ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _12_/16

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _11/15

1. Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика. Працюючи в Полтавській семінарії, він у 1865 році створює повість «Дві московки». Згодом з’явилися оповідання «Панас Круть» та велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності», що побачили світ у львівському журналі «Правда». Пізніше письменник створює такі шедеври української літератури, як «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім’я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884). 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва. У Києві він написав оповідання «Пропащі» (1888) та «Афонський пройдисвіт» (1890), казку «Скривджені» (1892), повість «Поміж порогами» (1893). Іван Нечуй-Левицький увійшов в історію української літератури як видатний майстер художньої прози., І.Нечуй-Левицький увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами. Своєрідною рисою стилю Нечуя-Левицького є тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці.Однією з питомих рис творчого стилю письменника є його тонкий гумор у так званих антиклерикальних творах. Його сміх і сатира зумовлені життєвими конфліктами й ніколи не мали на меті образу гідності людини, а навпаки, вселяли оптимізм і надію на краще життя.

2. 2. Леся Українка змальовує природу в усій її величі в кожну пору року, передаючи за її допомогою найрізноманітніші людські почуття, настрої. Особливо вона любить весну. Твір «І все-таки до тебе думка лине…» починається мотивом ностальгії (поетеса через хворобу довго перебувала за межами України), туга посилюється риторичними звертанням «Мій занапащений, нещасний краю» та метафорою «серце з туги, з жалю гине». Контрастно, як вияв мужності, звучить перший афористичний вираз: «Та сором сліз, що ллються від безсилля». Одна з найкращих поезій цієї збірки — вірш «Contra spem spero!». Написаний 2 травня 1890 року, в час надзвичайного загострення хвороби, він звучить як гімн боротьбі за життя, за світло, за добро, вражає стрункістю форми, конкретністю думки, висловленої точно й афористично. Символічними у вірші є образи, поєднані в пари за принципом контрасту — осені і весни, сумного перелогу і барвистих квіток, льодової кори і гарячих сліз, важкого кашлю і веселої пісні, темної ночі і провідної зірки. Кожна контрастна пара символів розшифровується через творчу долю Лесі Українки і водночас має загальнолюдський зміст, адже вічним є зіткнення мрії з дійсністю. Надзвичайний смуток, туга звучить у поезії «Все, все покинуть, до тебе полинуть…»Відомо, що коли поетеса дізналася про вкрай критичний стан хворого, одразу вирушила, не вагаючись, до Мінська. Передчуття нещастя передається образом-символом зламаної квітки, згубленого світу. Поетеса звертається до коханої людини: «Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!», «мій згублений світе!» Лірична героїня твору намагається відігнати ту «злую мару», що забирає коханого, але, розуміючи, що це марно, бажає також умерти разом із ним.

3. Соціально-побутова повість - це художній твір, у якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними. Яскравим прикладом є «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _4/8_

1. Омелько— працьовитий селянин, виснажений панщиною. У нього здорові, загорілі, жилаві руки, сухорляве і бліде обличчя. Набожність уживається в ньому з пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок запивати «давнє панщане горе». Письменник майстерно передає, як втрачається межа між виявами забобонності Кайдаша і хворобливого стану його психіки від постійного перепою. Інша індивідуальність розкривається в образі Марусі. Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній світ, поведінку, вчинки. У своїх повістях письменник підкреслює роль жінки-господині, оскільки жінка-мати має особливе значення в ментальності українців. Вона була працьовитою,,вміла майстерно куховарити, любила улещувати панів, водночас мова її була солодкою і манірною, але в розмові з людьми, біднішими за себе, Маруся виявляла себе зверхньо і неприховано зневажливо.
«Маруся Кайдашиха замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити і ще й тепер її брали до панів за куховарку на весілля, хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од них трохи панства.До природної звичайності української селянки у неї пристало щось дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита.»Отже, вплив панів зробив Марусю егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною.
Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провину, або просто вигадуючи щось від себе. Усі сварки у сім'ї, всі колотнечі розпочинались через Кайдашиху. Характери синів Кайдаша формуються в інший час, тому в них немає тієї забитості й приниженості, що в їх батька. Старший Кайдашенко — гордий, насмішкуватий, вередливий, сердитий. Карпо вимальовується як соціальний тип дрібного власника, який прагне зміцнити своє невелике господарство, але не має змоги. У стосунках навіть з близькими він егоїст, індивідуаліст, що дбає лише про свій власний інтерес, не рахуючись ні з ким.

