Характеристика методів навчання в залежності від характеру пізнавальної самостійної діяльності школярів. Оптимальний вибір методів.
Представлена класифікація методів навчання за джерелами знань у 60-ті роки зазнала серйозної критики, бо вона не відображала характеру пізнавальної діяльності учня. М.М. Скаткін і І.Я. Лернер виступили в пресі з іншим підходом до класифікації методів навчання — на основі характерупізнавальної діяльності учнів. Вони виділили такі методи:
1. Пояснювальний(інформаційно-репродуктивний). Суть його в тому, що вчитель організує сприйняття, а учні сприймають ті чи інші факти, явища, фіксують їх у своїй пам'яті. Сприйняття може бути організоване шляхом подання слова, книги, наочних посібників, досвіду. 2. Репродуктивний,оснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданням учителя. 3. Проблемне викладання.Учитель ставить проблему, сам її розв'язує, але при цьому демонструє шлях розв'язання. 4. Частково-пошуковийметод, при якому вчитель організує участь школярів у розкритті тих чи інших питань теми, що вивчається. Учень може формувати питання за матеріалом, що вивчається, добирати докази за певною тезою вчителя, висувати гіпотези, брати участь в евристичній бесіді. 5. Дослідницькийметод, завдяки якому учні беруть участь у науковому пізнанні: спостерігають та вивчають факти та явища, виявляють проблему дослідження, висувають гіпотези, планують шляхи її перевірки, вивчають літературу, оцінюють результати, роблять висновки про можливість використання набутих знань. Класифікація методів за І.Я. Лернером і М.М. Скаткіним дає можливість конкретизувати діяльність вчителя і учня в процесі навчання.
|
|
|
Система педагогічних наук, джерела їх розвитку, зв'язок педагогіки з іншими науками
Інтенсивний розвиток педагогіки в XIX - XX ст. привів до утворення системи педагогічних наук, що включає в себе: загальну педагогіку, яка охоплює основні питання виховання і навчання людини. Розвиток загальної педагогіки як науки визначив створення в середині неї самої самостійних галузей знань, таких як: дидактика (теорія навчання і освіти), теорія виховання, школознавство (управління школою), вікову педагогіку, яка досліджує особливості виховання на різних етапах вікових груп (переддошкільна, дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих); дефектологію як спеціальну педагогіку, що розробляє питання виховання і навчання глухонімих і глухих (сурдопедагогіка), сліпих і тих, хто погано бачить (тифлопедагогіка), розумововідсталих (олігофренгопедагогіка), діти з розладом мови (логопедія); методику, яка вивчає специфіку вивчення окремих навчальних навчальних предметів (мови, математики, природознавства тощо); історію педагогіки, що досліджує розвиток педагогічних ідей у різні епохи, різними представниками науки; порівняльну педагогіку, яка вивчає порівняльним методом виховання і навчання в різних країнах; етнопедагогіку, об'єктом дослідження якої є вивчення особливостей, досвіду народного виховання, які відбиті в національній культурі, народних традиціях, звичках, фольклорі.
|
|
|
Методи науково-педагогічних досліджень
Успішність розвитку педагогічної науки обумовлена вибором методології дослідження.
Методологія - шлях дослідження, теорія, вчення про науковий метод пізнання. Серед них слід назвати: системний підхід, особистісний, діяльнісний, культурологічний, етнопедагогічний та ін.
Системний підхід передбачає, що відносно самостійні компоненти педагогічного процесу розглядаються не ізольовано, а в їх взаємозв'язку, що дозволяє виявити загальні системні властивості й якісні характеристики, які складають систему окремих елементів.
Діяльнісний підхід спрямований на те, щоб організувати діяльність суб'єкта, в якій він був би активним суб'єктом пізнання, праці, спілкування, свого розвитку.
Культурологічний підхід має своєю основою аксіолгіою - вчення про цінності.
Етнопедагогічний підхід. Індивід живе в конкретному соціокультурному середовищі, належить до певного етносу, тому виховання повинно спиратися на національні традиції народу, його культуру, звичаї, навички при проектуванні й організації педагогічного процесу.
|
|
|
Аксіологічний (ціннісний) підхід, який дозволяє вивчати явища з точки зору виявлення їх можливостей задовольняти потреби людини, розв'язувати завдання гуманізації суспільства.
