Способи кількісної обробки соціометричних даних
1. Табличний спосібполягає в побудові соціоматриці – спеціальної таблиці, в яку заносяться всі дані про вибори в групі, причому соціоматриця будується окремо для інструментального й емоційного критеріїв (див. зразок соціоматриці). Такий спосіб обробки дозволяє зробити кількісний підрахунок виборів, що відразу дає уявлення про ранжирування членів групи за числом переваг і відхилень, а також дозволяє виявити соціометричний статус (St) членів групи: відповідність рольовим позиціям «зірки», «переважні», «прийняті», «знехтувані», «ізольовані».
Зразок соціоматриці
| № з\п | Шифр члена | Шифр члена групи, якого вибирають | Зроблені | Зроблені | |||||
| Іванов | Петров | Сидоров | … | ||||||
| 1. | Іванов | ||||||||
| 2. | Петров | ||||||||
| 3. | Сидоров | ||||||||
| … | … | ||||||||
| Отримані вибори | S виборів, зроблених усіма членами групи | ||||||||
| Отримані відхилення | S відхилень, зроблених усіма членами групи | ||||||||
| Взаємні вибори | S взаємних виборів по групі | ||||||||
| Взаємні відхилення | S взаємних відхилень по групі
| ||||||||
Визначення соціометричного статусу здійснюється за схемою співвідношення кількості переваг (виборів) кожній рольовій позиції у певних межах.
Межі соціометричного статусу
| Рольова позиція | Кількість виборів |
| «Зірки» | St ³ М + 2 s |
| «Переважні» | М +1 s £ St < М + 2 s |
| «Прийняті» | М – 1 s < St < М + 1 s |
| «Знехтувані» | М – 2 s < St £ М – 1 s |
| «Ізольовані» | St £ М – 2 s |
s – статистичний показник квадратичного відхилення, який визначається за формулою:
, (1)
де p – статистичний показник ймовірності бути вибраним у даній групі, визначається за формулою 
; q – статистичний показник бути відкинутим у даній групі, визначається за формулою 
, М – середня кількість виборів, отриманих одним членом групи, визначається за формулою:
, (2)
де 
– загальна кількість виборів, зроблених усіма членами групи, N – кількість членів групи.
2. Математичний спосібполягає в розрахунку соціометричних індексів.
| Персональні соціометричні індекси (PSI)
| ||||
| 1. | Індекс соціометричного статусу (  )
| – є показником переваги до якого-небудь члена групи з боку решти її учасників;
– на величину позитивного соціометричного статусу (  ) вказує кількість виборів, отриманих n-им членом групи (визначається за даними соціоматриці); вираховується за формулою:
 (3),
де  – сума виборів, отриманих n-им членом,
N – кількість членів групи.
– кількість відхилень пов'язують з поняттям негативного статусу (  ), хоча коректніше говорити про індекс відхилення; вираховується за формулою:
 (4),
де  – сума відхилень, отриманих n-им членом,
N – кількість членів групи.
| ||
| 2. | Індекс емоційної експансивності (  )
| – виражається в кількості всіх виборів і відхилень, зроблених n-им членом групи;
– характеризує потребу особистості в спілкуванні, проте, цей індекс втрачає своє діагностичне значення у разі параметричної процедури соціометричного дослідження;
– у разі непараметричної процедури цей індекс вказує на ступінь активності суб'єкта у сфері внутрігрупових відносин;
– індекс позитивної емоційної експансивності характеризує позитивне ставлення n-го члена до групи, силу тяжіння індивіда до групи, вираховується за формулою:
 (5),
де  – сума виборів, зроблених n-им членом,
N – кількість членів групи.
– індекс негативної емоційної експансивності виявляє негативне ставлення n-го члена до групи, силу відштовхування індивіда від групи, вираховується за формулою:
 (6),
де  – сума відхилень, зроблених n-им членом,
N – кількість членів групи.
| ||
| 3. | Коефіцієнт задоволеності (  )
| – демонструє ступінь задоволеності n-го члена своїм становищем у групі;
– визначається кількістю взаємних виборів для n-го члена групи (тобто цей суб'єкт обрав іншого члена групи, і водночас отримав вибір від нього);
– вираховується за формулою:
 (7)
де  – сума взаємних виборів n-го члена,
N – кількість членів групи.
