Головні підходи до розуміння правопорушення та причин їх виникнення у сучасній теорії права.
Правопорушення – суспільно шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що спричиняє юридичну відповідальність. Як зазначає Шабуров А.С., правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння дієздатного суб’єкта, яке протирічить вимо- гам правових норм. Правопорушення – це винна поведінка право- дієздатного індивіда, яка протирічить приписам норм права, спричиняє шкоду іншим особам і тягне за собою юридичну відповідальність.
Підсумовуючи подібні твердження щодо розуміння суті поняття «правопорушення» слід наголосити на тому, що переважна більшість дослідників звертає увагу на такі його обов’язкові ознаки: 1) суспільна шкідливість діяння; 2) винність; 3) особа, яка його вчинила; 4) наслідком такого діяння є юридична відповідальність.
Разом з цим, слід зазначити, що далеко не всі автори у своїх доктринальних підходах звертаються до взаємозв’язків та взаємозалежності правопорушення від норми права. У цьому контексті, на нашу думку, слід розмежовувати два підходи: перший – пов’язаний із вчиненням діянь, які порушують загальноприйняті норми, виражені у позитивному праві (законодавстві); другий – той, що безпосередньо пов’язує протиправність діяння із юридичною відповідальністю. Перший підхід фактично забезпечує можливість ідентифікації діяння як суспільно шкідливого, такого, що не відповідає загальноприйнятим нормам поведінки особи у суспільстві та у відносинах між членами суспільства. Поряд з цим другий підхід у співвідношенні правопорушення та норми права пов’язаний із тим, що норма права встановлює юридичну відповідальність за вчинення такого діяння. Фактично цей підхід пов’язується з тим, що подібні протиправні діяння, які ідентифікуються як правопорушення, повинні знайти своє відображення у заборонних нормах, нормах, які містять у собі перелік діянь, вчинення яких особам заборонено під страхом застосування до них мір державного примусу.
|
|
|
У той же час деякі автори схиляються до думки про те, що правопорушенням має заподіюватися певна шкода іншим особам. За такого підходу правопорушення можливе виключно за умови наявності потерпілої сторони, під якою можна розуміти як окрему особу (фізичну чи юридичну), так і суспільство чи державу у цілому. На нашу думку, ця ознака фактично деталізує таку ознаку як суспільна шкідливість, тобто несприйняття такої поведінки суспільством, що відображається в існуванні певних заборон на її (поведінку) реалізацію.
Таким чином, на нашу думку, правопорушення слід розуміти, як правовідношення, в якому реалізується суспільно шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, яка знаходить свій вираз у заборонних нормах у відносинах загальнодозволеного типу правового регулювання, або у недотриманні прямо передбачених у законі типів та правил поведінки у відносинах спеціально дозволеного типу правового регулювання, внаслідок яких суб’єктам заподіюється шкода, а норми права передбачають застосування до таких осіб відповідних видів юридичної відповідальності.
|
|
|
Розрізняють такі види причин правопорушень:
1) за значущістю в обумовлюванні, детермінації правопорушень:
основні – соціальні явища, яким належить визначальна, вирішальна роль у цьому процесі (наприклад, протиріччя між законодавством і потребами, інтересами тих чи інших соціальних груп і окремих осіб, якщо правова культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади, недоліки законодавства);
неосновні – явища, які лише полегшують вчинення правопорушень, здійснюють такий вплив на фоні головних факторів, саме завдяки ним, тобто так звані фонові явища (наприклад, недосконалість обліку і охорони матеріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відображають іншим, окремим поняттям: обставини (або умови), що сприяють вчиненню правопорушень [2];
|
|
|
2) за онтологічним статусом стосовно свідомості конкретної особи:
об’єктивні – явища, що не залежать від неї (наприклад, недоліки в роботі державних органів); вони створені іншими поколіннями або природними силами. Типовими умовами, що сприяють зростанню злочинності у сучасному світі, визнаються урбанізація, екологічні проблеми, інші тіньові сторони цивілізації та технічного прогресу [3];
суб’єктивні – явища, які входять до складу індивідуальної свідомості конкретного суб’єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад, незнання особою вимог закону, її від’ємне, негативне ставлення до його приписів, психологічна установка особи на протиправну поведінку, алкоголізм, наркоманія, пропаганда в засобах масової інформації і мистецтві насильства, розпусти) [4].
Розглянемо ж сукупність найбільш поширених об’єктивних і суб’єктивних факторів, які обумовлюють подальше зростання злочинності в Україні.
Об’єктивні умови. Найважливішою необхідно, мабуть, визнати зниження життєвого рівня більшості населення. Спад економічної активності обумовив появу офіційно визнаного безробіття. У важкому становищі опинилися працівники, які фактично втратили роботу, але не зареєструвались як безробітні. Не можуть знайти роботи і молоді люди. Велика кількість з них стали безробітними відразу після закінчення навчальних закладів. Також усі ці труднощі, невпевненість в завтрашньому дні породжують конфлікти, ведуть до наркоманії, самогубств. Також, процвітає корупція та розкрадання коштів у банках та інших установах. Дрібні підприємства захоплюють рекрути та грабіжники. Тіньова економіка використовується злочинцями для вкладення та примноження коштів, здобутих злочинним шляхом; всіляко уникає оподаткування.
|
|
|
Суб’єктивні умови злочинності. На жаль, протягом багатьох років у нашій країні недостатню увагу приділяли правовій освіті та вихованню. Люди погано знають закони, через це важко вимагати виконувати їх норми. Це сприяє збільшенню кількості правопорушень. Правопорушення може зумовити темперамент, наявність певних психічних відхилень. На жаль, великого поширення сьогодні набули такі соціальні лиха, як алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, перелюбство, аморальність та інші. Ці умови діють завжди і всюди. У багатьох випадках вони сприяють скоєнню правопорушень, а то й виступають їх головними причинами. Серед суб’єктивних умов зростання злочинності в незалежній Україні слід назвати також байдужість значної частини населення до державних справ взагалі і, зокрема, до правопорядку. Люди стурбовані своїм стано- вищем (нерегулярна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги, низький рівень соціального забезпечення; цим держава вільно чи невільно провокує нестабільність правомірної поведінки).
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!