Методи дослідження - це способи вивчення різних сторін педагогічного процесу. Розрізняють емпіричні методи, які передбачають накопичення, відбір, зіставлення, аналіз одержаних даних у ході вивчення педагогічних явищ, процесів, умов (спостереження, вивчення продуктів діяльності учнів, бесіда, експеримент).
Спостереження - це цілеспрямоване, систематичне сприйняття дослідником педагогічного процесу, його окремих сторін у природних умовах. Спостереження може бути безпосереднім та непрямим.
Методи вивчення продуктів діяльності учнів: зошитів, конспектів, читацьких щоденників, творів, малюнків та інше, які дають уявлення про систему роботи вчителя, особливості вияву якостей особистості.
Метод бесіди допомагає з'ясовувати недоступні безпосередньому спостереженню особливості педагогічних явищ, оцінок, суджень, думок, мотивів поведінки, вчинків. У будь-якому випадку необхідно готуватися до бесіди (визначити мету, завдання, намітити питання тощо), встановлювати контакт із співбесідником (зацікавлено та щиро вести розмову, тактовно та доброзичливо ставити питання, вміти берегти довірені таємниці.
|
|
|
Експеримент - метод дослідження, в процесі якого створюються умови для з'ясування залежності між педагогічними засобами та результатами їх використання за точно встановлених та зафіксованих умов. констатуючого експерименту (з'ясування стану об'єкта дослідження, тобто фіксація його рівня, стану). Потім проводиться формуючий експеримент, який передбачає організацію діяльності для перевірки методів, засобів, підходів тощо, перевірка ефективності яких відбувається в ході контрольного експерименту.
Друга група методів дослідження - теоретичні. Це методи теоретичного аналізу напрямів, теорій на встановлення нових понять. підходів; методи моделювання - обґрунтування спеціальних зразків, моделей, явищ, систем.
56. Словесні, наочні, практичні методи навч.
СЛОВЕСНІ МЕТОДИ
До них належать усне викладання знань (лекція, пояснення, розповідь), бесіда, диспут, рольова гра, драматизація, робота з книгою. Загальним для всіх цих методів є слово (усне чи писемне) як джерело знань, хоча кожен із методів має свої особливості.
УСНИЙ ВИКЛАД. Під викладом учителя розуміємо представлення учням навчального матеріалу за допомогою слова з метою формування у них знань, умінь, переконань. Це - монологічна форма навчальної роботи. Викладач повідомляє інформацію, учень сприймає її, осмислює, запам'ятовує, а потім репродуктує засвоєне. Живе слово вчителя може поєднуватися з іншими засобами: читанням книги, демонстрацією картини, проведенням дослідів, показами, як виконуються дії (читати, співати, писати тощо).
Види усного викладу:
Розповідь- живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріал. Вона триває до 15 хвилин у молодших класах і до 25 хвилин - у старших. Така тривалість забезпечує увагу до розповіді. Виділяють розповіді: художні, науково-популярні, описові.
· Художня розповідь у своїй основі становить образний переказ фактів, вчинків дійових осіб
· Науково-популярна розповідь заснована на аналізі фактичного матеріалу.
· Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей, властивостей, якостей предметів і явищ навколишньої дійсності.
Пояснення - доказовий виклад матеріалу вчителем, пов'язаний з вивченням правил, математичних дій, законів, явищ. Учитель висуває певну тезу і подає систему її обґрунтування.
Шкільна лекція - виклад учителем проблеми, важливого питання навчальної програми. Як метод навчання лекція використовується переважно у старших класах.
БЕСІДАЦе діалогічний метод навчання, при якому вчитель за допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набуті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєного фактичного матеріалу.
Види бесід у залежності від дидактичної мети:
· Вступна бесіда проводиться, звичайно, з учнями як підготовка до лабораторних занять, екскурсій, до вивчення нового матеріалу.
· Повідомлювальна бесіда. Базується бесіда переважно на спостереженнях, що організуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів на дошці, таблиць, малюнків, а також на матеріалі текстів літературних творів, документів.