– цифрові показники можуть розташовуватись у континуумі від 1 (у випадку, коли усі вибори, зроблені n-им членом групи, є взаємними) до 0 (у випадку відсутності взаємних виборів).
| ||
|
|
|
| Групові соціометричні індекси (GSI)
| ||||
| 1. | Індекс активності групи (  )
| – демонструє середню активність групи при розв’язанні завдання соціометричного опитування (у розрахунку на кожного члена групи).
– однак, він мало інформативний в умовах параметричної процедури опитування;
– вираховується за формулою:
 (8)
де  – сума усіх зроблених у групі виборів та відхилень,
N – кількість членів групи.
| ||
| 2. | Індекс згуртованості групи (  )
| – виражає ступінь взаємного зв’язку членів групи, глибину їх емоційних зв’язків;
– характеризує ступінь прихильності до групи її членів (чим більше взаємних виборів в групі, чим більша кількість членів групи подобається один одному, тим вище її згуртованість);
– вираховується за формулою:
 (8)
де  – кількість усіх позитивних взаємних зв’язків у групі,
– загальна кількість виборів, зроблених усіма членами групи.
– цифрові показники можуть розташовуватись у континуумі від 1 (якщо всі вибори в групі взаємні) до 0 (якщо в групі не буде зроблено жодного взаємного вибору).
| ||
3. Графічний спосіб полягає в побудові соціограми – схематичного зображення реакції опитуваних один на одного при відповідях на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє провести порівняльний аналіз структури групових взаємин у просторі на деякій площині за допомогою спеціальних позначень:
Види соціограм
1. Соціограма довільного вигляду показує комбінацію зв’язків із найбільш зручним розташуванням членів групи за результатами виборів (рис. 1).
Зразок довільної соціограми
Залежно від кількості зв’язків у соціограма можуть бути виділені певні елементи структури:
– ізольований елемент – це індивід, не пов’язаний з іншими;
– зв’язок між двома елементами позначається як діада, ця структура зустрічається у всіх групах і характеризує найбільш стійкі довірчі зв’язки між двома людьми;
– тріади, тетради та інші види зв’язків, що складаються з більшого числа елементів, часто складають «ядра» колективів або є окремими угрупуваннями усередині групи.
Майже всі елементи усередині цих структур симетрично зв’язані між собою. Найчастіше у соціометричних дослідженнях зустрічаються угрупування з 2-3 членів, рідше – з 4 та більше членів
2. Соціограма локограмного вигляду розташовує на площині членів групи так, щоб це моделювало діяльність, розташування в приміщенні. На локограмній соціограмі також видно розташування підгруп (рис. 2). Дуже часто люди в приміщенні, що є місцем їх роботи або навчання, займають простір близький до тих, хто їм найбільш симпатичний. Але велика кількість змінних впливає на процес місцезнаходження: ставлення до процесу діяльності; люди сидять не там, де їм хотілося б, а там, де дісталося місце; залучення в життя групи на цьому відрізку часу; шкільна звичка сидіти біля вікна; взаємні симпатії і антипатії тощо.
Зразок локограмної соціограми
3. Концентричні соціограми розташовують усіх членів групи на концентричних колах, кожне з яких відповідає описаним вище груповим позиціям: зірки, переважні, прийняті, ізольовані, відкидані (рис. 3).
