Метод семантичного радикалу (СР)
| - від грец. semanticos – такий, що позначає і лат. radicalis – корінний; - об'єктивний метод експериментальної семантики, розроблений О. Р. Лурія і О. С. Виноградовою (1959 р.); - полягає в аналізі індивідуальних значень слів шляхом виділення їх асоціативних полів; - СР відноситься до числа умовно-рефлекторних методик, що використовують в якості критерію семантичної близькості об'єктів перенесення умовно-рефлекторної реакції з одного об'єкта на інший, семантично з ним пов'язаний. |
Процедура СР
| Оборонна R | - захисна реакція організму у відповідь на руйнівні впливи або на безпосередню загрозу таких впливів; - супроводжується: 1) негативними емоціями (страх, гнів, тощо), 2) пристосувальними реакціями організму (підвищення тонусу м’язів, почастішання серцевого і дихального ритмів, посилення діяльності залоз внутрішньої секреції та обміну речовин, підвищення чутливості зорового і слухового аналізаторів, порушення діяльності травного тракту, тактильної, смакової і температурної чутливості). |
| Орієнтувальна R | - комплекс реакцій організму у відповідь на новизну подразника (за І. П. Павловим рефлекс «що таке?»); - біологічний сенс – створення умов для кращого сприйняття подразника рахунок появи комплексу соматичних, вегетативних реакцій і зміни рівня активації системи нервової центральної при загальному гальмуванні або порушення поточної діяльності організму; - три основні групи компонент орієнтувальної R: 1) рухові: а) реакції, що забезпечують поворот очей і голови в напрямку зорового подразника, настораживание вух, прінюхіваніе та ін., б) реакції, що забезпечують підтримку пози і наближення до стимулу, 2) вегетативні: а) судинні реакції у вигляді звуження периферичних судин і розширення судин голови, що збільшує кровопостачання мозку головного, б) реакція шкірно-гальванічна, в) зміна частоти серцебиття і дихання, г) зростання тонусу м'язів, 3) зміна рівня активації системи нервової центральної, в тому числі: а) підвищення фізіологічної активності кори великих півкуль мозку головного (зменшення амплітуди альфа-ритму); б) підвищення чутливості аналізаторів і зростання критичної частоти злиття відчуттів. |
|
|
|
| Результати |
| - на основі R2 досліджуваного будується семантичне поле слів, пов'язаних зі словами, що входили у S1; - враховуються такі параметри R2: сила (за показниками компонентів) характер (оборонна чи орієнтувальна) - за параметрами R2 визначається: центр семантичного поля, периферія семантичного поля; - генералізація умовно-рефлекторної реакції: в нормі здійснюється за семантичними зв’язками (скрипка-віолончель), для розумово відсталих – за фонетичними зв’язками (скрипка-скріпка). |
| Застосування |
| - для дослідження неусвідомлюваних процесів при категоризації, - для дослідження розвитку індивідуальних значень в онтогенезі, - при вивченні динаміки формування понять, - в загальній, нейро- і патопсихології. |
|
|
|
Метод (техніка) репертуарних решіток ТРР
| Один із способів дослідження особистості в когнітивної психології Ґрунтується на переконанні, що | |||
| Конструкт | - пара суб'єктивних, тобто використовуваних конкретною людиною, понять, що описують те чи інше явище, якість особистості тощо; - будь-який розумовий процес, згідно з цією теорією, базується на «руху» думки від одного конструкту до іншого; - процес сенсопродукування опосередковується особистою системою конструктів людини, яка забезпечує упорядкування, необхідне для обробки вхідної інформації; - ця система складається з ряду взаємопов'язаних і ієрархічно співвіднесених конструктів, які є біполярним сортувальним механізмом, що визначає подібність або відмінність об’єктів для даної події; - щоб зробити сенс з події, людина повинна віднести інформацію до одного чи іншого полюсу конструкту. | ||
| Задача дослідника:
- ідентифікувати конструкти, якими люди користуються для того, щоб зробити сенс зі свого світу, - зрозуміти спосіб, за допомогою якого розумові процеси людини обумовлюються подіями, які вони сприймають. | |||
| Процедура | |||
| І етап | - ідентифікація дослідником (іноді разом з учасником) певної кількості (зазвичай між 6 і 12) елементів, які є термінами або категоріями; - передбачається, що вони є релевантними (істотними, суттєвими) для суб'єкта дослідження – це можуть бути люди, події чи об'єкти; - Потім назви цих елементів записуються на картках і пред'являються респонденту, зазвичай по 3 штуки; - далі дослідник задає питання, в яких респондентам пропонується висловити свою думку з приводу взаємозв'язку, який вони бачать між цими елементами, наприклад, «Чим вони схожі?» або «Чим вони відрізняються?»; - потім процес повторюється з іншими трьома картками, і так до тих пір, поки не буде вибудувана повна картина того, як людина конструює свій особливий контекст; - ця процедура, відома, як метод послідовних тріад, дає можливість розсортувати елементи. | ||
