Шляхи утворення проблемних ситуацій
1.Спонукання учнів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішньої невідповідності, протиріччя.
2.Спонукання до вибору правильного варіанта відповіді та обґрунтування.
3.Перехід від поодиноких фактів до узагальнень.
4.Зіставлення суперечливих фактів, явищ.
5.Вирішення протиріч між теоретично можливим засобом розв'язання завдання і практичною нездійсненністю обраного засобу діяльності та ін.
Отже, проблемна ситуація для людини виникає, якщо в неї є пізнавальні потреби та інтелектуальні можливості розв'язати задачу при наявності утруднення, суперечності між старим і новим, відомим і невідомим, умовами і вимогами.
Схематично можна виділити основні етапи вирішення проблеми:
· виявлення протиріч, створення проблемної ситуації, її усвідомлення суб'єктом;
· виділення проблеми, її формулювання на основі аналіз; ситуації;
· висунення гіпотез, пошук засобів розв'язання;
· аналіз гіпотез, установлення шляхів вирішення проблеми;
· перевірка правильності вирішення,
· самостійне оперування набутими знаннями.
Свідомість і активність учня як принципи навчання.
Успіх процесу навчання значною мірою залежить від ставлення школярів до засвоєння знань, мотивів навчально-пізнавальної діяльності. Ю.К. Бабанський для їх розвитку радить: а) роз'яснювати школярам громадську і особисту значущість навчання не лише для розвитку науки, а й для творчої діяльності у сфері матеріального виробництва; б) навчати учнів виявляти наполегливість, силу волі; в) заохочувати виконання завдань підвищеної трудності; г) чітко визначати цілі, завдання, форми звіту, критерії оцінювання;
|
|
д) навчати школярів пред'являти вимоги до себе, щоб заохочувати їх до самовиховання обов'язку, відповідальності тощо. Розв'язання цих завдань нерозривне з формуванням у школярів пізнавальної активності та самостійності. Активністьшколярів у навчанні знаходить вияв у їх ставленні до пізнавальної діяльності: стані готовності, прагненні до самостійної діяльності, яка спрямована на засвоєння індивідом суспільного досвіду, накопиченого людством, знань і засобів діяльності, а також в якості діяльності, яка здійснюється шляхом вибору оптимальних шляхів досягнення мети пізнання. Головна мета активізації — вдосконалення якості навчально-виховного процесу в школі, яка досягається формуванням активності й самостійності учнів, що вимагає певної організації спільної діяльності учнів і вчителя. Активізація пізнавальної діяльності потребує використання різних методів, способів, форм навчання, які стимулюють школярів до виявлення активності і самостійності. Для цього необхідно, щоб об'єкт пізнання був залучений до сфери діяльності школяра і діалектична взаємодія між ними створювала б умови прояву активності і самостійності особистості. На уроках це можуть бути ситуації, в яких учень повинен: «захищати свою думку, наводити на її захист аргументи, докази, використовувати набуті знання; задавати питання вчителю, товаришам, з їх допомогою з'ясовувати незрозуміле, заглиблюватися в процес пізнання; рецензувати відповіді товаришів, твори, інші творчі роботи, вносити творчі корективи, давати поради;
|
|
ділитись своїми знаннями з іншими; допомагати товаришам у труднощах, пояснювати їм незрозуміле; виконувати завдання-максимум, розраховані на читання додаткової літератури, першоджерел, на довгочасні спостереження (зростання рослин, звички тварин, вирощування кристалів та ін.); знаходити не єдине рішення, а декілька самостійних; практикувати вільний вибір завдань, переважно пошукових, творчих; здійснювати самоперевірку, аналіз особистих пізнавальних і практичних дій. Активізації пізнавальної діяльності школярів сприяє також захоплений виклад навчального матеріалу(новизна, історизм, показ сучасних досягнень науки, практичного значення наукових знань та ін.). При цьому інтерес формується не шляхом відхилення від змісту основного матеріалу, а за рахунок розкриття тих боків, до яких повинна бути привернена увага учнів у першу чергу.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 471; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!