· Бесіда-повторення використовується для закріплення навчального матеріалу.
· Контрольна бесіда - для перевірки засвоєння знань.
За характером діяльності школярів у процесі бесіди можна виділити 2 основних види: 1) евристична; 2) катехізична.
Евристична - метод навчання, який передбачає, що вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи свої знання, спостереження.
Катехізична бесіди, спрямовані на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті, стали називати катехізичними.
За формою проведення бесіди можуть бути: фронтальними (питання звернені до всіх учнів класу), індивідуальними (питання адресовані одному учневі), груповими (питання звернені до групи учнів).
ДИСКУСІЯ, ДИСПУТ.Диспут - це публічна суперечка на наукову або суспільно важливу тему. Дискусія - суперечка, обговорювання будь-якого питання. У процесі проведення диспутів треба вчити учнів вести обмін думками, суперечку, обґрунтовувати свої думки.
МЕТОД ДРАМАТИЗАЦІЇ, який знаходить широке застосування переважно при вивченні дисциплін гуманітарного циклу, дозволяє успішно розвивати творчі здібності, уяву, активність і самостійність учнів. Метод драматизації може набувати форми монологу, діалогу, дискусії на певну тему, відтворення подій.
РОБОТА З КНИГОЮ. Сутність цього методу полягає в організації самостійної роботи учнів над друкованим текстом. Джерелом знань учнів можуть бути: підручники, посібники, науково-популярна література, газети, журнали, збірники вправ, матеріали першоджерел, довідники, словники.
НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
За допомогою наочних методів навчання школярі набувають знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. У педагогічній літературі названі такі наочні методи: спостереження, ілюстрація, демонстрація.
Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє живе "споглядання", сприйняття явищ дійсності (спостереження за явищами природи, праці людини). Спостереження можна проводити безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів (мікроскопа, телескопа, термометра та ін.). Ілюстрація та демонстрація. Зазначені методи передбачають показ конкретних предметів та явищ ІЛЮСТРАЦІЯ матеріалів показується у статичному вигляді (мінерали, метали, живі рослини, прилади, фотокартки, малюнки, історичні картини, картини із зображенням ландшафтів природи, портрети, географічні карти, графіки, схеми, таблиці).
Під час показу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а і проводять певну роботу з ними; вказують, що зображено, пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх, наводять замальовки та ін.
При ДЕМОНСТРАЦІЇ матеріали показуються в динаміці (проведення експерименту з фізики, хімії, креслення на дошці схем, таблиць, показ фільмів чи кінофрагментів).Ілюстрація та демонстрація не забезпечують набуття знань як системи теорій, законів, понять тощо. Тому ці методи є допоміжними методами, які забезпечують набуття знань учнями у поєднанні з іншими методами, зокрема зі словесними.
Наочні методи навчання ефективно використовуються за умов кабінетної системи навчання.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Сьогодні практичні методи використовуються для безпосереднього пізнання дійсності, поглиблення знань, формування умінь та навичок.
Вправа - це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких учнями виробляються вміння та навички застосування вже набутих знань. Розрізняють вправи усні, письмові, графічні, технічні.
Усні вправи необхідні для опанування вмінь користуватися мовою, рахувати без використання засобів фіксації зображення.
Письмові вправи в основному застосовуються на уроках мови та математики.
Розрізняють тренувальні вправи (за зразком, за інструкцією), творчі (твори, розв'язання задач, що спонукають до використання знань в іншій ситуації), контрольні.
Графічні роботи, в яких знання знаходить відображення в кресленнях, графіках, замальовках з натури, ілюстраціях, таблицях, діаграмах.
Технічні вправи використовуються для набуття трудових умінь і навичок (робота з різними інструментами, обслуговування апаратів, машин).
Лабораторний метод оснований на проведенні експериментів, тобто на створенні умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та ін. Практичні роботи, як зазначає В.Ф.Паламарчук, розраховані на застосування знань у ситуаціях, наближених до життєвих (вимірити, зіставити, тобто визначити ознаки, властивості предметів і зробити відповідні висновки).
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 275; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!