Зразок концентричної соціограми
Така соціограма може бути зручна для аналізу відносин в численних групах, наприклад шкільних класах по 35-40 осіб, проте, вона не завжди дозволяє достатньо повно розкрити взаємозв’язки і утворення підгруп. У внутрішній круг соціограми потрапляють «зірки» (І), в наступний за ним – «переважні» (ІІ), далі – «прийняті» (ІІІ), «знехтувані» (ІV), «ізольовані» (V). Проте при побудові кругів часто виникають складнощі, особливо якщо члени групи мають і вибори, і відхилення. У такій ситуації явно виявляється обмеженість концентричної соціограми. З усіх видів соціограм ця є найменше переважною. Крім того, сам вид соціограми задає для психолога «ярликове» мислення, спонукаючи його робити поспішні, часто невірні висновки про структуру взаємин у групі і статуси того або іншого члена групи.
Всі розглянуті вище соціограми називаються груповими, проте, при необхідності може бути побудована й індивідуальна соціограма, на якій схематично зображуються вибори та відкидання, зроблені одним членом групи.
Референтометрія
| Референтометрічний метод – це спосіб виявлення референтності одних членів групи для інших (дає відповідь на питання: чому деяких членів обирають, а інших відхиляють). | ||
| Референтність – цінність для особистості суджень інших людей (або групи) про значущі для неї об’єкти: - судження – думка, норми поведінки, ціннісні орієнтації, оцінки установки тощо: - об’єкти – будь-які явища, події, речі, люди, їхня поведінка, власна поведінка, власне «Я». Власне уявлення людини про ці об’єкти | ||
| Два аспекти референтності | ||
| Як властивість особистості | Властивість тієї людини (або групи), чию думку враховують, на чиї оцінки орієнтуються: - виявляється не у поведінці цієї людини (або групи), а у сприйнятті або уявленнях іншої людини; - суб'єкт референтних відносин – та особа, на яку яка здійснюється вплив; - референтний об’єкт – та особа, яка здійснює вплив (реальна особа, група, уявна особа, літературний герой, публічна особа, ідеальна особа). | |
| Як форма | Реалізація спрямованості суб'єкта на деякий значущий для нього об’єкт через звернення до іншої особи: - тобто ставлення людини до значущого об’єкта опосередковуються зв’язком з іншою людиною; - таким чином, референтність як форма міжособистісних відносин має форму суб’єктно-суб’єктно-об’єктних відношень. | |
| Процедура, обробка даних, інтерпретація результатів | ||
| І етап | Взаємна оцінка членами групи одне одного за певним набором якостей Методика – суб'єктивне шкалування за спеціальною шкалою: - 5-бальна, - градуйована від 1 (повна відсутність у того, кого оцінюють, даної якості) до 5 (яскрава вираженість даної якості). Кількісна обробка даних: 1. Обчислення для кожного члена групи зваженої групової оцінки за окремими якостями (
де
Якісна обробка даних: визначення рангу кожного члена групи за окремими якостями (чим вище показник зваженої групової оцінки за окремою якістю у даного члена групи, тим вище його ранг за цією якстю).
| |
| ІІ етап | Соціометричний вибір Методика: - членів групи просять уявити, що їхню групу реформують (вони не будуть вже навчатися або працювати у такому складі); - кожен досліджуваний групи має обрати 3-5 членів своєї групи, з якими він би особливо бажав взаємодіяти далі (позначити в опитувальному бланку знаком «+»), і 3-5 членів групи, з якими б міг розстатися без жалю (позначити в опитувальному бланку знаком «–»). Кількісна обробка даних: 1. Визначення соціометричних статусів. 2. Обчислення усередненого значення прояву кожної якості у групі «обраних» для подальшої взаємодії ( 3. Обчислення усередненого прояву кожної якості у групі «відхилених» для подальшої взаємодії ( 4. Обчислення
Якісна обробка даних: чим більше значення коефіцієнта | |
| ІІІ етап (основний) | Референтний вибір Методика: - проводитьсячерез декілька днів після попереднього етапу; - форма проведення – індивідуальна бесіда; - досліджуваному пропонують можливість ознайомитись з деякими оцінками, які йому дали інші члени групи: «Чию думку про себе Ви хотіли б узнати у першу чергу?» (позначається у рефернтоматриці «1»), далі з’ясовуються ще два прізвища (позначаються у рефернтоматриці «2» і «3»). Кількісна обробка даних: 1. Обчислення референтометиричного статусу кожного члена групи:
де
Якісна обробка даних: карта референтометричної диференціації групи з виділенням референтних «зірок», «переважних», «прийнятих», «знехтуваних», «ізольованих» (аналогічно графічному способу обробки результатів у соціометричній процедурі). | |
| Інтерпретація результатів 1. Набір якостей, які мають найбільші показники коефіцієнтів сили мотиву групового вибору являють собою мотиваційне ядро міжособистісної референтності. 2. Відповідні особистісні якості визначають індивідуальне та групове переважання у досліджуваній групі. | ||
):
) від усіх членів групи за окремою якістю,
– бал, який приписує даному індивіду ( 
),
– кількість членів групи.