| ІІ етап | - ці дані потім вносяться в решітку, яка співвідносить елементи з конструктами, на яких ґрунтується логічне пояснення людиною прийняття рішень, - респондента просять ранжувати кожен елемент по відношенню до кожного конструкту, використовуючи 5- або 7-бальну шкалу. - у решітці розташовують полярні конструкти: емерджентний полюс – полюс подібності конструкту, імпліцитний полюс – полюс контрасту. | ||
| Результати
| |||
| - якісний – змістовний аналіз конструктів, - кількісний – статистичний аналіз показників ранжування. | |||
| Застосування | |||
| - як самостійний метод – для визначення системи особистісних смислів, - як доповнення до вербально-комунікативних або психодіагностичних методів. | |||
| Недоліки | |||
| - складна і затратна (час, зусилля) для дослідника і респондента, особливо, коли вимагається заповнення репертуарної решітки за багатьма параметрами. | |||
ТЕМА 10. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ПСИХОМОТОРНІ
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Соціометрія.
2. Референтометрія.
3. Психомоторні методи.
Соціометрія
| Соціометричний метод (Дж. Л. Морено) призначений для вивчення позицій індивідів в системі неофіційних ділових і емоційних відносин. Він допомагає описати неформальну статусно-рольову структуру групи на основі виявлення структури міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи |
| Соціометричний метод ґрунтується на теоретичних положеннях, сформульованих Дж. Л. Морено: психологічне благополуччя особистості визначається її місцем в системі міжособистісних соціально-рольових відносин, яке, у свою чергу, визначається емоційними зв'язками, взаємними симпатіями й антипатіями, тяжіннями і відштовхуваннями з іншими членами групи. Автор перевів поняття «тяжіння» і «відштовхування» в поняття «вибору» і «відхилення», які можуть бути виміряні і піддані кількісному аналізу. Таким чином, за допомогою соціометрії діагностується типологія соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, виявляється рольова сумісність (компліментарність) членів конкретної групи. Соціометрична процедура має на меті: 1) вимірювання ступеня згуртованості / роз'єднаності в групі; 2) виявлення соціометричних позицій, тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаками симпатії / антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи та «ізольований»; 3) виявлення внутрігрупових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери. |
| Вимоги до проведення соціометричного опитування |
| 1. Опитування краще проводити тільки в групах, що мають деякий досвід спільної діяльності, на основі якого вже виникли певні стійкі взаємини між його членами (спільна робота, навчання тощо). Спільна діяльність створює умови для розширення кола взаємних симпатій і стійких емоційних відносин. Інакше дослідник ризикує зафіксувати випадкову структуру. 2. Кожен член групи повинен робити вибори самостійно, не радячись з іншими. Завдання дослідника – забезпечити такі умови, які б виключили будь-який тиск на вільне волевиявлення в ситуації вибору. Це може бути досягнуто спеціальною формою соціометричної картки, складеної навпіл, індивідуальною формою проведення анкетування, правильною організацією простору дослідження при груповому опитуванні. 3. Розмір групи повинен надавати її членам можливість активного безпосереднього спілкування. Дуже великий розмір групи може понизити якість отримуваної інформації. Кожен член групи може вибирати собі партнерів для спільної діяльності тільки в межах свого колективу. Добре, коли перед учасниками опитування знаходиться список всіх членів групи. 4. Опитування має проводитися сторонньою для даного колективу особою. Ні члени колективу, ні тим більше керівництво або представники адміністрації не повинні проводити збір інформації, оскільки це різко порушує вимогу конфіденційності, яка є обов’язковою умовою успішного проведення соціометричного опитування. 5. Психолог, який застосовує методику вивчення взаємин в групі, в своєму усному виступі перед групою повинен вказати на конфіденційність збираної інформації. Психологові важливо розуміти, що розкриття соціометричної інформації може привести до сильного впливу на ставлення до нього членів групи. |
| Процедура соціометричного опитування |
| Соціометричне опитування проводиться груповим методом, що не вимагає великих часових витрат (до 15 хвилин). |
| Етапи соціометричного опитування |
| 1. Підготовчий етап | |
| - визначення проблеми; - вибір об’єкта дослідження; - ознайомлення з кількісними та якісними соціально-демографічними характеристиками групи. | |
| 2. Етап соціометричного опитування | |
