Пошкодження, які виникають у результаті розвитку імунної відповіді на вірус.
• вірус Епштейн-Барр, який відноситься до поліклональних активаторів В-лімфоцитів, стимулює підвищену продукцію аутоантитіл;
• віруси, кооперуючись з власними клітинами, перетворюються в нові антигенні структури, які також стимулюють утворення аутоантитіл;
• віруси пригнічують активність факторів імунної системи, що приводить до формування імунодефіцитних порушень та онкопатології;
• віруси можуть сприяти гіперпродукції ЦІК з наступним розвитком імунокомплексної патології (гломерулонефрит, васкуліт тощо);
• віруси можуть сприяти підвищеній продукції IgЕ з наступним формуванням алергопатології.
Основні види противірусного імунітету, які забезпечують захист організму людини від вірусів вказані в таблиці 5.
Таблиця 3
Основні види противірусного імунітету
| Вид імунітету | Фактори | Механізми | Дія |
| Місцевий | Слизові оболонки | sIgА | Головний механізм захисту від вірусів, які розмножуються на слизових |
| Природжений системний | Клітинна ланка | МК-клітини | пряма цитотоксичність |
| Макрофаги | Безпосередня цитотоксичність проти вірус - інфікованих клітин | ||
| Гуморальна ланка | Система комплементу | Активація альтернативного шляху | |
| Цитокіни: ІFN α|β, ІFN-γ | Гальмують реплікацію вірусів, захищають сусідні клітини; активують противірусні механізми, Т-цитотоксичні лімфоцити, макрофаги; стимуляція експресії молекул НГА І та II класів; посилення елімінації вірусу з інфікованих клітин | ||
| Набутий системний | Клітинна ланка | Т-хелпери (СD4) | Сприяють синтезу специфічних антитіл |
| Т- цитотоксичні лімфоцити (СD8) | Цитотоксичність здій-снюється двома шляхами: цитолізом (перфорини, гранзими) та через індукцію апоптозу (Fas/FasL) | ||
| Гуморальна ланка | Специфічні антитіла | Нейтралізація віріонів |
III Протигрибковий імунітет
|
|
|
За останні роки поширення інвазивних грибкових інфекцій набуло загрозливих масштабів. Інвазивні грибкові інфекції спостерігаються переважно в хворих з тривалою нєйтропенією, у онкогематологічних хворих, у реципієнтів алогенного трансплантату стовбурових гемопоетичних клітин, в осіб із реакцією «трансплантат проти господаря», з синдромом мальабсорбцгї, в хворих з імунодефщитними порушеннями різного походження, зокрема після імуносупресивної терапії.
Схильність до грибкових інфекцій розвивається при імунодефіцитах як тимусзалежної, так і тимуснезалежної системи. На сьогоднішній день плісневі і дріжджові гриби входять до переліку десяти найбільш поширених нозокоміальних інфекцій (таблиця 6). Найчастіше етіологічними агентами грибкової інфекції є: Саndida аlbicans, Сrурtососсus nеоformans, Aspergillus fuminatus.
|
|
|
Таблиця 4
Імунодефіцитні розлади та опортуністичні мікози
| Назва хвороби | Грибковий агент |
| Лейкоз | Aspergillus |
| Лімфома | Сrурtососсus |
| Дизгамаглобулінемія | Саndida |
| Аплазія тимусу | Саndida |
| Синдром Віскотта-Олдрича | Саndida |
| Атаксія-телеангіектазія | Саndida |
Імунітет при грибковій інфекції поділяється на антитоксичний і власне протигрибковий. Елімінація грибів з організму потребує кооперації кількох популяцій імунокомпетентних клітин. Найбільшу протигрибкову активність виявляють макрофаги і нейтрофіли. Під впливом ІL-15 та ІL-4 макрофаги розпізнають гриби через маннозозв'язуючий рецептор, а нейтрофіли - через рецептори до Fс-фрагментів імуноглобулінів і через рецептори до компонентів комплементу, які виконують роль опсонінів. У клітинах-фагоцитах гриби знищуються при участі ферментів, які стимулюють виділення кисню, галогенів та азоту. Цитокіни GМ-СSF, ІL-15, ІFN-γ забезпечують синтез активних форм кисню. Система оксиду азоту на сучасному етапі розглядається як основний протигрибковий механізм захисту. Індукція NО-синтази відбувається під впливом ТNFα і ІFN-γ (контролюють Т-h 1 типу), пригнічення - під впливом ІL-4, ІL-10 (контролюються Т-h 2 типу) та трансформуючого фактору росту (ТGF-β). Тому, активація гуморального імунітету через Тh2 сприяє зниженню активності протигрибкового імунітету і, навпаки, активація Тh1 - сприяє посиленню активності цього захисту.
