ТЕМА 5. ВАЛЮТНІ РИНКИ І ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ
Сутність валютного ринку.
Види валютних ринків, їх функції.
Валютні операції.
Сутність валютного ринку.
Валютний ринок як економічна категорія — це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.
Є чотири групи суб'єктів валютного ринку:
• державні установи;
• юридичні та фізичні особи, що зайняті у різноманітних сферах ЗЕД;
• комерційні банківські установи.
• валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж.
За іншою класифікацією серед учасників валютного ринку виокремлюють роздрібних клієнтів (retail clients) — бізнесменів, іноземних інвесторів, транснаціональні корпорації та решту всіх, хто потребує валютного обміну. Роздрібні клієнти розміщують свої платіжно-розрахункові документи в комерційних банках.
Оптові учасники валютного ринку — це транснаціональні банки,
Традиційно найвідомішим не тільки у Європі, а й у всьому світі є Лондонський валютний ринок. Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют є великі та середні банки країн Західної Європи і США та деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі ТНК, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори стали об'єктивною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим були створені умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків цієї групи країн.
|
|
|
Євровалютний ринок майже не піддається регулюванню, не підлягає національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.
Від самого початку свого виникнення (кінець 80-х років) ринок євровалют сформувався переважно як ринок євродоларів. Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і приватними особами різних країн у європейських банках і використовуються останніми для кредитних операцій.
Важливим інструментом валютного ринку є Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій — СВІФТ5, яке було створено в 1973 р.
|
|
|
Види валютних ринків, їх функції.
Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на міжнародні, регіональні та національні (місцеві).
Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Міжнародні валютні ринки розташовані у світових фінансових центрах — у Західній Європі, США, на Далекому та Близькому Сході, в Південно-Східній Азії. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі. На цих валютних ринках банки проводять операції з ключовими валютами, які широко використовуються у світовому платіжному обігу.
Поряд із світовими центрами валютної торгівлі діють регіональні валютні ринки, наприклад у рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи.
|
|
|
На сьогодні сформувалися такі найбільші регіональні валютні ринки:
• Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);
• Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі);
• Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).
Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави.
Організованим ринком є біржовий валютний ринок.
Переважна частина валютних операцій (понад 90 %) здійснюється на неорганізованому — позабіржовому, або міжбанківському, валютному ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв'язку.
Міжбанківський ринок поділяється на прямий та брокерський.
За видами валютних операцій виділяють:
• спот-ринки (ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає приблизно 65 % усього обороту валюти);
• форвард-ринки (ринок угод на термін, на якому здійснюється до 10 % валютних операцій);
• ф'ючерсні ринки;
• своп-ринки (ринок, що об'єднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард"; на ньому, за деякими оцінками, проводиться до 25 % усіх валютних операцій).
|
|
|
За об'єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:
• форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форексом). За безготівкового обороту безготівкові активи, якими оперує валютний відділ банку, становлять залишки з рахунків у іноземній валюті. Необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;
• готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред* із котирування іноземних банків. Фізичне зберігання у спеціальних сховищах, без процентів.
Крім того, залежно від характеру дій з валютного регулювання та валютних обмежень можна виділити вільні та невільні (обмежені) валютні ринки.
Головними функціями валютного ринку є:
• реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;
• сприяння поглибленню міжнародного розподілу праці та міжнародної торгівлі;
• визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти;
• своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
• регулювання валютних курсів;
• хеджування валютних ризиків;
• диверсифікація валютних резервів;
• одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.
Валютні операції.
Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють:
поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більш як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);
валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).
Валютна угода спот — це купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий день з дня укладання угоди за курсом, що фіксується на момент укладання угоди.
Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, проте в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар США відносно англійського фунта стерлінгів, німецької марки чи японської єни), можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.
Валютний "своп" (currency swap) — валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї самої валюти на певний термін на умовах "форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування. Операції "своп", як правило, здійснюються на строк від 1 до 6 міс, значно рідше зустрічаються своп-операції з терміном виконання до п'яти років.
Приблизний розподіл угод з іноземною валютою на світових валютних ринках такий: "спот" — 67%, "форвард" — 5, "своп" — 28% .
Ф'ючерсні валютні операції — це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше від трьох днів і до двох-трьох років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відмінності ф'ючерсних валютних операцій від форвардних:
• якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні — переважно на біржовому, що приводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи бірж (наприклад,
перший понеділок кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;
• індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, більш дорогі порівняно із стандартизованими ф'ючерсними контрактами. Завдяки цьому форвардні операції супроводжуються більшою маржею (спредом) і призводять до більших витрат для клієнта порівняно з ф'ючерсними;
• доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить у переважній більшості випадків 500 тис. дол. США. Ф'ючерсний ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціональних інвесторів;
• якщо форвардні валютні операції на 95% закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції, навпаки, на 95% закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;
• при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних
валют — долара США, німецької марки, французького франка, японської єни, англійськогофунта стерлінгів тощо.
Валютний опціон — це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.
Валютний арбітраж — це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових операціях. Основний принцип валютного арбітражу — купити той чи інших фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 324; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!