Дистрофія, її етіологія і патогенез, класифікація.



Дистрофія– це якісна зміна тканинних елементів при порушенні в них обміну речовин.

Основними компонентами життєдіяльності клітин є асиміляція та дисиміляція, що забезпечується клітинними і позаклітинними механізмами трофіки. Трофіка – це сукупність механізмів, які визначають метаболізм і структурну організацію клітини і тканини, що необхідні для виконання ними спеціалізованих функцій.

Клітинні механізми трофіки забезпечуються структурною організацією даної клітини і, значною мірою, є властивістю самої клітини як складної саморегулюючої системи. Позаклітинні механізми забезпечуються наявності транспортних (кров, лімфа, мікроциркуляторне русло) та нейроендокринних систем регуляції трофіки, завдяки яким підтримується постійний зв’язок клітини з навколишнім середовищем у межах цілісного організму.

Основними морфогенетичними механізмами дистрофії є:

v Інфільтрація – надмірне відкладання різних речовин принесених з током крові й лімфи у клітину чи позаклітинне середовище і нагромадження їх у зв'язку з порушенням ферментативних процесів, що не здатні забезпечити утилізацію цих речовин;

v Декомпозиція (фізико-хімічна перебудова) – характеризується порушення ультраструктурної організації клітини і позаклітинного середовища, що супроводжується нагромадження мутних продуктів розпаду (надмірне утворення звичайних продуктів клітин (глікоген,слиз));

v Трансформація – це утворення продуктів одного виду обміну з продуктів іншого(трансформація ліпідів та вуглеводів у білки);

v Спотворений синтез в клітинах і в позаклітинному середовищі з’являються речовини, які в нормі в цих структурах не спостерігаються.

У класифікація дистрофіїдотримуються декількох принципів:

v виду порушення обміну речовин: білків-білкові (диспротеїнози), жирів-жирові (ліподози), вуглеводні і мінеральні;

v локалізації процесу – на паренхіматозні (клітинні), стромально-судинні (мезенхімні, позаклітинні) й змішані.

v

85
розповсюдження процесу - на загальні і місцеві;

v походження – на спадкові і набуті.

                                                                     

Білкові дистрофії (диспротеїнози).

Білкова дистрофія– проявляється при порушенні обміну білка в тканинах. Від локалізації зміненої білкової речовини поділяють: на паренхіматозну (клітинну), стромально-судинні (мезенхімні), (позаклітинну), змішану.

Паренхіматознахарактеризується порушенням обміну цитоплазматичного білка у високоспеціалізованих, у функціональному відношенні, клітинах – паренхімі органу.

Розвиток паренхіматозних диспротеїнозів супроводжується зміною фізико-хімічного стану білків, появою в цитоплазмі включень білкової природи (зерниста, гіаліно-крапельна дистрофія). Порушення обміну білків проявляється розладом водно-електролітного обміну в цитоплазмі клітин і зміною колоїдно-осмотичного тиску, що призводить до гідратації клітини (гідропічна дистрофія). Обмін білків може відбуватись надзвичайно інтенсивно та нерівномірно з нагромадженням його продуктів у тканинах (рогова дистрофія).

Зерниста– набухання органоїдів цитоплазми клітин внаслідок чого мають мутний або зернистий вигляд, зустрічається в паренхіматозних органах, причини: фізичні, хімічні і біологічні фактори. Ознаки: орган сірий в’ялої консистенції, рихлий, при натискуванні пальцем на поверхні утворюється ямка.

Вакуольна (гідропічна)– характеризується появою в цитоплазмі клітин пустот. Причини: ящур, набряки, опіки, запалення. Суть: порушення колоїдного стану білка, відщеплення води від нього. Зустрічається в епітелії. Макроскопічно не виявляється.

Рогова– надмірне відкладання рогової речовини в незвичних місцях. Загальне ороговіння шкіряного покриву (іхтіоз) вроджена вада. Місцеве ороговіння гіперкератоз слизових оболонок ока, дихальних, травних і статевих органів при недостатності вітаміну А.

Гіаліново-крапельна– відкладання гіаліну склоподібної речовини в епітелію бронхів, нирок і печінки. Виявляється при мікроскопії.

Стромально-судинні – порушення обміну речовин у проміжній тканині, тобто в стромі органів і стінці судин.

Гіаліноз– відкладання склоподібної речовини в міжклітинному середовищі однорідних напівпрозорих щільних мас (гіаліну), що нагадують гіаліновий хрящ. Відбувається деструкція волокнистих структур і підвищення судинно-тканинної проникності з наступним просяканням тканин білками плазми крові утворенням білка – гіаліну. Відкладання його в сполучній тканині є ознакою старіння; в кровоносних судинах, стінки судин втрачають еластичність і піддаються розриву. Причини: хронічні хвороби.

Амілоїдоз– характеризується глибоким порушенням білкового обміну з патологічним синтезом і відкладанням у сполучній тканині і судинах білка амілоїду. Амілоїд дає подібну хімічну реакцію з тваринним крохмалем. Форми амілоїдозу: загальна – відкладання амілоїду в багатьох органах, причини: розпад тканин, туберкульоз, сап, пухлини і множинні абсцеси, надлишок в крові білків. Ознаки: органи збільшені, щільної консистенції, ломкі, на розрізі воскоподібні або нагадують сало. Місцева – відкладається в окремих частинах тіла, рубцевій тканині, стромі пухлин, має вигляд вузлів, які містять салоподібну масу у вигляді острівців або суцільних ділянок.


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 537; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!