– коефіцієнтів сили мотиву групового вибору (якості), який виражає значущість кожної якості у системи групових норм і цінностей (див. приклад 2):
– референтометричний статус і-го члена групи,
– кількість перший виборів, отриманих і-м членом групи,
– кількість других виборів, отриманих і-м членом групи,
– кількість третіх виборів, отриманих і-м членом групи.Приклад 1.
Опитувальний бланк
| Кого | Якості особистості | ||||||
| добрий | веселий | розумний | чесний | приваб-ливий | стриманий | комунікабельний | |
| + Іванов | 3 | 5 | 5 | 4 | 3 | 3 | 4 |
| + Петров | 4 | 5 | 5 | 5 | 4 | 3 | 4 |
| – Сидоров | 1 | 2 | 2 | 4 | 3 | 3 | 1 |
| – Чернов | 2 | 3 | 2 | 3 | 4 | 3 | 1 |
| + Бєлов | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 4 | 2 |
| – Краснов | 2 | 2 | 5 | 2 | 3 | 4 | 3 |
| + Рижов | 4 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 |
Приклад 2
Обчислення коефіцієнту сили 
| Кого | Якості особистості | ||||||
| добрий | веселий | розумний | чесний | приваб-ливий | стриманий | комунікабельний | |
| + Рижов | 4 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | 3 |
| + Петров | 4 | 5 | 5 | 5 | 4 | 3 | 4 |
| + Іванов | 3 | 5 | 5 | 4 | 3 | 3 | 4 |
| + Бєлов | 5 | 2 | 3 | 4 | 5 | 4 | 2 |
| 4 | 3,75 | 4 | 4 | 3,75 | 3,25 | 3,25 |
| – Сидоров | 1 | 2 | 2 | 4 | 3 | 3 | 1 |
| – Краснов | 2 | 2 | 5 | 2 | 3 | 4 | 3 |
| – Чернов | 2 | 3 | 2 | 3 | 4 | 3 | 1 |
| 1,67 | 2,33 | 3 | 3 | 3,33 | 3,33 | 1,67 |
|
| 0,41 | 0,23 | 0,14 | 0,14 | 0,06 | -0,01 | 0,32 |
Приклад референтоматриці
| № | Хто обирає | Чию думку хоче знати | ||||||
| Іванов | Петров | Сидоров | Чернов | Бєлов | Краснов | Рижов | ||
| 1. | Іванов | 2 | 1 | 3 | ||||
| 2. | Петров | 1 | 3 | 2 | ||||
| 3. | Сидоров | 1 | 3 | 2 | ||||
| 4. | Чернов | 2 | 1 | 3 | ||||
| 5. | Бєлов | 2 | 1 | 3 | ||||
| 6. | Краснов | 2 | 3 | 1 | ||||
| 7. | Рижов | 1 | 2 | 3 | ||||
|
| 0,67 | 0,78 | 0,28 | 0,33 | 0,78 | 0,00 | 0,28 | |
Психомоторні методи
| Психомоторіка – об’єктивізація у рухах будь-яких психічних явищ
За результатими психомоторних випробувань можна судити: 1) про рухову сферу психіки людини (рівень розвитку руховим здібностей та умінь), 2) про інші сфери людської психіки – афективну, сенсорно-перцептивну, інтелектуальну, вольову, 3) про властивості нервової системи (НС) людини, 4) про якості особистості. | ||
| Методи дослідження нервової системи (Е. П. Ільїн, 1972) | ||
| Теппінг-тест | ||
| - від англ. tap – легкий стук, удар; - призначений для діагностики та експериментального дослідження сили НС через її витривалість; - сила нервових процесів виступає показником працездатності, витривалості нервових клітин і НС в цілому, тобто сильна НС витримує велику за величиною і тривалості навантаження, ніж слабка; - суть досліду полягає у визначенні динаміки граничного темпу рухів (порівняння числа рухів, виконаних досліджуваним в кожні 5 с протягом 30 с роботи, дає матеріал для висновку про силу НС); - за результатами будується графік (вісь Х – номер етапу досліду, вісь Y – кількість проставлених точок за цей 5-секундний етап). | ||
| За типом кривої на графіку судять про силу НС: | ||
