V Інтеграція з суміжними дисциплінами
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
Кафедра клінічної імунології та алергології
з секцією медичної генетики
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для ведення практичного заняття із студентами
КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ
Тема№8
| Учбова дисципліна | Клінічна імунологія та алергологія |
| Модуль №1 | Клінічна імунологія та алергологія |
| Змістовий модуль №2 | ІМУНОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ІМУНОЗАЛЕЗНА ПАТОЛОГІЯ |
| Тема заняття | Імунологія пухлин. |
| Курс | 5 |
| Факультет | Медичний |
| «З А Т В Е Р Д Ж Е Н О» | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2009 р., протокол № ____ д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
|
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2010 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2011 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики
д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2012 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2013 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. _______ Курченко А.І. | |||
Актуальність
Одна з найважливіших проблем імунології - імуноонкологія. Добре відомо, що у випадку пригнічення імунної системи вірогідність виникнення пухлин зростає в сотні і тисячі разів. Успіхи експериментальної онкології та імунології, багатий клінічний досвід дозволили досягти значних успіхів у вирішенні багатьох питань практичної онкології. Підтвердженням цього є зростання з кожним роком кількості хворих, практично вилікуваних від раку.
|
|
|
Успіх та результати лікування онкологічних хворих безпосередньо залежать від методів лікування, а головне - від своєчасного діагностування злоякісних пухлин. Отже, вивчення імунозалежних механізмів розвитку пухлин, знання ролі пробластомних та антибластомних факторів у виникненні і рості пухлини дає можливості для своєчасного виявлення та вибору методу лікування онкопатології.
Питання боротьби із злоякісними новоутвореннями є одним із основних в сучасній медицині і становить загальнодержавну задачу. Саме тому розробка і впровадження в клінічну практику нових сучасних методів імунодіагностики, імунотерапії та імунорофілактики онкопатології є одним з найактуальніших питань сучасної медицини.
ІІ. Навчальні цілі заняття.
1.Ознайомитись з поширеністю та захворюваністю на онкологічну патологію на Україні .(a І)
2.Знати зміст таких понять як протипухлинний захист, пробластомні та антиблостомні фактори, пухлинасоційовані антигени.(a ІІ)
3.Знати сучасні уявлення про етіологію пухлин.(a ІІ)
4. Вміти інтерпретувати показники імунограм у онкологічних хворих з оцінкою антибластомних факторів захисту; (a ІІ)
5. Вміти оцінювати результати визначення пухлинасоційованих антигенів в імунодіагностиці пухлин та ранньому виявленні рецидивів;
|
|
|
5.Вміти призначати імунотропну терапію в комплексній терапії пухлин.(a ІІІ)
6.Вміти на основі отриманих знань та навичок провести клінічне обстеження хворого з онкологічним захворюванням, призначити необхідне обстеження, провести диференційний діагноз в межах суміжних нозологій та вибрати тактику лікування. (a ІІІ)
7. Знати принципами імунотерапії та імунопрофілактики онкологічних захворювань.
8.Самостійно опрацювати і підготувати виступ до 5 хвилин про імунні механізми аутоімунної патології у хворих по майбутньому профілю спеціальності (неврологія, пульмонологія, акушерство, ревматологія, пульмонологія, гастроентерологія, кардіологія та ін.). При можливості продемонструвати на курованому хворому.(a ІV)
ІІІ. Цілі розвитку особистості. (виховні цілі)
Ознайомити студента із значенням впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на виникнення аутоімунної патології та сформувати почуття відповідальності за професійність дій. На основі деонтологічних принципів навчити молодого спеціаліста встановлювати психологічний контакт з таким хворим та його родичами.
