Поняття референдуму в Україні.
Батьківщиною референдумів традиційно вважається Швейцарія. Перший у світі достовірно відомий референдум було проведено в 1439 р. у швейцарському кантоні Берн. На ньому вирішувалася проблема фінансового становища цього кантону, а саме: затвердження збору в розмірі 1 ангетера на тиждень для погашення військових боргів кантону. Надалі позитивний досвід Берна було запозичено більшістю швейцарських кантонів. Перший у світі загальнодержавний референдум також було проведено у Швейцарії в 1802 р. З того часу в Швейцарії було проведено понад 400 референдумів, тому цю країну іноді називають батьківщиною референдумів.
У Франції інститут референдуму почав застосовуватися під впливом теорії народного суверенітету, розробленої Ж.-Ж. Руссо. У відомій роботі «Про суспільний договір» цей мислитель висловив положення про народний суверенітет і його невідчужуваність, що започаткувало основи ідеології буржуазно-демократичних революцій кінця XVIII ст. у Франції та інших державах. Зміст теорії «спільної волі» та верховенства закону Ж.-Ж. Руссо був виражений формулою: «Народ, який підкоряється законам, має бути їх творцем».
З 1789 по 1839 рр. у Франції було проведено 8 загальнонаціональних референдумів, найчастіше з конституційних питань. У XIX ст. референдуми також поширилися у США, Австралії, Норвегії та інших країнах світу.
Утім у 30-х роках XX ст. інститут референдуму було суттєво дискредитовано підтримкою голосування у нацистській Німеччині в 1933 р. виходу держави з Ліги Націй; у 1934 р. поєднання посади рейхсканцлера і президента країни; у 1938 р. - аншлюсу Австрії Німеччиною. Ці антинародні за своєю сутністю рішення були прийняті шляхом застосування найдемократичнішої форми прямого народовладдя - референдуму.
|
|
|
На сьогодні референдуми стали важливим інститутом безпосередньої демократії в більшості країн світу, навіть у традиційних мусульманських країнах, що обережно ставляться до форм прямого народовладдя в цілому. Так, у 2001 р. референдум уперше було проведено в ісламській теократичній монархії Бахрейн. На цьому референдумі 94 % громадян Бахрейну ратифікували перший конституційний акт держави - Національну хартію, що започаткувала конституційну реформу в монархії.
Певний ренесанс референдумів відбувся й у державах Європи. Так, наприклад, чинна Союзна конституція Швейцарської Конфедерації була затверджена на референдумі 18 квітня 1999 року й вступила в дію з 1 січня 2000 року. У 2005 році в державах - учасницях ЄС відбулася низка референдумів щодо ратифікації Євроконституції, а в 2008 році - Лісабонської угоди.
У 2009 році у Венесуелі й Азербайджані відбулись загальнонаціональні референдуми, предметом яких були зміни до конституцій цих країн. Початок 2011 р. ознаменувався референдумом у Судані, який тривав тиждень, з 9 по 15 січня, та ознаменувався мирним поділом країни на північ і південь та утворенням 193 держави світу - Південний Судан.
|
|
|
Натомість нині у світі помітною стає й тенденція обережного ставлення держав до потенціалу референдумів як важливого інституту народовладдя та механізму легітимізації найважливіших для суспільства та держави рішень.
Референдуми є дієвим інститутом безпосередньої демократії лише за умови існування референдної демократії.
Референдна демократія - це різновид конституційного режиму, зміст якого визначається системою встановлених Конституцією і законами України легітимних найсприятливіших умов, способів і методів безпосередньої реалізації народного суверенітету в формі ініціювання, організації та проведення референдумів, а також реалізації їх рішень. За відсутності такого режиму результати референдумів можуть використовуватись на шкоду інтересам народу.
Історія становлення і розвитку референдумів у незалежній Україні має два основні періоди:
І період (1991-2000 pp.) - початок практикування референдумів в Україні;
|
|
|
II період (2000 р. - до сьогодні) - вдосконалення національної теорії та практики референдумів і референдного законодавства.
Проведення першого в історії України загальнонаціонального референдуму було призначене Верховною Радою Української PCP на підставі Закону Української PCP «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р. Його результати були переконливими - 90,3 % громадян Української PCP підтвердили чинність Акта проголошення незалежності України. 2 грудня 1991 р. незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше - всім світом. З 1 грудня 1991 р. по 31 січня 1992 р. Україну як суверенну незалежну державу визнали понад 100 країн.
На підставі результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Україна першою з колишніх радянських республік заявила, що стосовно себе Договір 1922 р. про утворення СРСР вважає недійсним і не чинним. 8 грудня 1991 р. підписання Біловезької угоди президентами Росії, України та головою Верховної Ради Білорусі юридично припинило існування Радянського Союзу.
Наступний всеукраїнський референдум за народною ініціативою було проведено в 2000 р. Попри численні песимістичні прогнози 16 квітня 2000 р. відбулося голосування з питань, винесених на Всеукраїнський референдум, участь у якому взяли 81,15 % виборців. Усі питання референдуму отримали підтримку виборців:
|
|
|
- за питання про додаткові підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України проголосувало 84,69 % громадян України, що брали участь у голосуванні;
- за обмеження депутатської недоторканності - 89 %;
- за зменшення конституційного складу парламенту з 450 до 300 народних депутатів України - 89,91%;
- за необхідність формування двопалатного парламенту в Україні - 81,68%. Однак, результати цього референдуму так і не були реалізованими.
Ідея проведення всеукраїнського референдуму з конституційних питань отримала поширення у суспільстві в 2009-2010 рр. Всеукраїнський референдум розглядався як спосіб легітимізації змін до Конституції України, напрацьованих Національною конституційною радою (2007-2010 рр.) у контексті її системного оновлення та вдосконалення. Але такий референдум, незважаючи на його широке анонсування, не відбувся.
Отже, всеукраїнський референдум - це важлива форма безпосередньої демократії, зміст якої полягає в прийнятті або затвердженні громадянами України Конституції, законів та інших найважливіших рішень загальнодержавного та місцевого значення шляхом голосування.
Референдуми в Україні регулюються :
- Конституцією України;
- Законом «Про всеукраїнський референдум»;
- Законом «Про Центральну виборчу комісію України»;
- Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» та рядом інших нормативно-правових актів.
Європейські демократичні стандарти щодо організації та проведення референдумів обґрунтовані в документах, ухвалених Венеціанською комісією ПАРЄ на її пленарних сесіях:
- Рекомендація 1821 (2007) «Про Кодекс належної практики щодо референдумів»;
- Декларація Кабінету Міністрів Ради Європи «Про Кодекс належної практики щодо референдумів» та ін.
Законопроектні роботи проводяться щодо самостійного унормування інституту місцевих референдумів.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 179; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!