Юридична відповідальність і державний примус: співвідношення, взаємозалежність.
Юридична відповідальність є одним із примусових засобів, що застосовуються від імені держави. Особливістю відповідальності як примусового засобу впливу є те, що вона застосовується від імені держави, державними органами, має правовий характер, здійснюється у визначених законом формах та на законних підставах.
Однак юридична відповідальність не є єдиним засобом державного примусу. Це зумовлюється різноманітними цілями держави у процесі здійснення правового регулювання.
Окрім юридичної відповідальності, засобами примусового впливу є міри захисту суб'єктивних прав, заходи запобігання, примусові заходи виховного характеру, заходи медичного характеру.
Засоби захисту суб'єктивних прав застосовуються у передбачених законом випадках з метою поновлення порушеного права та захисту суб'єктивних прав без притягнення порушника до відповідальності. Саме такий характер мають примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін. Особливістю цих засобів є те, що вони закріплені не санкціями норм права, а диспозиціями.
До примусових засобів належать заходи запобігання, що застосовуються для запобігання чи припинення правопорушень. Відсутність правопорушення зумовлює і відсутність покарання. До таких засобів належить затримання, обшук, вилучення речей та документів. Вони мають правовий характер, здійснюються за наявності певних підстав, а також у межах соціального процесу.
|
|
|
Примусові засоби виховного характеру застосовуються до неповнолітніх дітей чи недієздатних осіб за вчинення ними суспільно небезпечних діянь. Вони не несуть елементів кари, оскільки спрямовані на перевиховання осіб, які ще не можуть повністю усвідомлювати своєї поведінки чи не розуміють шкідливих результатів власної діяльності.
Засоби медичного характеру полягають у примусовому лікуванні правопорушників в умовах, що забезпечують їх суспільну безпеку. Це стосується осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності.
Оскільки в юридичній літературі юридична відповідальність та державний примус або ж ототожнюються, або ж протиставляються, то важливого наукового та практичного значення має визначення їх співвідношення та взаємодії. Співвідношення цих категорій засновується на наявності спільних і особливих рис.
Спільні риси:
1. Всі засоби примусового впливу здійснюються спеціальними державними органами.
2. Вони мають правовий характер, оскільки здійснюються в рамках права.
3. Застосовуються на правовій основі у межах закріпленого нормативного процесу.
|
|
|
4. Переслідують певну мету.
5. Мають примусовий характер, тобто здійснюються поза волею правопорушника.
6. Спрямовані на охорону та відновлення порушених прав чи суспільних інтересів.
7. Підставою їх застосування є правопорушення.
Відмінні риси:
| Юридична відповідальність | Інші засоби державного примусу |
| Передбачається санкцією правової норми | Передбачається диспозицією норми права |
| Застосовується з метою перевиховання та покарання | Застосовується з метою відновлення порушеного права |
| Застосовується у випадку вчинення правопорушення | Застосовується і для попередження чи припинення правопорушення |
| Пов'язана з новим додатковим обов'язком — нести відповідальність | Не передбачає додаткового обов'язку |
| Примус має основне значення, оскільки через нього реалізується відповідальність | Примус має допоміжне значення |
| Передбачає необхідність встановлення вини суб'єкта та доведення його протиправної поведінки | Встановлення вини та наявності протиправної поведінки не є обов'язковим |
Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.
Правова поведінка є необхідною передумовою громадянського становлення особистості, її гуманістичної спрямованості, моральної саморегуляції поведінки в системі «людина і право – людина і закон», що в подальшому надасть змогу для побудови дійсно демократичної України. Одним із першочергових завдань сучасної юридичної науки і практики в Україні повинно стати посилення уваги до спеціальних досліджень, присвячених проблемам виховання в суспільстві ціннісного ставлення до права. Основою даного виховання має стати прийняття і усвідомлення суспільством Права і Закону.
|
|
|
Але, як свідчить практика, правова поведінка українського суспільства, що є частиною його загальної культури та одним з головних показників рівня розвитку суспільства, наразі перебуває лише на стадії формування й потребує цілеспрямованої діяльності задля її становлення та активного розвитку.
