Договір позики. Кредитний договір.



ч.1 ст.1046 ЦК - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".

Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу), оформлює єдині по своїй економічній природі відносини. Відмінності між ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи.

Ознаки договору:

є реальним - набуває чинності тільки після передачі майна. Таким чином, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії по передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України: "Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії".

одностороннім - всі обов’язки покладені лише на позичальника (позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості

відплатним (позика є відплатною, окрім випадків, передбачених законом або договором). Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (з 04.03.2015 – 30,0 %), а якщо взагалі не передбачено умови про проценти, то згідно зі ст. 625 ЦК їх розмір складає – 3 % річних).

або безоплатним:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17×50 = 850 грн.), і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками;

3) договором передбачено безпроцентну позику.

Форма (ст.1047)

Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі.

Усна – розмір позики менше 10 неоподатковуваних мінімумів громадян, тобто менше 170 грн.

Письмова проста

1) розмір позики не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 170 грн. і вище

2) коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Підтвердженням дотримання письмової форми може бути розписка або ін. документ.

У випадках недотримання письмової форми договору позики згідно з абз. 2 ст. 1051 рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Окрім випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Письмова складна – Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути нотаріально посвідчений, але в цьому разі при посвідченні договору в державній нотаріальній конторі необхідно сплатити державне мито у розмірі, визначеному Декрет Кабінету Міністрів України вiд 21.01.1993 "Про державне мито", а при посвідченні договору приватним нотаріусом, справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою (стаття 31 Закону України "Про нотаріат").

Переваги За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.

Істотні умови.

Закон визначає, що за договором позики істотною є умова щодо предмета договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики та ціну та місце до істотних умов договору.

Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.

Грошове зобов’язання за договором позики має бути виконане у гривнях.

За згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлено договором або законом.

В договорі позики можуть передбачатися місце і час повернення позики.

Місце. На договір позики розповсюджуються положення ЦК України про місце виконання грошового зобов’язання, передбачені ст.532 ЦК України, згідно з якою, якщо місце виконання грошового зобов’язання не встановлене в договорі, виконання проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо позикодавцем виступає юридична особа, - то за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор (позикодавець) на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника (позичальника), зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора (позикодавця) з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання.

Закон надає позичальнику право виконати свій обов’язок по поверненню боргу шляхом внесення належних з нього грошей (цінних паперів) у депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній у місці виконання зобов’язання; ухилення позикодавця від прийняття боргу; відсутній представник недієздатного кредитора.

Про внесення боргу у депозит нотаріус повідомляє кредитора.

Строк. Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049).

Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку – ч. 2 ст. 1050).

У випадках безпроцентної позики – позика може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором

У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.

 

Сторонами позики можуть будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем, яким може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками

Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника (позичальника), кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про одержання боргу частково або у повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його божникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт виконання ним зобов’язання (ст. 545 ЦК України).

 


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 219; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!