Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
Середньовіччя - запереченняантичності. Характерна риса - затиралися різниці між світською версією історії та божественною.
Християнство - пропонує свою концепцію іст., воно стає єдиним можливим поглядом на минуле.
Середньовіччя – утвердження християнства і воно пропонує свої погляди на вивчення історії.
Чинники поширення іст.знань у середньовіччі.
1) Бажання з’ясувати вплив Бога на долю людей та суспільства; це пер форм етносів (мова, тер);
2) Цілком практичні потреби. В часи Середньовіччя формується духовенство, військові структури, урядники. Суспільство стає складніше побудованим, складнішими стають конфлікти між людьми, це все породжує практичні потреби знання історії, обгрунт право на власн;
3) форм. освіч промовці, які засобами переконання гурт люд.Іст. знання охопл. обмеж коло люд: монархи„ священники .
4) Прагнення можновладців обгрунтувати своє право на владу.
Поступово іст. стає окремою дисципліною. Головні способи навчання іст. в Середн. 1) пояснення текстів 2) дискусії навколо вибраних питань 3) диктування певних фрагментів з джерел.
Засоби і прийоми: 1) збір фактів; 2) співставлення і порівняння фактів; 3) поділ матеріалу на частини з наступним аналізом.
17 ст. – перші спроби критикування іст. текстів.
Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
Історія стає політизованою. Підхід імперський і національний.
|
|
|
Імперський-минуле викладене в хронолог. порядку правління династії → крізь призму історії правителів.
Національна- спирається на минуле нації, етносу.В 19 ст. – історія виконує мобілізаційні функції – мета - об’єднати, згуртувати націю зі спільною мовою, історією. 50-60 р 19ст. → ств.недільні школи. 1862-закрито недільні школи. в 20 ст. національні версії стали державними.
Методи навчання іст. В 19ст. -модернізація історії,кін.19-поч.20ст. з’яв.методисти - нові вчителі → через нові методи намагались зруйнувати монополію імперську концепцію школи→ розвивати особистість ґрунт. не на заучування текстів а на власну інтерпретацію минулого. Суть: навчю. іст.грунт. на самостійному й активному дослідженні іст. джерел учнями під керівництвом вчителя.
В 20-30 рр. –реформи:-будівництво нової школи - війна словесним методам Усі знання укладені в кілька блоків: суспільство- праця- людина. До мінімуму скорочення вивчення істор. до 1917р.
Дальтон-план. На його базі: 1)бригадно-лаборат. метод навчання. 2) метод проектів. 3) метод документації.
кін.XIX-поч.ХХ ст. → активний пошук нових підходіву викладанні іст.(А.Ф.Гартвіг, Н.Григорієв, М.М.Коваленський, Я.С.Кульжинський) →"укорінювання в учнів любові та відданості престолу та вітчизні" → методисти почали віддавати перевагу розвивальним цілям.
|
|
|
На зміну формальному методу навчаннямали прийти методи, які бнадавали можливість активізувати учнів: реальний-навчання за допомогою аналізу іст. джерел, уникаючи або обмежено використовуючи підручник (М.О.Рожков, М.М.Коваленський,С.В.Фарфаровський); реферативний -самостійне вивчення підручника або іст. джерела, виділення головного і складання конспекту (Б.О.Влахопулов, АФ.Гартвіг,М.П.Покотило); катехізичний-побудова навчання у вигляді запитань і відповідей, активного залучення учнів до навчання за допомогою бесіди (А.Ф.Гартвіг, М.П.Покотило,Я.С.Кульжинський); драматизації -складання сценарію драмат. твору на основі вивчення необхідної літ. з навчальної, а також теми включення образної розповіді учня у виклад учителем навчальногоматеріалу (А.Ф.Гартвіг).
Функції історичного знання.
Функції - те,навіщо ми іст вчимо. Результат допитливості стає інф і досвід. Світоглядні координати: минуле, теперішнє, майбутнє.
Функції: - науково-пізнавальна (заглянути в минуле) → грунт на допитливості; - прогностична - люд не тільки хоче знати,що було у минулому,а й заглянути у майбутнє; -соціальної пам'яті– нагромадж. і узагальнення соц.досвіду (функція соц. пам’яті); -виховна - навчальність як сутнісна риса іст.
|
|
|
Історія виконує кілька соціально значущих функцій:
- пізнавальна, інтелектуально розвиває, яка полягає в самому вивченні історичного шляху країн, народів і в об'єктивно-справжньому, з позиції історизму, відображенні всіх явищ і процесів, що становлять історію людства.
практично-політична. Суть її в тому, що історія як наука, виявляючи на основі теоретичного осмислення історичних фактів закономірності розвитку суспільства, допомагає виробляти науково обгрунтований політичний курс, уникати суб'єктивних рішень.
- світоглядна. Історія створює документально точні повісті про видатні події минулого, про мислителя, яким суспільство зобов'язане своїм розвитком. Світогляд - погляд на світ, суспільство, закони його розвитку - може бути науковим, якщо спирається на об'єктивну реальність. У суспільному розвитку об'єктивна реальність - це історичні факти. Історія, її фактологічна сторона, є фундаментом, на якому грунтується наука про суспільство. Щоб висновки з історії стали науковими, необхідно вивчати всі факти, що відносяться до даного процесу в їх сукупності, тільки тоді можна отримати об'єктивну картину і забезпечити науковість пізнання.
|
|
|
- Історія має величезний виховним впливом. Знання історії свого народу та всесвітньої історії формує громадянські якості - патріотизм і інтернаціоналізм; показує роль народу та окремих особистостей у розвитку суспільства; дозволяє пізнати моральні та етичні цінності людства в їх розвитку, зрозуміти такі категорії, як честь, обов'язок перед суспільством, бачити вади суспільства і людей, їх вплив на людські долі. Вивчення історії привчає мислити історичними категоріями, бачити суспільство в розвитку, оцінювати явища суспільного життя по відношенню до їх минулого і співвідносити з подальшим ходом розвитку подій.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 286; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!