Педагогічна культура вчителя: сутність та її складові.
Тому психолого-педагогічна підготовка спрямована на розвиток педагогічної самосвідомості майбутнього вчителя, його творчої індивідуальності, яка проявляється у способах аналізу, проектування, моделювання, реалізації і рефлексії педагогічної діяльності. Психолого-педагогічний блок включає дисципліни, які передбачають оволодіння закономірностями психічного розвитку дитини, проектуванням і моделюванням навчально-виховного процесу, різними технологіями навчання, виховання і управління, основами педагогічної і психологічної культури. Предметна підготовка (блок спеціальних дисциплін) спрямована на засвоєння логіки розгортання змісту конкретного наукового знання як складової частини загальнолюдської культури і як засобу розвитку особистості учня. Він включає вивчення дисциплін, необхідних для тієї чи іншої галузі знань і діяльності (математика, філологія, історія, біологія і под.) на сучасному рівні розвитку суспільства. Педагогічна культура у реальному педагогічному процесі виявляється в єдності із загальнокультурними і моральними проявами особистості педагога. Єдність усіх цих проявів утворює його гуманістичну (загальну) культуру. Гуманітарна культура педагога - це широка освіченість, інтелігентність, високе почуття обов'язку і відповідальності, професіоналізм. Саме такою була культура видатних педагогів Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка, В.О.Сухомлинського, що слугувала основою зародження гуманістичних ідей, які зруйнували звичні педагогічні уявлення і підняли теорію педагогіки на новий щабель розвитку. Педагогічна освіта передбачає також широку загальнокультурну підготовку. Остання включає гуманітарні, соціально-економічні, природничо-наукові дисципліни і поглиблене вивчення в даному контексті конкретної галузі знань, яка відповідає професійній спеціалізації. Загальнокультурний блок повинен забезпечити розвиток культуродоцільного світогляду вчителя, створити умови для його життєвого і професійного самовизначення, оволодіння практичною педагогікою. Психолого-педагогічна, предметна і загальнокультурна підготовка тісно взаємопов'язані і сприяють гармонійному розвиткові особистості вчителя. 1. Не робить того, що засуджує в інших. 2. Завжди розуміє й відчуває душевний стан іншої людини (колеги, учня, батька). 3. Знає, що його поведінка впливає на стан душі, здоров'я, настрій іншої людини. 4. Знає, що вибачення доречне завжди. 5. Знає, що в розмові, крім лексичного запасу та граматичної структури, головними є тон та інтонація розмови. 6. Любить свою роботу й удосконалює її. 7. Щоденно працює над підвищенням свого фахового й методичного рівня. 8. Навіть випадково нікого й ніколи не образить. 9. Знає, що його діями (поступками) повинна керувати «домінанта на обличчі іншого в особистому образі».
|
|
|
|
|
|
10. Поважає себе та свою справу. 11. Ставиться до інших з увічливістю, доброзичливо, тактовно, делікатно, уважно, привітно. 12. Виконує свою місію вчителя на совість. 13. Не смітить навколо себе (ні недопалками, ні поганими звичками, ні поганими ідеями (а це теж сміття - і ще яке!)). 14. Громадське місце, колектив - не місце для відкритих симпатій чи антипатій... 15. З розумінням ставиться до чужого горя та чужої радості. 16. Уміє непомітно допомогти іншому. 17. Береже матінку-природу. 18. Уміє тактовно, делікатно й переконливо вести полеміку.
Сутність, основні ідеї педагогіки співробітництва.
Було висловлено наступні ідеї: Стосунки з учнями.Учасники зустрічі педагогіку співробітництва пов'язують перш за все з формуванням позитивного ставлення учнівдо навчання, для чого необхідно залучити їх до праці учіння, викликати радісне почуття успіху, руху вперед, розвитку, що обумовлює спільну працю вчителів і дітей. На перше місце виходять доброзичливі стосунки вчителів з учнями. Навчання без примушування.Педагоги виключають із своєї методики примушення дітей до навчання. «Яким би слабким клас нам не дістався, ми десятиліттями не ставили дітям негативних оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не давали зауважень на уроках — виявилося, що так навчати можна...» Тому педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати дітям упевненість в успіху, навчити їх вчитися, не допускати відставання. Цій меті підкорюється і контроль за пізнавальною роботою учнів. Ш.О. Амонашвілі взагалі молодшим школярам не ставить відміток, В.Ф. Шаталов у випадку невиконання роботи залишав першу клітинку увідомості щоденного обліку знань. Форми різні, а сутність єдина — навчання без примушування. Ідея важкої мети,що спонукає учнів до подолання трудності за умови переконання їх у можливості подолати труднощі. Ідея опори,яка зводиться до того, щоб кожний школяр міг відповідати досить вільно, не затримувати клас і не збивати темп уроку. У цьому йому допомагає опора. Це головна нитка відповіді, правила, способу розв'язання задачі. Слабкі учні користуються опорою більш тривалий час, ніж сильні, але всі відповідають впевнено і заслуговують позитивної оцінки. До цієї ідеї одночасно прийшли В.Ф. Шаталов (опорний конспект або сигнал) і С.М. Лисенкова (опорна схема). У В.Ф. Шаталова опорний сигнал (конспект) представляє собою набір ключових слів, знаків іінших опор для думок, які мають особливе розміщення на папері. Спочатку вчитель пояснює новий матеріал.
|
|
|
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 215; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!