Дати аналіз принципів процесу виховання (принц гуманізму, вих в діял та спілкув,цілісн)
Виховання - процес цілеспрямований, який орієнтує вихователя і вихованця на досягнення визначеної мети як ідеального передбачення результатів процесу.
Визначення мети виховання дозволяє реалізувати таку його особливість, як спрямування в майбутнє,
Давні філософи, прогресивні діячі епохи Відродження висунули ідею гармонійного розвитку особистості як загальної мети виховання. Всебічний розвиток особистості передбачає "розвиток різних боків особистості, її фізичних і духовних сил, всіх її творчих здібностей та обдарувань".
Гармонійність розвитку потребує співвідносності зовнішнього та внутрішнього, узгодження, відповідності змісту формі (гармонійність відкидає розрив між свідомістю та поведінкою, словом та ділом тощо).
Вимоги всебічного гармонійного розвитку особистості диктуються об'єктивними факторами розвитку суспільства. Чим більш освічені люди, тим швидше вони реагують на зміни в науці та техніці, першими впроваджують нововведення, ефективніше засвоюють спеціальності, підвищують продуктивність праці за рахунок раціоналізаторства, відповідального ставлення до справи тощо.
Спеціалістів високої кваліфікації потребує науково-технічна революція. Саме науково-технічний прогрес стимулює обов'язкове комп'ютерне навчання, включаючи навчання основам програмування.
Всебічний гармонійний розвиток особистості забезпечує формування духовної культури індивіда і суспільства в цілому. Духовна культура як внутрішня культура, інтелігентність, душевне багатство, поєднання в людині краси, любові, відповідальності, істини визначає і розумне використання нею вільного часу.
|
|
|
Загальна мета виховання, яка визначається об'єктивними факторами розвитку суспільства, держави, конкретизується виховними закладами, вихователями з врахуванням національно-регіональних, статево-вікових, індивідуальних особливостей, повинна доповнюватися замовленням самої особистості - бути щасливою, розумною, здоровою, чесною та ін.
головна мета національного виховання молоді на сучасному етапі визначається як формування особистісних рис громадянина України, що включає в себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.
Отже, можна говорити про ієрархію цілей у педагогічній діяльності: мета як історичний ідеал виховання; стратегічні й тактичні цілі, спрямовані на формування свідомості, самосвідомості, почуттів, волі, поведінки школярів; цілі самовиховання і самореалізації, саморозвитку тощо.
"Мета виховання, - зазначає О. В. Киричук, - в єдності соціального змісту й психологічної форми ще не є власне компонентом реального виховного процесу. Для цього вона повинна бути конкретизована". Автор визначає етапи конкретизації:
|
|
|
1) за віковими ступенями;
2) за соціально-психологічними умовами того чи іншого виховного закладу;
3) за раніше реалізованими цілями виховання, що здійснюється під час планування виховної роботи в окремих педагогічних системах (сім'я - дитина, вчитель - учень, контактний колектив - особистість і т.д.), а її оптимальність залежить від рівня майстерності суб'єкта виховного впливу.
Таким чином, конкретна мета виховання визначає напрями її реалізації. Так, "максимальний розвиток особистості дитини у розумно організованому суспільстві, яке буде служити їй і якому вона сама буде служити", передбачає:
- виховання вільної особистості, яка має високий рівень самосвідомості, почуття своєї гідності, самоповаги, орієнтується у загальнолюдських і національних духовних цінностях життя, яка вивчає, відтворює національну культуру (мову, культурну спадщину, традиції, риси характеру та ін.), може самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність;
|
|
|
виховання духовно багатої особистості, якій притаманна сукупність морально-етичних якостей, загальнолюдських цінностей (свобода, гуманізм, істина, добро, краса), яка має постійну потребу до пізнання і самопізнання, вияву творчості, ініціативи, активності, самостійності у всіх сферах своєї життєдіяльності;
- виховання практичної особистості, яка володіє основами економіки, комп'ютерної грамотності, іноземними мовами, культурою поведінки і спілкування, естетичним смаком; з турботою ставиться до свого здоров'я; уміє вести здоровий спосіб життя; своєю працею, діяльністю забезпечувати матеріальне благополуччя своєї сім'ї тощо.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 195; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!