Дозування дигоксину в педіатричній практиці

⇐ ПредыдущаяСтр 35 из 40Следующая ⇒

Вік

Тотальна доза насичення дигоксину

Добова підтримувальна доза дигоксину, яка дається у 2 приймання на добу

перорально

в/в

перорально

в/в

Недоношені Доношені новонароджені 1 міс. - 2 роки 2 роки - дорослі Максимально допустима доза

20-30 мкг/кг 25-40 мкг/кг 35-60 мкг/кг 30-40 мкг/кг 0,75-1,5 мг

15-25 мкг/кг 20-30 мкг/кг 30-50 мкг/кг 25-35 мкг/кг 0,5-1,0 мг

5-7,5 мкг/кг 6-10 мкг/кг 10-15 мкг/кг 7,5-І5 мкг/кг 0,125-0,5 мг

4-6 мкг/кг 5-8 мкг/кг 7,5-12 мкг/кг 6-9 мкг/кг 0,1-0,4 мг

ПРОТОКОЛ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРІЙ ЛІВОШЛУНОЧКОВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ

· Дитина має бути госпіталізована до відділення реанімації та інтенсивної терапії.

· Підвищене положення пацієнта у ліжку (положення ліжка з підняттям головного кінця на 30°).

· Оксигенотерапія в режимі штучної вентиляції легенів із застосуванням піногасників (30% розчин етанолу або 10% розчин антифомсиналу). Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів.

· Петльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

· Інфузійна терапія з використанням 10% розчину глюкози з додаванням 4% розчину хлориду калію або панангіну. Добове надходження рідини обмежується до 2/3 вікової потреби. Харчування висококалорійне.

· Седативні, аналгетичні засоби, антигіпоксанти (промедол 2% 0,05-0,1 мл/год, седуксен 0,1 мл/кг, ін.) внутрішньовенно.

· Інфузія допаміну 5-10 мкг/кг/хв або добутаміну – 5-15 мкг/кг/хв внутрішньовенно за допомогою інфузійного насоса.

· Глюкокортикостероїди (преднізолон 5-7 мг/кг) внутрішньовенно.

· Корекція кислотно-лужного стану.

· Кардіометаболіти (панангін, фосфаден, кокарбоксилаза, рибоксин, L-карнітин, мілдронат, тощо).

· Антимікробна терапія (антибіотики широкого спектра дії) внутрішньовенно.

· Муколітичні (ацетилцистеін та ін.), ситуаційні засоби за показаннями.

· Специфічне лікування (екстрена комісуротомія при тяжкому ступені мітрального стенозу, антиаритмічні заходи при аритмогенній формі серцевої недостатності тощо).

· Лікування основного захворювання, що призвело до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.

ПРОТОКОЛ НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРІЙ ПРАВОШЛУНОЧКОВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ У ДІТЕЙ

· Специфічне лікування, що спрямоване на лікування основного захворювання, котре ускладнилося розвитком гострої правошлуночкової серцевої недостатності: міотропні спазмолітики (но-шпа, атропін) та Я-адреноблокатори (пропранолол) при природжених вадах серця зі зменшеним легеневим кровообігом, при тромбоемболії легеневої артерії -

гепарин та фібринолітичні засоби, емболектомія, при тяжкому нападі бронхіальнії астми- глюкокортикоїди, бронхоспазмолітики за показаннями – видалення стороннього тіла із дихальних шляхів тощо.

· Оксигенотерапія, за показаннями – штучна вентиляція легень.

· Петльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.

· Корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу.

· Можливе вкрай обмежене застосування периферичних вазодилататорів (нітрогліцерин або нітропрусид натрію в/в краплинно) в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії.

· Серцеві глікозиди можуть поглиблювати клінічні прояви правошлуночкової серцевої недостатності і погіршувати прогноз захворювання.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДІАГНОСТИКИ,ОЦІНКИ ТА ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ (четвертий перегляд, 2004 р.)

Лікування артеріальної гіпертензії у дітей та підлітків включає модифікацію стиля життя та фармакологічне лікування.

Основними заходами з корекції способу життя є:

· зниження маси тіла – першочергове завдання для хворих на АГ з ожирінням. Попередження збільшення маси тіла сприяє обмеженню підвищення АТ у майбутньому;

· регулярні фізичні навантаження та обмеження малорухомого (сидячого) способу життя сприяють зниженню АТ безпосередньо і опосередковано – внаслідок зниження маси тіла;

· дотримання дієти має важливе значення для дітей і підлітків як з граничними значеннями АГ, так і при більш тяжкій АГ;

· участь сім’ї у лікувальному процесі значно покращує результати лікування.

Основні принципи медикаментозної терапії АГ у дітей та підлітків:

· показаннями до антигіпертензивного медикаментозного лікування дітей з АГ є вторинний характер захворювання та відсутність ефекту від заходів щодо модифікації способу життя;

· наявні результати останніх клінічних досліджень значно розширили перелік препаратів, дозволених до застосування при АГ у дітей і підлітків з обґрунтуванням відповідних доз препаратів (табл. 15 );

· медикаментозна терапія має розпочинатися з призначення одного фармакологічного середника.

Дозволеними групами антигіпертензивних препаратів для лікування АГ у дітей та підлітків є:

- інгібітори АПФ;

- блокатори рецепторів до ангіотензину;

- блокатори Я-адренорепепторів;

- антагоністи кальцію;

- діуретики.

· цільовим рівнем тиску при проведенні антигіпертензивної терапії у дітей є тиск нижче 95-1 персентилі – за відсутності супутніх захворювань; нижче 90-1 персентилі – у випадку їх наявності;

· тяжка АГ у дітей повинна лікуватися з використанням в/в антигіпертензивних форм (табл. 15 ).

Примітка: Деякі з наведених у рекомендаціях препарати не зареєстровані в Україні.

Таблиця 16

Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 30 31 32 33 343536 37 38 39 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!