Риси українського національного характеру І. Нечуй-Левицький майстерно втілює, наприклад, в образі Лавріна, героя відомої повісті «Кайдашева сім'я». «Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів. Він задивився на річку, на зелені верби над водою Лаврін — мрійлива і романтична натура, схильний співпереживати, збудливий і нетерплячий.На відміну від брата, Лаврін добрий, м'який, поетичний. Коли у Карпа лице неласкаве, очі сердиті, у Лавріна — «веселі, сині, як небо, очі світилися привітно і ласкаво». Йому властиве почуття гумору. Парубком він не бере участі у сімейних сварках, а своє ставлення виявляє у жартах: то зліпив коник з глевкого хліба, спеченого Мотрею, то жартівливо плюнув на купку буряків і квасолі, коли Мотря кинула миску з борщем під ноги свекрусі. Закоханий у Мелашку, він освідчується, думає й говорить словами пісні: «Брови чорні, очі карі — любо подивитися; личко як калина, а як гляне, засміється, в мене серце в'яне», «Як з нею не оженюся, то в Росі утоплюся» та ін.
Але нове становище в сім'ї після одруження вносить свої корективи. Лаврін не може обминути і сімейних чвар. Він не поступається братові грушею, сподіваючись продавати щороку груші і брати гроші. Риси пристосовництва простежуються в обох невісток родини.
Мотря — розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично здорова, вона любила працю. Тривалий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець увірвався. Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта змія, вік молоденький», Мотря дедалі більше втрачає почуття міри.
Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не зупиняється ні перед чим. Мова Мотрі також відзначається грубістю, насичена образливими і лайливими словами. Відчуваючи свою зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно і образливо. Мелашка, порівняно з іншими персонажами, має чи не найбільше позитивних рис. Упродовж усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами. На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдашів здалася раєм. У поведінці і в мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Умови, у яких виростала Мелашка, значно гірші, ніж ті, і яких жили Кайдаші. Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею.
Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми. Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що існували в сім'ї Кайдашів.

2. Не з античних сюжетів, а на «місцевому» матеріалі зродилася геніальна драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня». Це поетичний і трагічний твір про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.В основі головного конфлікту «Лісової пісні» лежить вічна суперечність між високим покликанням людини й тією буденщиною, яка часто руйнує поезію людської душі. Драма переповнена образами, створеними народною уявою і реальними особами. Мавка — дівчина з лісу. Пробуджена до життя весною та грою на сопілці Лукаша, вона оживає. Від чистого кохання розквітає та збагачується душа «людського хлопця» Лукаша. Твір Лесі Українки — глибоко національна драма, в якій образи українського фольклору піднесені до високого філософсько-етичного узагальнення. Міфічні персонажі — Мавка, Перелесник, Лісовик, русалки, лісові істоти — відкрили широке поле фантазії для вирішення дійства в казково-феєричному ключі. Мавка — це безсмертна, як сама природа, прекрасна мрія народу про щастя, про вільне творче життя. Велич Мавки-мрії — в її дійсності, в нерозривному зв’язку з людьми.
В українському фольклорі мавки — це недобрі звабниці, які показуються людям в образі гарних дівчат, і як тільки хто з молодих хлопців або чоловіків вподобає їх, то вони зараз залоскочуть того на смерть або стинають голову.Але в драмі Лесі Українки Мавка сама зваблена Лукашем, голосом його чарівної сопілки. Аналіз «Лісової пісні» показує, що Леся Українка дуже добре орієнтувалася у величезній кількості українських народних творів і виявила майстерність у відтворенні міфологічних постатей.Драматургія Лесі Українки є багатоплановою та поліфонічною. Тому яскравим прикладом виступає її шедевр «Лісова пісня», в якому поєдналися фольклорні елементи та міфологічне мислення. Унікальність структури цього твору надає багатий матеріал для його інтерпретацій. До цього твору зверталися багато діячів мистецтва, які також використовували синтетичні жанри, а саме: опера, балет, кінематограф.

