Загальна характеристика договору купівлі-продажу
Інститут купівлі-продажу не знайшов відображення в ГК України; лише ч. 4 ст. 263 Кодексу вказує, що, зокрема, господарськими договорами купівлі-продажу опосередковується господарсько-торговельна діяльність.
Відносини купівлі-продажу безпосередньо регулюються §§ 1-2 гл. 54 ЦК України, Законом України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів", а також іншими нормативними актами різної юридичної сили залежно від особливостей предмета договору
Договір купівлі-продажу належить до групи договорів про передання майна у власність.
Задоговором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна характеристика договору купівлі-продажу:
1) двосторонній;
2) консенсуальний або реальний;
3) оплатний.
Укладення договору купівлі-продажу
Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору-купівлі-продажу.
Його укладення здійснюється в загальному порядку,встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому Гл. 53 ЦК України.
За загальним правилом договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (ст. 638 ЦК України). Так, згідно з ч. 1 та 3 ст. 640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації(Консенсуальність)
|
|
|
Разом із тим, згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного
майна або вчинення певної дії. Так, особливості передбачені, зокрема, щодо договору роздрібної купівлі-продажу з використанням автоматів, який відповідно до ч. 2 ст. 703 ЦК України є укладеним з моменту вчинення покупцем дій, необхідних для одержання товару, тобто є реальним. (Реальність)
Момент укладення договору купівлі-продажу не завжди збігається з моментом виникнення права власності на майно за цим договором.
Так, за загальним правилом згідно зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
|
|
|
Форма договору купівлі-продажу.
ЦК не встановлено загальних вимог щодо форми договору купівлі-продажу.
У зв’язку з цим на нього поширюються загальні вимоги, встановлені щодо форми правочину(ст.ст. 205-209 ЦК).
Разом з тим, у ст. 657 ЦК визначено форму окремих договорів куівлі-продажу. Так, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином, форма договору залежить від ціни предмета договору, суб'єктного складу, предмета договору і спеціальних вказівок закону. Договір купівлі-продажу може укладатися як в усній, так і в письмовій чи письмовій нотаріальній формі.
|
|
|
Сторонами в договорі є продавець і покупець.
Сторонами договору купівлі-продажу можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах встановленої дієздатності
Покупець– це сторона договору купівлі-продажу, яка приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
Продавець -це сторона договору купівлі-продажу, яка передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві).
За загальним правилом право продажу товару надано власнику (ст. 658 ЦК), окрім випадків:
1)примусового продажу
2)інших випадків, встановлених законом.
Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право
власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його
повернення.
- Відповідно до ст.ст. 330 та 388 ЦКвласник має право вимагати повернення належної йому майна у добросовісного набувача, який придбав майно за договором купівлі-продажу в особи, що не мала права його відчужувати, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
- В інших випадках власник не має права витребувати майно, передане за договором купівлі-продажу, від добросовісного набувача.
Зміст договору купівлі-продажу становлять його умови.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 672; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!