V Інтеграція з суміжними дисциплінами
|
|
|
| п/п | Дисципліна | Знати | Вміти |
| 1 | Біологія | Еволюція розвитку імунної системи живих організмів | |
| 2 | Анатомія | Органи імунної системи, їх будова | вміти обстежити |
| 3 | Гістологія | Клітини імунної системи, їх структури | вміти виявляти при оптичній мікроскопії |
| 4 | Фізіологія | Функції імунної системи в нормі | виявляти при тестуванні |
| 5 | Ендокрино-логія | Тіреоїдити, хвороба Едісона: клінічні та лабораторні прояви | вміти діагностувати |
| 6 | Генетика | Принципи успадкування недуг, будова хромосом | вміти призначати методи генетичного тестування |
| 7 | Патологічна фізіологія | Імунопатологічна реактивність, зміни в протеїнограмі, лейкограмі | інтерпретувати аналізи крові, протеїнограму, імунограму |
| 8 | Гематологія | Аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз: клінічні та лабораторні ознаки | вміти діагностувати |
| 7 | Пульмонологія | Екзогенний алергічний альвеоліт, саркоїдоз, фіброзуючий альвеоліт: клініка, діагностика, лікування | вміти діагностувати |
| 8 | Пропедевтична терапія | Обстеження органів імунної системи клінічні та інструментальні | проводити клінічне обстеження |
| 9 | Ревматологія | Критерії РА, СЧВ, ССД, ревматизму | проводити клінічне обстеження хворих |
| 10 | Неврологія | Критерії розсіяного склерозу, міастенії | проводити клінічне обстеження |
| 11 | Акушерство | Проблеми неплідності з імунними механізмами | проводити клінічне обстеження |
| 12 | Фармакологія | Основні групи імуносупресантів, імунокоректорів. Правила виписування рецептів | виписувати рецепти, призначати адекватне лікування |
V. Зміст теми
Підраховано, що за відносного благополуччя щодоби в організмі утворюється близько 10 мільйонів мутантних клітин. Мутагенез значно зростає під впливом багатьох несприятливих факторів. Так, цитостатики пригнічують активність природних кілерів (ПК), а іонізуюче випромінювання і токсичні хімічні речовини збільшують кількість мутантних клітин.
Перш за все слід відзначити, що імунна система завжди певним чином реагує на появу пухлинної тканини.
Доказом цього є такі факти:
· мононуклеарна клітинна інфільтрація пухлин;
· продукція антитіл і поява цитотоксичних
Т-лімфоцитів;
· позитивні шкірні тести ГНТ (гіперчутливості негайного типу) і ГСТ (гіперчутливості сповільненого типу) на введення екстрактів із пухлинних клітин у онкохворих;
· тривалий розвиток пухлин (пухлини-свідки);
· випадки спонтанної регресії пухлин;
· активація ПК і макрофагів.
На тлі “позитивної” імунної відповіді, яка спрямована проти пухлини, на певному етапі розвитку пухлинними клітинами починають реалізовуватися механізми захисту. Малігнізовані клітини виділяють речовини, які сприяють індукції в організмі “негативної” імунної відповіді, що порушує роботу імунної системи хазяїна.
Всі пухлини можна умовно поділити на 3 групи:
1. Високоімуночутливі пухлини (наприклад, меланома, рак нирки і сечового міхура).
- Середньоімуночутливі пухлини (зокрема, рак товстої кишки і лімфоми).
3. Низькоімуночутливі пухлини (наприклад, рак молочної залози і рак легень).
Пухлина формується і росте в умовах одночасного розгортання протилежно спрямованих реакцій. Динаміка пухлинного росту визначається рівновагою між факторами імунного нагляду і пробластомними факторами, які сприяють росту пухлини.
Етіологія пухлин
Агенти, що викликають утворення будь-яких пухлин, називаються онкогенами. Ті онкогени, що сприяють злоякісній трансформації, отримали назву канцерогенів. Сьогодні прийнято виділяти 4 групи онкогенів:
І. Хімічні:
I.1. Канцерогенні речовини - сполуки, що вірогідно викликають утворення злоякісної пухлини або, принаймні, викликають збільшення частоти виникнення раку.
I.1.1. Викликають або зміни в ДНК - ушкодження пуринових і пірімідінових основ, розриви полінуклеотидних ланцюгів і утворення перехресних зв'язків між ними, - або індукують хромосомні аберації (зокрема, делеції хромосом).
I.1.2. Діють епігенетично, викликаючи зміни в білках, що регулюють ріст клітини.
I.1.3. Діють синергічно з вірусами (дерепресія онкогенів) або слугують промоторами для канцерогенних речовин.
I.2. Харчові онкогени.
I.3. Онкогени-гормони:
I.3.1. естрогени;
I.3.2. глюкокортикоїди.
ІІ. Фізичні: (різні види випромінювання, що призводять до розвитку пухлин, найбільше ймовірно, в результаті прямого впливу на ДНК або посередництвом активації клітинних онкогенів):
I.4. Ультрафіолетове випромінювання.
I.5. Рентгенівське випромінювання.
I.6. Випромінювання радіоізотопів.
I.7. Радіоактивне забруднення місцевості
I.8.
I.9. ІІІ. Вірусні:
I.10. Онкогенні РНК-віруси: ретровіруси (онкорнавіруси).
I.11. Онкогенні ДНК-віруси (віруси папіломи, Епштейна-Барр (EBV), гепатиту В).
ІV. Генетичні: (здебільшого генетична схильність до розвитку новоутворень виникає у зв’язку з успадкованою втратою одного чи декількох генів супресії пухлини
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 239; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!