|
|
|
Вважається, що γ -і δ-Т-лімфоцити першими реагують на проникнення патоґену в епітеліальні клітини. Доведено, що γ -і δ-Т-лімфоцити стимулюють фагоцитарну активність макрофагів за рахунок активації індуцибельної NО-синтази, гіперекспресію якої зумовлює значний рівень пероксинітриту (ONOO-) - найбільш потужного оксиданту. При грибкових інфекціях спостерігається зниження числа γ -і δ-Т-лімфоцитів, що приводить до незавершеного фагоцитозу через недостатньо сильну активацію фагоцитів.
У формуванні фунгіцидних механізмів приймають участь:
· мієлопероксидаза,
· протеолітичні ферменти лізосом,
· дефензини,
· лізоцим,
· лактоферин (має здатність зв'язувати залізо, що відноситься до есенціальних мікроелементів грибів).
На ранніх етапах формування протигрибкового імунітету здійснюється активація системи комплементу за альтернативним (грибкові клітини містять зимозан) і лектиновим (поверхня грибів містить велику кількість залишків маннози) шляхом. Тільки через 4-5 днів реалізується класичний шлях активації системи комплементу завдяки синтезу специфічних антитіл.
|
|
|
Натуральні кілери можуть безпосередньо знищувати гриби, а також через активацію ІFN-γ, ТNFα, ІL-2 стимулювати Тh1-клітинну фунгіцидну відповідь. Відомо, що ІFN-γ сприяє переведенню незавершеного фагоцитозу в завершений. Доведено, що в хворих, у яких переважає активна робота Тh1-лімфоцитів (тобто активація клітинного імунітету) відбувається регресія клінічних проявів інфекції та елімінація збудника з організму, а в хворих, у яких переважає активна робота Тh2-лімфоцитів (тобто активація гуморального імунітету) - хвороба прогресує. Завдяки Тh2-лімфоцитів відбувається посилений синтез протигрибкових антитіл з можливою надмірною стимуляцією фагоцитів, що часто стає причиною пошкодження власних клітин.
У зв'язку з тим, що до складу грибів входить значна кількість полісахаридів (манноза) спочатку відбувається інтенсивний синтез IgМ, згодом – IgG. Тh1 -лімфоцити активують Т-цитотоксичні лімфоцити, які реалізують клітинні механізми імунної відповіді, γ -і δ-Т-лімфоцити синтезують ІFN-γ, стимулюють фагоцитоз і без участі антигенпрезентуючих клітин розпізнають білки теплового шоку (наприклад, кандидозних грибів).
У таблиці 5 вказані основні механізми протигрибкового імунітету.
Таблиця 5
Основні види протигрибкового імунітету
| Природжений (неспецифічний) протигрибковий захист | Нейтрофіли (фагоцитоз) Макрофаги (рецептори, які зв'язують певні антигени клітинної стінки грибків) NK-клітини (стимулюють гранулоцити шляхом вивільнення ТNFα) Цитокіни (ІFN-γ, ІL-3, GМ-СSF, М-С5Р) посилюють антигрибкову активність макрофагів |
| Набутий (специфічний) протигрибковий захист | Т-хелпери - стимулюють синтез специфічних антитіл, сприяють виділенню цитокінів, які активують фагоцити (ІFN-γ, GМ-СSF) Специфічні антитіла - стимулюють фагоцитоз; гальмують адгезію міцелію грибів до клітин господаря |
Особливості протигрибкового імунітету:
1) гриби, проходячи життєвий цикл розвитку, постійно змінюють свій антигенний склад;
2) при грибковій інфекції затруднений фагоцитоз, в т.ч. завершений, через наявність довгих ниток міцелію;
3) до найбільш ефективних протигрибкових факторів захисту відноситься клітинний імунітет (природжений і набутий);
4) гриби продукують супресивні фактори, які пригнічують активність імунної системи, сприяючи формуванню імунодефіцитних порушень;
5) гриби стимулюють синтез ТNFα, ІL-2, завдяки яким формується запальний процес;
6) гриби стимулюють синтез значної кількості IgЕ, що стає причиною формування алергічних реакцій;
7) імунобіологічне пошкодження тканин формується завдяки розвитку реакцій біологічного пошкодження тканин І- та/або ІУ-го типів.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 309; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!