентрації еквівалента (нормальної концентрації).

Для виконання дослідів користуються хімічним посудом і приладами. Дуже важливо вміти вибрати посуд і правильно користуватися ним. Для проведення хімічних реакцій використовують звичайно тонкостінний хімічно стійкий скляний або рідше фарфоровий посуд. В окремих випадках користуються також посудом з кварцового скла, графіту, пластмас і деяких металів.

Методи титриметричного аналізу поділяють на чотири групи в залежності від типу хімічної реакції, що лежить в основі визначення:

1) методи кислотно-основного титрування (нейтралізації).

В основі цих методів лежать такі реакції:

Н⁺+ ОН^-® Н₂О; Н₃О⁺ + ОН^-® 2Н₂О

При використанні методів кислотно-основного титрування точка еквівалентності визначається за допомогою індикаторів, які змінюють свій колір в залежності від реакції середовища (величини рН). Цими методами визначають концентрації кислот, лугів і солей, що гідролізують в водних розчинах.

2) методи окиснення-відновнення (редоксіметрія). Дана група методів базується на реакціях окиснення-відновнення, які протікають між робочим розчином і речовиною, що визначається. До цієї групи відносяться:

- перманганатометрія – робочий розчин KMnO₄ – окисник, за допомогою якого визначають Fe²⁺, NO^2-, CNS^- тощо;

- йодометрія, де як окисник використовують І₂, а як відновник І^-. Цим методом визначають калій перманганат, манган(ІV) оксид, хлор, натрій сульфіт тощо;

- хроматометрія – як окисник застосовують робочий розчин калій дихромату;

- а також броматометрія, ванадометрія, цериметрія.

3) методи осадження, які основані на реакціях обміну, при яких елемент (іон), що визначають, переходить в осад. Точку еквівалентності встановлюють різними способами. В залежності від того, який реагент використовують як робочий розчин, існують: аргентометрія, роданометрія, меркурометрія тощо.

4) методи комплексонометрії дають можливість визначати цілий ряд катіонів та аніонів, що мають здатність утворювати малодисоційовані комплексні іони. Особливий інтерес являють комплексони, які широко використовуються в якісному аналізі, – комплексон ІІІ (трилон Б).

Хімічні реакції в об’ємному аналізі мають відповідати певним вимогам:

- реакції повинні відбуватися стехіометрично, тобто згідно з рівнянням;

- робочий розчин реактиву повинен реагувати тільки з речовиною, яку визначають, тобто не повинно відбуватися побічних реакцій;

- реакції між робочим розчином і розчином речовини, яку визначають, мають відбуватися швидко.

Способи приготування розчинів

Титровані розчини можна приготувати такими способами:

1) метод взяття наважки. Якщо взяти точну наважку потрібної речовини (m, г), кількісно перенести її до мірної колби, розчинити і долити дистильованої води до мітки, а потім закрити пробкою і перемішати, то одержимо розчин необхідної концентрації, титр якого можна визначити за формулою

Титровані розчини, що приготовлені таким способом, називають стандартними розчинами або розчинами з приготовленим титром. Однак далеко не всі речовини можуть бути використовані для приготування таких розчинів. Наприклад, гідроксид калію, хлороводень та ін. не придатні для приготування таких розчинів, тому що в процесі взяття наважки їхня концентрація буде мінятися – гідроксид калію буде вступати в реакцію з оксидом карбону (ІV) і парами води, що знаходяться у повітрі, хлороводень є літким тощо.

Речовини, які можуть бути використані для отримання розчинів з приготовленим титром, називають вихідними (стандартними) речовинами. Вони повинні задовольняти таким вимогам:

- речовини повинні бути хімічно чистими, їхній склад повинен строго відповідати хімічній формулі;

- вони повинні бути стійкими в розчині і при зберіганні в твердому стані;

- для підвищення точності концентрації розчину величина їх молярної маси еквівалента повинна бути як можна найбільшою.

Приготування титрованих розчинів з вихідних речовин проводять таким же чином. Наважку m речовини А, необхідну для отримання певного об’єму розчину V потрібної концентрації С(¹/zA), розраховують за формулою:

де М(¹/z A) молярна маса еквіваленту речовини А.

2) метод приготування розчину з концентрованого. Багато розчинів, що використовуються як робочі, приготувати цим способом неможливо з-за нестійкості реактиву або розчину в процесі приготування. Тоді готують розчин приблизної концентрації, а точну концентрацію встановлюють титруванням ним розчину наважки стандартної речовини (або навпаки). Такі стандартні розчини називають встановленими. Так готують, наприклад, робочі розчини лугів, хлоридної, сульфатної кислот.

3) метод приготування з фіксаналів (стандарт-розчинів). Стандарт-титр – це точна наважка сухої речовини (або точно відміряна кількість розчину речовини відомої концентрації), яка вміщена в запаяну скляну ампулу і розрахована для виготовлення 1 літру (частіше за все) 0,1 н розчину. Існують фіксанали не тільки вихідних речовин, а й інших. Для виготовлення робочого розчину ампулу розбивають і кількісно переносять речовину у мірну колбу місткістю 1 літр.

За своїм призначенням титровані розчини поділяють на робочі і вихідні. За допомогою робочих розчинів проводять титриметричні визначення, встановлюють кількість речовин, що визначають в розчинах. За допомогою цих же вихідних розчинів визначають титр і молярну концентрацію еквіваленту робочих розчинів.

Точну концентрацію розчинів встановлюють титруванням. Титрування при виконанні титриметричних визначень проводять двома способами:

1) спосіб окремих наважок, при якому беруть декілька (2-3) близьких за величиною наважок вихідної речовини, поміщають кожну в окрему колбу для титрування, розчиняють в невеликій кількості дистильованої води і отримані розчини титрують. Розрахунки ведуть за наступною формулою:

2) спосіб піпетування – в цьому способі наважку речовини, що аналізується, переносять до мірної колби, розчиняють в дистильованій воді, доводять розчин до мітки і ретельно перемішують. Потім піпеткою беруть певну (аліквотну) частину розчину і титрують її. Титрування повторюють 3-4 рази. Розрахунки ведуть за наступною формулою:

;

Спосіб окремих наважок дає більш точні результати, тому що вимірювання об'єму буде виконуватися тільки один раз за бюреткою. Але спосіб піпетування характеризується зручністю і швидкістю визначень.

Титриметричний аналіз застосовується, наприклад, для визначення кислотності та лужності харчових продуктів, кислотного та йодного чисел жирів тощо.

10.1. Методи кислотно-основного титрування

В основі цих методів лежать наступні реакції:

Н⁺ + ОН^- → Н₂О; Н₃О⁺ + ОН^-→ 2Н₂О

Як стандартний розчин зазвичай використовують 0,1 н розчини NaOH, КОН та HCl, Н₂S0₄.

Якщо стандартним розчином є луг, то метод називаєтся алкал і метр и єю (алкалі - луг). За допомогою методу алкаліметрії можна визначити кількість кислот та солей, розчини яких мають кисле середовище.

В методі ацид і метр ії (ацидум - кислота) стандартним розчином є кислота. Методом ацидіметрії визначають кількість лугів та солей, розчини яких мають лужне середовище.

Як первинний стандарт в методі алкаліметрії для встановлення титру лугів використовують титрований розчин дигидрату щавлевої кислоти H₂C₂O₄×2H₂O, бурштинової кислоты Н₆С₄О₄. А в методі ацидіметрії – розчин соди Na₂CO₃ або натрій тетраборату (бури).

Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 587; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!