3. Реалізм (франц. realisme — матеріальний, предметний) — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № _12_/16

1. Панас Якович народився у Миргороді в сім’ї дрібного урядовця. До 1865 року відносяться його перші літературні спроби: спершу щоденник, вірші й поеми, потім драми та проза. 1872 року в галицькому журналі "Правда" з’являються перші друковані твори: вірш "Україні" та оповідання "Лихий попутав". 70-і роки стають періодом активної творчої діяльності молодого письменника. Він пише нарис "Подоріжжя від Полтави до Гадячого", оповідання "П’яниця", а спільно з братом Іваном,— роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (1880 року він опублікований у Женеві). Тоді ж таки написав повість "Лихі люди" ("Товариші") (1875) і розпочав цикл оповідань "Як ведеться, так і живеться".У наступне десятиріччя з’являється драма "Лимерівна", що зажила великої слави (надрукована 1892 року), оповідання "Морозенко", "Казка про Правду та Кривду", повість "Лихо давнє й сьогочасне" (1897), йде праця над романом "Повія". З Кобищанів Панас Якович ходив на службу в центр міста через яри і гори або їздив власним конем по вулиці Кобиляцькій, Мирний активно займався громадсько-культурною діяльністю. Він брав участь у спорудженні та відкритті пам’ятника І. Котляревському, в щорічних Шевченківських святах, у випуску часопису "Рідний край" (1905 — 1907) тощо. До речі, в цьому часописі він опублікував вірш "До сучасної Музи", поему в прозі "Сон", "Пригоду з "Кобзарем". Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові

Інфанта

Тема: митця болісно гнітило підневільне становище народу україни і не лише його соціальне і національне безрав’я, a й рабська покора, пасивність, навіть байдужість до свого становища.

І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.
Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла...
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.

Ідея: заклик до людей пробудитися та відстояти свої соціальні та національні права.

Ви йшли як сон, як міт укоханий.
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий.
Рум'яне сяйво і блакить.

Настрій: поезія «Інфанта» належить до символізму. Через символічний образ поет намагається передати настрій боротьби за свободу.

Блакитна панна

Тема: єдність природи і мистецтва.

Має крилами весна
запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…

Ідея: поет уміло передає динаміку змін у природі, неспокій весняного буяння.

Сяє усміхом примар з-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Настрій: «Блакитна панна» - символ весни, котрій виспівують осанну. У кольоровій гамі поезії переважає відчуття блакитного. Однак Вороний не акцентує увагу на зорових образах, його цікавить не так колір, як звучання.

Іванові Франкові

Тема: М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої погляди на життя, на місце і завдання в ньому, на поезію.

Ні, мій учителю і друже,
Про мене — все це не байдуже.
Життя з його скаженим шалом,
З погонею за ідеалом,
З його стражданням і болінням
І не вгамованим сумлінням.

Ідея: Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд ^стають, теж немовби до бою, «а справді для пихи своєї 3 порожнім \серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами».

Настрій: не можна увесь час боротися, від цього серце озлоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Ніщо поетові не чуже, він іде «за віком», залишаючись при цьому цільною, гармонійною натурою.

3. Роман (франц. – roman, нім. – Roman, англ. – novel) — великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком.

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!