Від дотримання суспільством правової поведінки залежать рівні правової поведінки окремих систем та органів влади, а також, зокрема, самих громадян. Правова поведінка члена суспільства (громадянина) – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність. Саме правова поведінка особи включає знання законодавства (інтелектуальний зріз), уміння користуватися правовим інструментарієм – законами та іншими актами у практичній діяльності (поведінковий зріз).
|
|
|
Проведені дослідження свідчать, що правова поведінка українського суспільства, яка є частиною його загальної культури та одним із головних показників рівня розвитку суспільства і держави загалом, наразі перебуває лише на стадії формування й потребує цілеспрямованої діяльності з її становлення та активного розвитку. Таку діяльність називають правовим вихованням.
Правова поведінка особистості – це знання та розуміння права, а також дії відповідно до нього. Людиною, яка дотримується правової поведінки, можна вважати ту, яка не лише знає та розуміє юридичні норми, є правосвідомою особою, а й слідує їх вимогам у своєму житті, тобто на практиці.
Якість правової культури та правової освіти, зрештою, впливає на якість норм права, правил поведінки, за допомогою яких регулюються відносини у різних сферах діяльності. Таким чином, формується певна нормативна база, яка в свою чергу формує той фундамент, на якому має будуватися наша Україна як суверенна, демократична та незалежна держава. Чим міцнішим є фундамент, тим міцнішою буде Україна всередині та на світовій арені3. Будь-яка держава для того, щоб на світовій арені вона визначалась як правова, демократична, з високим економічним становищем і рівнем розвитку, повинна спочатку забезпечити такий правовий порядок, за якого дотримувались би всі норми законів у всіх сферах.
Виконуючи всі приписи законів, суб’єкти тим самим забезпечують стан законності в державі, який полягає в точному й неухильному дотриманні норм законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами; точному і повному закріпленні правового статусу прав та обов’язків всіх учасників правовідносин; наявності добре продуманої системи правових законів і підзаконних нормативно-правових актів. Реалізуючи свої права протиправно чи правомірно, громадяни цим самим визначають і впливають на державу в цілому, на її авторитет.
Науковці визначають правову поведінку як певну систему, до якої належать:
1) знання про право як регулятор суспільних відносин;
2) уявлення про власні права і свободи, обов’язки та відповідальність;
3) ставлення до правових явищ, зокрема до права в цілому, до вимог конкретних норм права, до юридичних установ і їхньої діяльності;
4) здійснення юридично значущих дій4.
Правова поведінка сучасного української суспільства не випадково зараз характеризується як «розколота»5. Кризові явища політичного, економічного та соціального характеру суттєво впливають на правову поведінку громадян, зумовлюючи різні види її деформації. Як справедливо вважає Ю. Калиновський, «деформації правової поведінки являють собою викривлення форми та змісту правових настанов, навичок та звичок на інституційному та неінституційному рівнях, що відображається перш за все у діяльності та дискурсивних практиках суб'єктів правовідносин, а також у засобах вирішення конфліктних ситуацій серед широких верств населення»6.
Розрізняють кілька видів деформацій правосвідомості, які призводять до зміни правової поведінки: правовий нігілізм, правовий ідеалізм (романтизм), правовий інфантилізм, правовий дилетантизм, правова демагогія.
Важливе місце у протидії різним видам деформації правосвідомості традиційно відводиться підвищенню рівня правової культури, формуванню позитивного ставлення до права та довіри до закону. Варто врахувати позитивне значення таких правових засобів, як адаптація правових приписів до існуючих у середовищі ціннісних орієнтацій, сприяння ініціативі та активності громадян в усіх сферах життєдіяльності суспільства, у тому числі правовій. Рівень правової свідомості української громади у недалекому майбутньому визначатиме рівень правового розвитку держави в цілому і впливатиме на наступні покоління. Для забезпечення прогресивної гуманістичної динаміки суспільних відносин необхідно підготувати суспільство до самостійних творчих дій у сфері реалізації права, створити належні умови для засвоєння молодими громадянами України правових цінностей (правових норм, принципів, навичок правомірної поведінки) й практичного впровадження їх у правову діяльність. Метою подальших наукових досліджень повинна стати розробка й обгрунтування концепції формування високого рівня правової свідомості людини з урахуванням її індивідуальних особливостей – віку, соціального досвіду, професійної підготовки, інтересів, звичок, схильностей тощо.
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 484; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!