Сутність принципу виховуючого навчання, шляхи його реалізації на уроці.
Навчання — складний і багатобічний процес, у якому учні не тільки набувають знань, оволодівають уміннями, але у них формуються погляди, ставлення до навколишнього світу, звички, розвиваються здібності й інтереси. Таким чином, навчання має виховний характер. Цей принцип випливає як із закономірностей навчання, так і з мети виховання особистості в тому чи іншому суспільстві. Думка про виховний вплив навчання була усвідомлена вже в працях Я.А. Каменського. Німецький педагог І.Ф. Гербарт у «Педагогічних афоризмах» стверджував, що «навчання без морального виховання є засіб без мети, а утворення характеру без навчання є мета, позбавлена засобів». А.В. Дістервег також стверджує, що принцип викладання одночасно є принципом виховання, методи викладання — методами виховання. На виховне значення освіти вказували М.І. Пирогов, К.Д. Ушинський. Ця ідея знаходить відображення сьогодні як у працях сучасних дидактиків, так і в підручниках і навчальних посібниках з педагогіки. Отже, «виховуюче навчання — це таке навчання, в процесі якого організовується цілеспрямоване формування запланованих педагогом відношень учнів з різноманітними явищами навколишнього життя, з якими учень стикається в процесі навчання». Погляди і переконання, схильності та інтереси, які формуються в процесі навчання, залежать від того, яких знань набувають учні, як вони їх набувають, наскільки знання і способи їх засвоєння відповідають потребам школярів, хто керує процесом навчання. Все це дозволяє назвати такі шляхи реалізації принципу: 1. Через зміст навчального матеріалу. У кожному навчальному предметі заховані величезні можливості виховати певне ставлення учнів до предметів, явищ. 2. Через сам процес навчання, його організацію, методи, форми. У навчальній праці формуються навчальні навички встановлення мети, вибору засобів її досягнення, що сприяє розвитку самостійності, наполегливості в праці, почуття відповідальності тощо. Навчальна діяльність при дидактичній доцільності її організації може забезпечувати формування навичок самовиховання. Під час навчальної роботи виховується культура праці, виробляється стиль діяльності. 3. Реалізації принципу виховного навчання сприяє і особистість учителя, його гуманізм (інтерес до особистості кожного учня, повага до нього, допомога йому та ін.); наукова захопленість, широта кругозору, високий інтелектуальний рівень викладання, що допомагає формувати інтерес школярів до свого предмета, бачити зв'язок науки з життям; любов до своєї професіональної праці (сумлінність, радість при досягненні результатів); етику поведінки тощо.
|
|
|
Обґрунтувати принцип систематичності і системності в навчанні.
|
|
|
Систематичність навчання припускає засвоєння учнями понять і розділів у їх логічному зв'язку і наступності (спадкоємності). Систематичність — характерна ознака наукового знання. Вимога систематичності навчання випливає з принципу науковості і в системі принципів займає підлегле йому положення. У дидактиці визначені такі вимоги до реалізації принципу систематичності: планомірна організація і проектування процесу навчання, який будується на основі твердо встановлених навчальних планів і програм, що забезпечують вивчення чітко відібраного матеріалу за роками навчання, окремими навчальними періодами у навчальному році, окремими робочими днями і годинами; поступовість і послідовність, з якими необхідно рухатися від кожного ступеня навчального процесу до наступного; встановлення тісного і міцного зв'язку між вивченими питаннями у відповідній послідовності; приділення особливої уваги головному, основному, навколо якого групується менш суттєве, вихідне; встановлення суворого логічного зв'язку в розташуванні навчального матеріалу з послідовним порядком, коли наступне базується на попередньому та коли попереднє з логічною необхідністю потребує наступного; ускладнення методів навчання відповідно до змісту навчального матеріалу; систематична робота учнів над засвоєнням знань, умінь та навичок; поступове ускладнення форм самостійної роботи школярів, у процесі якої вони ґрунтовно вивчають матеріал, оволодівають прийомами застосування знань і розв'язанням завдань; організація підсумкового повторення за великими розділами навчального матеріалу та предмета в цілому; постійна і планомірна перевірка та облік учителем знань, умінь і навичок учнів та прийомів їх навчальної роботи. Аналізуючи суттєвий зміст наведених узагальнених номенклатурних вимог до реалізації принципу систематичності, не можна не звернути уваги на те, що всі вони з деякими незначними варіаціями побудовані на одній і тій же ідеї — поступовості і послідовності викладання і засвоєння знань у відповідності до логіки науки, а можливість формування системних знань школярів розглядається як логічний результат реалізації цієї вимоги. По суті під вимогою дотримуватися логіки і внутрішньої побудови науки розуміється лінійна спадкоємність, послідовність у розташуванні навчального матеріалу, фрагменти знань якого об'єднані змістовно-логічними зв'язками — наслідуванням. Для цього виду побудови і засвоєння навчального матеріалу характерний постійний рух вперед, в одному напрямку, з використанням одного виду логічних відношень між елементами (видами) знань. Одначе розташування елементів знань у лінійній послідовності, переважно на основі одного виду логічних відношень, не дозволяє учням усвідомити всієї різноманітності зв'язків, об'єктивно існуючих між ними. Елементи знань сприймаються ними як однорідні, рівнозначні без усвідомлення їх ієрархічного статусу (місця) в цілісній системі знань. Систематичне засвоєння наукових понять не перетворює їх у систему, бо у свідомості учнів не формується їх різнопорядковість, внаслідок чого вони усвідомлюються як однорідна сукупність.
|
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 217; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!