| Сильна НС | - наростання темпу в перші 10-15 с з подальшим спадом до або нижче вихідного рівня (показник у перші 5 с); - на графіках це відбивається опуклою кривою. | |
| Слабка НС | - швидкий спад темпу (після перших 5 с) і неможливість його повернення до вихідного рівня; - на графіках це відбивається спадною (низхідною) кривою | |
| НС середньої сили | - Підтримка рівномірного темпу все 30 с з можливими невеликими відхиленнями від початкового показника; - на графіках це відбивається відносно рівномірною кривою. | |
| Середньослабка НС | - характерні два варіанти динаміки: 1) або рівномірність темпу на перших етапах (10-15 с) і спад в подальшому, 2) або спад з самого початку, але короткочасний підйом в кінці роботи (увігнута крива) до вихідного рівня. | |
| Кінематометрична методика | ||
| - дозволяють визначити врівноваженість і рухливість нервових процесів із застосуванням спеціального приладу – кінематометру Жуковського | ||
| Визначення врівноваженості НС | - врівноваженість – це співвідношення збудливих та гальмівних нервових процесів; - методика базується на відомому факті, що під час відсутності зорового контролю за своїми рухами людина з переважанням збудливих процесів відтворює задану (таку, що зберігається в руховій пам'яті) амплітуду руху з перебільшенням (переведенням), а в разі переважання гальмівних нервових процесів – з применшенням (недоведенням); - передбачається відтворення малих і великих амплітуд; - у кінематометрі амплітуда задається в градусній системі: малі рухи – до 20°, великі – більше 55°; - підвищення малих і великих амплітуд одночасно діагностується як переважання збудження, недоведення в обох випадках сигналізує про переважання гальмування, а перевищення одних (зазвичай малих) і зменшення інших (зазвичай великих) зіставляється з врівноваженістю. | |
| Визначення рухливості НС | - рухливість – це здатність НС швидко реагувати на зміну середовища шляхом почергової зміни процесів збудження і гальмування; - діагноз про швидкість цієї зміни ставиться на підставі легкості або труднощі розвитку протилежного процесу; - методика використовує відому закономірність: збільшення амплітуди руху викликає у суб'єкта збудливі процеси, а зменшення – гальмівні; - якщо чергувати в досліді приріст і зменшення амплітуд, то реакції гальмування і збудження стануть перешкоджати одна одній, тому вимірюючи в цих ситуаціях відтворювані амплітуди і обчислюючи їх відмінності, можна кваліфікувати рухливість НС; - діагноз робиться на основі наступних положень: 1) якщо після додавання амплітуди різниця при зменшенні стає меншою, ніж в спробах без попереднього додавання, то, значить, збудження ще не зникло, так як воно перешкоджає зменшенню амплітуд; 2) якщо ця різниця збільшилася, то збудження змінилося гальмуванням, зменшення відбувається в полегшених умовах; 3) якщо ж ця різниця не збільшилася і не зменшилася, а залишилася колишньою, то, значить, збудження встигло зникнути, а гальмування ще не настав. | |
Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 681; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!