Бреттон-Вудська валютна система.



Друга світова війна визначила перебіг подальшого розвитку всієї світової економіки. США вийшли з війни наймогутнішою нацією, з непошкодженою структурою економіки, зосередивши у себе 70 % світових запасів золота та валютних резервів. Євро­па та Японія, навпаки, виснажені війною, потребували фінансо­вого і фізичного капіталу для відбудови економіки.   Бреттон-Вудську угоду (липень 1944 р.) було, таким чином, ук­ладено між сильним, тобто США, і слабким, тобто Європою, партнерами.  

У липні 1944 р. на міжнародній валютно-фінансовій конферен­ції ООН у Бреттон-Вудсі (США) була юридично оформлена нова валютна система — Бреттон-Вудська валютна система.

Основні риси цієї системи були визначені в прийнятих на Бреттон-Вудській конференції угодах, які почали діяти з грудня 1945 р. і полягали в тому, що:

1) за золотом зберігалася функція світових грошей в тій мірі, в якій воно залишалося загальним втіленням багатства та використовувалося для остаточних розрахунків між краї­нами, однак масштаби його використання в міжнародних ва­лютних відносинах значно звузилися;

2) поряд із золотом у міжнародному обігу використовували­ся національні грошові одиниці окремих країн — долар США, а також меншою мірою — англійський фунт стерлінгів. Офіційно цю систему почали називати золотовалютним, а неофіційно – золото доларовим стандартом;

3) резервні валюти могли обмінюватися на золото;

4) встановлення валютних курсів та взаємний обмін валют здійснювалися на основі узгоджених країнами — членами МВФ валютних паритетів, виражених одночасно в золоті та доларах США.

5) ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фіксованих доларових паритетів цих валют більше ніж на 1%;

6) на валютних ринках національні валюти вільно обміню­валися на долари США та одна на іншу за курсами, які коли­валися в межах 1 %. На основі вільної конвертованості валют
здійснювалися багатосторонні розрахунки між країнами;

7) міжнародне регулювання валютних відносин здійсню­валося переважно через посередництво МВФ, який забезпечу­вав додержання країнами — учасниками Фонду офіційних валютних паритетів, курсів і вільної конвертованості валют. Для зміни паритетів або введення валютних обмежень обов'язково потрібна була згода МВФ.

Бреттон-Вудська угода зберегла принцип вільної торгівлі, для чого бажа­ним було усунення протекціонізму та відновлення конвертованості за зовнішньоторговельними операціями. Для допомоги слабким країнам заснували другу організацію — Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який мав забезпечити ін­вестування й розвиток найбідніших країн світу, У 1947 р. у Же­неві 23 країни підписали угоду під назвою Генеральна угода з та­рифів і торгівлі (ГАТТ), створивши організацію для сприяння ліквідації торговельних бар'єрів між країнами.

Бреттон-Вудська система існувала до 1973 p., а окремі елементи — до 1976 p., коли було припинено розмін доларів на золото і введено плаваючі валютні курси.

Ямайська валютна система.

У січні 1976 р. у м. Кінгстоні (Ямайка) було підписано уго­ду, що стала основою четвертої світової валютної системи — Кінгстонської (Ямайської), яка набула чинності 1 квітня 1978 р.

Головні положення Кінгстонської валютної системи були юридично оформлені у серії поправок до Статуту МВФ, сутність яких така:

• кожна країна — член МВФ на свій розсуд може вибирати режим курсу власної валюти, тобто фактично узаконювався режим "плаваючих" курсів, до яких більшість країн прийшла раніше, коли в березні 1973 р. було введено режим "плаваю­чих" курсів для своїх валют всупереч вимогам статуту МВФ;

• золото перестає бути еталоном вартості в міжнародній ва­лютній системі і відповідно відміняється його офіційна ціна; 

• відбувається процес повної демонетизації золота — виве­дення його з внутрішньої сутності гро­шово-валютних відносин як це було при системі золотомонет­ного стандарту і перетворення його на звичайний, хоч і страте­гічний, товар з правом вільної купівлі-продажу на світових валютних аукціонах.

• юридичне надання права кожній з валют країн — учасниць Кінгстонської системи виконувати роль резервної валюти, але в перспективі перевага віддавалася СПЗ;

• взаємна домовленість учасників Кінгстонської угоди про надання виконавчому органу МВФ — Директорату — широких повноважень для здійснення нагляду за виконанням країнами своїх зобов'язань за угодою, особливо у відношенні дотриман­ня ними погоджених валютних курсів.

Створення Кінгстонської валютної системи поки ще не завер­шено. Однак уже сьогодні цілком очевидним є той факт, що долар США продовжує зберігати своє провідне становище в системі міжнародних валютних відносин як міжна­родний платіжний засіб, не розмінний на золото.

Кінгстонська валютна система поки що не забезпечує по­вністю валютну стабілізацію у світі. Нині в рамках Кінгстонської угоди намітилась тенденція пере­ходу від доларового стандарту до багатовалютного, який включає поряд з доларом США євро, японську єну, що безумовно означає посилення конкурентної боротьби між трьома світовими валют­но-фінансовими центрами: США, Західною Європою і Японією.

ТЕМА 4. ВАЛЮТНИЙ КУРС


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 206; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!