Характеристика історичного явища як метод викладання.
При викладення теоретичногозмістуучбовогоматеріалу використовуютьсяпорівняльні характеристики.Порівнюються форми державної влади, форми господарств та багато іншого. Слід виділити суттєві співставні ознаки іст. об'єктів, потім порівняти їх, знайти спільне і відмінне та зробити висновок.
Разом з цим використ. текстові порівняльні таблиці і учбові пам'ятки, що дозволяє реалізувати прийом порівняння.
Узагальнюючах-тика → підводить висновок вивченому теоретичному матеріалу, формує поняття.Узагальнюючи щось в логічній послідовності перераховують основні риси явища, найбільш суттєве в ньому.Узагальнююча х-тиказастосовується, коли завершено пояснення складної іст. події і в узагальнюючому висновку слід підкреслити її сутність або виявити найважливіші ознаки і зв'язки.
Завершившипояснювати складний матеріал, вчитель в ході узагальнення виділяє сутність події (прийом індукції). При поясненні індуктивного викладудоповнюється дедукцією і проблемним викладенням фактів. Дедукція дозволяє використати зміст узагальнюючих характеристик в якості теоретичного знання
Пояснення історичного матеріалу вчителем.
Пояснення–словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дії, прикладів тощо. Головне завдання – розкриття причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей ро-витку природи, суспільства, людського мислення. Осікільки матеріал можна пояснювати різними логічними шляхами або способами міокування, пояснення може бути індуктивним, дедуктивним і традуктивним.
|
|
|
Індукція— спосіб міркування, при якому висновок отримують на основі аналізу окремих фактів. Індуктивне пояснення забезпечує можливість переходу від одиничних фактів до загальних положень. Дедукція — спосіб міркування, за якого частковий висновок робиться лише логічним шляхом від загальних положень.
У навчанні дедуктивні методи зводяться до вивчення спершу загальних положень (законів, правил, формул та ін.), а потім — часткових випадків або виявів загального положення. Індуктивні та дедуктивні методи використовують не тільки як засоби пояснення в межах одного уроку, вони можуть бути логічною формою пояснення тем і цілих розділів, що охоплюють декілька уроків. Дедуктивні методи сприяють розвитку аналітичних особливостей мислення, а індуктивні — синтетичних.
Традукція— вид умовиводу, в якому посилання і висновки є судженнями однакового ступеня загальності (висновок від одиничного до одиничного, від часткового до часткового, від загального до загального). Різновидом традуктивного умовиводу є аналогія.
Розрізняють кілька типів пояснень: причинні, які виявляють причини певного явища, події, факту (наприклад, пояснення передумов різних історичних подій, причин виникнення фізичних, хімічних та інших явищ тощо); генетичні, що розкривають передісторію явищ; закономірні, які розшифровують зміст закономірних зв'язків, конкретних виявів закону; структурні — розкривають будову об'єкта, взаємодію його елементів (наприклад, пояснення будови машин, приладів, механізмів); функціональні — допомагають усвідомити специфіку функціонування об'єкта (наприклад, пояснення дії приладу, машини).
|
|
|
Щоб пояснення було результативним, потрібно створити базу пояснення, тобто — актуалізувати (оживити, відтворити в пам'яті) раніше засвоєні знання, на основі яких будуватиметься логіка пояснення. Актуалізація опорних знань є обов'язковим елементом уроку, її здійснюють безпосередньо перед поясненням нового матеріалу як пасивним шляхом (викладач сам нагадує учням опорні знання), так і активним (учні одержують завдання, у процесі виконання яких згадують раніше вивчене).
Важливою умовою творчої діяльності є здатність людини до навмисної (довільної) актуалізації. Сутність її в тому, що людина, яка намагається подолати певні труднощі, ставить собі запитання: «Що мені необхідно знати (уміти) для того, щоб ...?». Такий підхід до вирішення проблеми доцільно виховувати в учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності.
|
|
|
Процес пояснення буде ефективнішим, якщо викладач забезпечить надійний та оперативний зворотний зв'язок, отримуючи інформацію від учнів про ступінь розуміння, глибину проникнення в сутність пояснюваного явища. Він забезпечує уважне спостереження викладача за пізнавальною діяльністю учнів, їх поведінкою, зосередженістю, а також ставить запитання, які дозволяють оцінити ефективність свого пояснення.
Полегшують розуміння пояснюваного матеріалу тлумачення рідко вживаних слів, уточнення термінів (понять), використання аналогії та образного зіставлення, переформулювання (перефразування) основних питань, використання повторення при роз'ясненні найбільш складних моментів.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 469; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!