Порушення зобов’язання. Правові наслідки порушення зобов’язання. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Так, наприклад, постачальник вважається таким, що порушив зобов'язання як тоді, коли він взагалі не поставив передбачений договором товар, так і тоді, коли він хоча і поставив товар, але нижчої ніж обумовлена договором якості, або з простроченням, або не в обумовлене договором місце тощо.
Правовими наслідками порушення зобов’язання є (ст. 611):
1) можливість припинити зобов'язання шляхом односторонньої повної або часткової відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвати договір;
2) можливість змінити умови зобов'язання;
3) можливість вимагати сплати неустойки (параграф 2 Гл. 49). Форми неустойки: штраф, пеня.За співвідношенням до збитків вирізняють чотири види неустойки: залікова, штрафна, альтернативна, виключна;
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
4) можливість вимагати відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
|
|
|
Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.
Наслідки прострочення боржника передбачені статтею 612 ЦК України, кредитора – статтею 613 ЦК України.
У залежності від розподілу відповідальності між кількома боржниками в зобов'язаннях з множиною осіб, розрізнюють часткову, солідарну та субсидіарну відповідальність.
Частковою у цивільному праві визнається відповідальність, яка покладається на двох чи більше осіб, кожна з яких відповідає перед кредитором в рівних частках, оскільки інше не встановлене законом або договором.
Часткова відповідальність є у цивільному праві загальним правилом, що випливає зі ст. 541 ЦК, яка передбачає, що солідарні обов'язки (а значить - і солідарна відповідальність) виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема, при неподільності предмета зобов'язання.
|
|
|
Таким чином, солідарна відповідальність, тобто така, де кредитор має право вимагати від будь-якого з боржників виконання обов'язку у повному обсязі, так само як і санкції до кожного з боржників можуть бути застосовані у повному обсязі, має бути прямо передбачена законом або договором. При цьому у договорі вона має бути виражена у ясній формі.
Слід зазначити, що на практиці договірне встановлення солідарної відповідальності зустрічається нечасто, як правило, в тих випадках, коли така вимога до договору встановлюється законом.
Для більш повного захисту інтересів кредитора іноді встановлюється додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка характеризується тим, що вона: 1) настає тільки у випадках, прямо передбачених законом або договором; 2) є покладанням додаткової відповідальності, що передбачає наявність основної відповідальності, яку несе основна відповідальна особа; 3) покладається на осіб, які не несуть безпосередньо основної відповідальності перед кредитором; 4) не може перевищувати обсягу основної відповідальності. Субсидіарно відповідальна особа, що задовольнила вимогу кредитора, в передбачених законом випадках має право регресної вимоги до основної відповідальної особи; 5) може бути обмежена законом (або відповідно до нього договором) у часі або пов'язана законом з наявністю певних умов.
|
|
|
Вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язання: договором або законом може встановлюватися відповідальність боржника незалежно від його вини. Але, якщо інше не передбачене договором або законом, відповідальність за порушення зобов'язання настає за наявності вини порушника.
ЦК не містить визначення вини, а надає визначення невинуватості: особа вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (абз 2 ч. 1 ст. 614 ЦК).
Ст. 617 ЦК називає виключно дві підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності, що настає внаслідок порушення зобов’язання: непереборну силу та випадок. ЦК на відміну від ГК не дає визначення «непереборної сили»
Ч. 2 ст. 218 ГК визначає непереборну силу, як надзвичайну і невідворотну обставину за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних засобів
|
|
|
Примітка: Термін «форс-мажор» у ЦК та ГК не знайшов відображення «де - юре».
Але в таких н/п актах та судовій практиці, як:
Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР
Постанова КМУ від 21 червня 1995 р. № 444,
Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції від 06.09.2001 р. № 201,
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.03.2010 N 01-08/129,
Міжнародні правила по інкасо, затверджені Міжнародною торговельною палатою 01.01.1996 р.,
- непереборна сила ототожнюється з форс-мажорними обставинами. Останні охоплюють як природні явища, так і дії людини.
Таким чином, непереборна сила(ст. 617 ЦК) може бути як природного (ураган, повінь, обвал і т.п.), так і соціального (страйк, бойові дії і т.д.) характеру.
Примітка: Для того, щоб дія непереборної сили спричинила звільнення боржника від відповідальності, необхідна не просто її наявність, а щоб вона перешкоджала виконанню даного зобов'язання (наприклад, повінь у Закарпатті є непереборною силою, але не перешкоджає виконанню зобов'язання з постачання цукру з Вінницької в Одеську область).
Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни
Випадок(ст. 617 ЦК), тобто обставину, яку не можна передбачити, а тому - запобігти в певній ситуації.
ЦК не надає визначення, що таке «випадок», а лише в ч. 2 ст. 617 ЦК зазначає окремі ситуації, які не можуть вважатися «випадком», зокрема:
- недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника;
- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання;
- відсутність у боржника необхідних коштів.
ГК України у ст. 218 не виділяє «випадок» як підставу звільнення від відповідальності, на відміну від ЦК.
Прикладом випадку може бути вихід з ладу стернового управління внаслідок «втоми металу», відмова двигуна літака через попадання в сопло птаха і т.д.
Разом з тим, до числа підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності внаслідок неможливості виконання зобов'язання також можна віднести провину кредитора (ст. 612 ЦК), тобто невиконання або неналежне виконання зобов'язання, зумовлене наміром або необережністю кредитора, звільняє боржника від відповідальності, якщо інше не встановлене законом;
Припинення зобов’язань.
Глава 50
Стаття 599. Припинення зобов'язання виконанням
Стаття 600. Припинення зобов'язання переданням відступного
Стаття 601. Припинення зобов'язання зарахуванням
Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін (новація) , тобто заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами
Стаття 605. Припинення зобов'язання прощенням боргу
Стаття 606. Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі
Стаття 607. Припинення зобов'язання неможливістю його виконання
Стаття 608. Припинення зобов'язання смертю фізичної особи
Стаття 609. Припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 429; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!