Принцип міцності засвоєння знань, умінь, навичок: сутність, шляхи реалізації на уроці.
Цей принцип вимагає, щоб знання, вміння і навички, засвоєні учнями в процесі навчання, довго зберігалися в пам'яті, могли бути відтворені в будь-який час і використані в різноманітних ситуаціях. Психологічною основою забезпечення міцності є пам'ять як психологічний процес, який припускає запам'ятовування, збереження і наступні відтворення індивідом його досвіду. Важливість міцності засвоєння відзначав у свій час А. Дістервег: «Все, чому вчать і що завчає учень, повинно бути ним засвоєно так, щоб воно не стиралося з пам'яті, а було кожної хвилини в його повному розпорядженні». Із курсу психології відомо, що є різні види пам'яті: за об'єктом запам'ятовування — образна, словесно-логічна, моторна, емоційна; за вольовою регуляцією — довільна і мимовільна (коли не ставиться конкретна мета); за тривалістю збереження — короткочасна, довгочасна, оперативна (запам'ятовування лише на період виконання операції). Спираючись на психологічні закономірності, можна назвати окремі шляхи реалізації принципу: 1. Забезпечення свідомості учнів у навчанні, яке характеризується такими показниками: а) засвоєнням учнем мети, завдань, значення своєї пізнавальної діяльності; б) умінням керувати своєю навчальною діяльністю, знати ті засоби і прийоми, які призводять до реалізації мети; в) умінням користуватися знаннями в різних ситуаціях; г) умінням перевіряти і оцінювати свої досягнення. 2. Опора на основні принципи навчання: зв'язок навчання з життям; наочності; активності і самостійності; систематичності і системності, наочності, доступності тощо. 3. Формування установки школярів на запам'ятовування, що багато в чому визначає повноту, міцність і послідовність запам'ятованого матеріалу. Установка впливає на мотивацію запам'ятовування і довготривалість збереження в пам'яті. 4. Формування емоційного ставлення учнів до об'єкта запам'ятовування, пізнавальних потреб, інтересів школярів. 5.Організація розумової діяльності школярів на базі вивченого матеріалу: порівняння, зіставлення, узагальнення, систематизація, змістовне групування матеріалу і т. ін. 6.Робота над технікою запам'ятовування, організація різноманітного повторення: ведення школярами записів: складання планів, таблиць, тез, конспектування, розподіл повторюваного матеріалу на структурні змістові частини, постановка до них запитань; розподіл повторення у часі. Найбільша кількість повторень вимагається відразу ж після ознайомлення учнів з новим матеріалом, тобто в момент максимальної втрати інформації, після чого ця кількість повторень повинна поступово знижуватися, але не зникати повністю; виділення головного, істотного на всіх етапах засвоєння змісту навчання; опора на попередні знання школярів, встановлення зв'язку нового матеріалу з вивченим; враховування обсягу матеріалу, який пропонується для запам'ятовування. Матеріал відносно великого обсягу запам'ятовується часто неохоче і засвоюється тільки у випадку крайньої необхідності, під впливом значних вольових зусиль. 7. Систематичний контроль за результатами навчання, об'єднаний з оцінювання навчальних досягнень учнів, що впливає на міцність знань, набутих учнями.
|
|
|
|
|
|
Самостійна робота учнів
Самостійність навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.
На кожному уроці можуть бути самостійні роботи різного дидактичного призначення, такі як [Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 256с.]:
перевірні;
підготовчі;
навчальні.
Основна функція перевірних самостійних робіт – контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання.
|
|
|
Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу, майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. Це можуть бути усні й письмові вправи на повторення, зіставлення певних фактів, правил, способів дій, попереднє читання й спостереження, розгляд картин та ілюстрацій, складання описів, замальовок якихось об’єктів, знаходження даних тощо.
До навчальних самостійних робіт відносимо ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу. Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко уявляти її залежність від ряду дидактичних умов.
Самостійна робота на уроці – органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів.
Плануючи самостійну роботу, вчитель має [Ткаченко Л. Впровадження принципу індивідуалізації в навчально-виховному процесі початкової школи. // Початкова школа. – 2003. – № 11. –С. 13–15]:
1) визначити її місце в структурі уроку;
2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;
3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;
4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;
5) дібрати потрібний дидактичний матеріал;
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 244; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!