ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _10/_14__
1. Перші твори Старицького були надруковані у 1865. Михайло Старицький переробляв п'єси інших авторів Так були написані «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «Циганка Аза», «Чорноморці», «За двома зайцями» та інші.
Поезія та переклади
Поетичну творчість Старицький розпочав перекладами з Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Некрасова
Значною подією було видання «Гамлета» Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького (1882).
Основне місце в оригінальній поетичній спадщині Старицького посідає його громадянська лірика з виразними соціальними ,мотивами, з оспівуванням героїчного минулого («Морітурі») чи протестом проти царизму. Окрема ділянка поетичної творчості письменника — його інтимна лірика. Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Господи, місячна, зоряна», «Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»).
Драматургія
Великий внесок зробив Старицький в українську драматургію. Почавши з інсценізацій прозових творів та переробок малосценічних п'єс, Старицький написав багато оригінальних драматичних творів, найсильніші з них соціальні драми: «Не судилось» (1881), «У темряві» (1893), «Талан» (1893).
Значну популярність здобула драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890).
Особливе значення мають його історичні драми: «Богдан Хмельницький» (1897), «Маруся Богуславка» (1899).
Проза
|
|
|
В останні роки свого життя, незважаючи на хворобу, Старицький написав історичний роман «Оборона Буші» (1894), романи «Перед бурей» (1897), «Молодість Мазепи» (1898), «Разбойник Кармелюк» (1903) та інші російською мовою.
».
2. Провідним образом багатьох поезій П. Тичини є кохання. Це величне й священне почуття, яке він прославляє у творах "Ви знаєте, як липа шелестить..,", "О панно Інно". Усі вони відзначаються красою, ніжністю, чистотою. Цьому сприяють й художні засоби, поєднання зорової образності з музичністю.Самотність героя, що страждає від кохання, підкреслено білим кольором зими - "сніги". В уяві ліричного героя образи Інни і її сестри злилися в один. І спогад про нещасливу любов вирішується драматично. Світла гармонія барв і звуків, настрій бентежного очікування нового, невідомого характеризують і поезію "Ви знаєте, як липа шелестить..." Ліричний герой збірки - юнак, багатий і щедрий душею, романтик, закоханий у красу світу, в природу, в життя. Він захоплений красою рідної землі, приходом весни, "запашної, квітами - перлами закосиченої". У шумі гаїв йому вчуваються звуки арф, тому і назва поезії - "Арфами, арфами". Але у чистому повітрі - передгрозове напруження: "Буде бій вогневий". Серце героя охоплене водночас почуттям щастя й передчуття чогось невідомого.
|
|
|
3. Імпресіоні́зм (від фр. impression — враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. В українській літературі поетика імпресіонізму відбилася у творчості М.Коцюбинського, B.Стефаника, М.Черемшини, частково О.Кобилянської, а також Г.Михайличенка, М.Хвильового, Є.Плужника, М.Яцківа, Н.Кобринської.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _1/_25_
1. Драма «Не судилось» справді вважається найкращою п’єсою М. Старицького. Вона правдиво, високохудожньо та психологічно переконливо змальовує життя українського села в перші пореформені роки, реалістично відтворює конфлікти між звільненим з-під кріпацького ярма, але одуреним, обезземеленим селянством і панами-поміщиками. Через усю п’єсу проходить та думка, що пани безкарно можуть глумитися над чесними селянськими дівчатами, а потім безжалісно залишати їх. Основним конфліктом п’єси «Не судилося» є конфлікт між «панським болотом» — поміщицькою мораллю — і чесними, високоморальними, духовно багатими простими селянами. Найголовніша з них — це трагічна історія кохання між чистою душею, щирою в почуттях сільською красунею Катрею Дзвонарівною та паничем Михайлом.Другою сюжетною лінією є зображення конфлікту між батьком Михайла, багатим паном Іваном Андрійовичем, і селянською громадою. У п’єсі основну увагу відведено образу панича Михайла. Саме він найповніше представляє «панське болото», розкрити сутність якого й мав на меті автор. М. Старицький майстерно побудував мовну партію Михайла. Кожна репліка, а часто й окреме слово характеризують цю людину.
|
|
|
Найповніше образ Михайла розкривається в історії його кохання з Катрею. Зустрівши Катрю, Михайло закохався в неї. Та невдовзі, збезчестивши та знеславивши дівчину, своє ставлення до Катрі змінює. Хоч Михайло ще намагається переконати себе, що кохає її, обов’язково одружиться, насправді вона стала йому байдужою. Зрештою, він зовсім зрікається Катерини. І хоч в останньому епізоді приходить до неї, щоб залишитися назовсім, не можна з впевненістю сказати — то було тверде рішення чи тимчасовий порив, який би ні до чого не привів. Старицький з великою симпатією, любов’ю зобразив представників народу — Катрю Дзвонарівну, її матір, Дмитра. Покохавши Михайла і повіривши в його любов, Катря забуває про себе. Дівчина почувається нерівнею, не вірить у своє щастя. Коли Катря довідалася, що Дмитро з ножем в руках шукає Михайла, щоб помститись за її знівечену долю, йде на панський двір, аби попередити коханого
|
|
|
Досить чітко й виразно виписаний образ Дмитра. Це чесний, роботящий парубок, він щиро кохає Катрю. Саме з таким чоловіком дівчина могла б знайти щастя… якби покохало його її серце. Дмитро щирий душею, співчутливий. Він усіляко дбає й про Катрю, й про її матір, допомагає їм по господарству і глибоко переживає, коли бачить, що Катря полюбила панича. І тому, звичайно, що сам кохає її, й тому, що не вірить у щастя Катерини з Михайлом.Дмитро майже переконаний — награвшись з нею, панич покине дівчину. У своїй великодушності хлопець ладен забути все, одружитися з Катрею.В кінці драми Дмитро виступає як месник за кривди.. Він підпалює панський двір, наміряється вбити Михайла.
2. Поезія Павла Тичинин – попри всю її розмаїтість, - явище надзвичайно цілісне. З 1907 р. П. Тичина починає цікавитися творами сучасників - М. Коцюбинського, М. Вороного, Олександра Олеся, В.Самійленка..У 1916 р. під впливом «Лісової пісні» Лесі Українки розпочав писати драматичну поему « Дзвінкоблакитне ». 1917р.- він пише поему «Золотий гомін»,1918 р. - виходить збірка поезій «Сонячні кларнети» і тетраптих«Скорбна мати»,що є свідченням братовбивчої трагедії (присвячений пам'яті матері поета. У цей самий час П.Тичина почав працювати над поемою-симфонією «Сковорода», яку так і не встиг завершити, хоча писав її до останніх своїх днів. 1931 р. - переломний момент творчості Тичини - вихід збірки «Чернігів», що засвідчила перехід поета в число «офіціозних» авторів. Про це свідчать ряд заідеологізованих, вимучених віршів, що входили до збірок:
«Партія веде» (1934);
«Чуття єдиної родини» (1938);
«Сталь і ніжність» (1941).
У 1942 р. побачила світ поема «Похорон друга», яка з'явилася у період смертельної боротьби проти фашизму. Ранні твори Тичини - це учнівське шукання свого шляху в поезії. Вони позначені мелодійним піднесенням, сповнені інтимними мотивами («Коли в твої очі дивлюся.,.», «Ви знаєте, як липа шелестить...», «Я сказав тобі лиш слово...»).
Contra spem spero!
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать. *
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей. **
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 161; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!