| І фаза | - прямий контакт з членами групи, встановлення довірливих стосунків з групою; - визначення виду соціометричної процедури; - визначення змісту і кількості соціометричних критеріїв, на підставі яких опитувані мають зробити вибір. |
| ІІ фаза | - звернення до досліджуваних (респондентів), основна функція якого полягає в тому, щоб зацікавити їх в участі і спонукати до уважного і правдивого заповнення соціометричної картки; - інформування учасників дослідження про цілі опитування, способи заповнення картки, про гарантії конфіденційності тощо |
| ІІІ фаза | Проведення власне опитування: - інструктаж респондентів; - роздача соціометричних карток; - заповнення карток респондентами; - збір карток. |
| 3. Етап обробки інформації | |
| - кількісна обробка отриманих даних табличним, математичним та графічним способами; - інтерпретація результатів; - зіставлення результатів з даними інших методів; - отримання висновків і за необхідністю рекомендацій. | |
Види соціометричних процедур
| Непараметрична | - без обмеження кількості виборів; - перевагою даного варіанту процедури є те, що вона дозволяє виявити так звану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособистісних зв’язків у груповій структурі. |
| Параметрична | - з обмеженням кількості виборів, що приводить до значного підвищення надійності соціометричних даних та полегшення систематичної обробки діагностичного матеріалу; - перевагою даного варіанту процедури є те, що вона змушує досліджуваних більш уважно ставитись до своїх відповідей, тобто обирати для відповідей тільки тих членів групи, які дійсно відповідають пропонованим критеріям |
Соціометричні критерії
| Соціометричний критерій фактично являє собою певним чином сформульовані питання, відповідаючи на які досліджувані мають зробити вибір. | |
| - вибір того або іншого способу конструювання критерію визначається як завданнями дослідження, так і характеристиками групи, що вивчається; - кількість використаних критеріїв може бути різною, прийнято використовувати не менше двох критеріїв: один діяльнісний, один емоційний, сформульованих в позитивному і негативному вигляді, отже, загальна кількість соціометричних питань – чотири. | |
| Види соціометричних критеріїв | |
| 1. За ступенем значущості питань | |
| Слабкі | зачіпають менш значущі стосунки людини у групі |
| Сильні | примушують респондентів з більшою відповідальністю підійти до питання вибору |
| 2. За формою пред’явлення | |
| Позитивні | передбачають вибір |
| Негативні | передбачають відхилення |
| 3. За відображенням рівнів групових відносин | |
| Діяльнісні | дозволяють вивчати взаємини на рівні ділових неформальних відносин у групі |
| Емоційні | є показниками емоційних відносин, вони у меншій мірі опосередковані тією діяльністю, якою займається група |
| Вимоги до соціометричного критерію | |
| 1. Соціометричний критерій має відповідати усім вимогам, що пред’являються до формулювання питань в будь-якому опитуванні: конкретність, однозначність, відсутність розпливчатих словосполучень тощо. 2. Соціометричний критерій повинен бути підібраний так, щоб в його змісті, перш за все, відбивалися взаємовідношення між членами колективу. Тільки в цьому випадку він буде дійсним інструментом соціометричного дослідження. 3. Соціометричний критерій повинен відтворювати ситуацію вибору партнера для спільної діяльності або для сумісного спілкування, тобто опитуваний повинен віддати перевагу або відхилити іншого члена колективу. 4. Критерій не повинен обмежувати можливості вибору. Опитуваний (респондент) повинен чітко представляти розміри і межі колективу і знати, що він має право вибрати будь-якого його члена. Наприклад, питання «З ким зі свого класу ви хотіли б заспівати пісню під гітару?» явно зменшує вірогідність бути вибраними тих людей, які не уміють ані співати, ані грати на гітарі. Крім того, це питання має подвійний характер: з одними хочеться співати, а інших використовувати як акомпаніаторів. 5. Використовувані критерії повинні цікавити членів колективу, бути значущими для них. Питання значущості може бути вирішеним в попередньому спостереженні за життєдіяльністю групи, в інтерв’ю з членами групи. Важко заздалегідь припустити наскільки сумісний відпочинок на природі може бути поширений в тому або іншому колективі. Сумісне чергування в класі може бути важливою сферою діяльності в одній школі і абсолютно не актуальною в іншій. 6. Критерій повинен описувати, конкретні ситуації, для того, щоб у респондента була конкретна підстава для переваги або відхилення партнера. Саме тому краще не використовувати якісь фантастичні, нереальні ситуації. | |
Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 303; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!