Актуальні проблеми виховання.
Підлітковий вік відноситься до критичного періоду психічного розвитку. Зростає самостійність, стають багатогранними і змістовнішими відносини з ровесниками і дорослими, розширюються їх види і форми. Найважливішим психологічним фактором підліткового періоду стає становлення самосвідомості, важливим моментом якого є почуття дорослості. Суб’єктивно дорослість підлітка пов’язана не з копіюванням, а з приєднанням підлітком себе до суспільства, з проявом у нього соціальної відповідальності, як можливості і необхідності відповідати за себе і за справу на рівні дорослої людини.
Сутність відповідальності — це інтегральна якість особистості, в якій об’єктивно втілюються основні вимоги суспільства до поведінки особистості, а суб’єктивно являє собою своєрідний стан свідомості, який знаходить свій прояв в мотивації вчинків та їх оцінці з точки зору інтересів суспільства.
Найвищім рівнем вихованості відповідальної поведінки є усвідомлення моральної відповідальності перед суспільством, перед батьками, педагогами, ровесниками і самим собою через внутрішні переконання. І досягнення цього рівня має бути метою виховання відповідальної поведінки. Проте формуванню моральних вчинків учнів все ще приділяється недостатньо уваги, що призводить до випадків безвідповідальності в поведінці, породжує важковиховуваність, ізоляцію особистості учня. Існує кілька факторів, які справляють вплив на формування відповідальності у підлітків: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів відносяться вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких може бути покарання. До внутрішніх — безпосередня необхідність і розуміння вимог відповідальної поведінки, виконання їх в силу внутрішніх переконань. У категорії «підлітки-вчителі» найчастіше виникають протиріччя. Вчителі дуже часто використовують авторитарний стиль відносин з учнями, незважаючи на психологічні зміни, що відбулися у самоусвідомленні підлітків, незважаючи на необхідність переоцінки відносин і вимог. Як наслідок, це призводить до погіршання ставлення до навчання взагалі, збільшення критичності відносно школи, а в крайніх випадках — до особистісного конфлікту з вчителями. Для того, щоб змінити ситуацію необхідно, в першу чергу, враховувати психологічні зміни, які відбуваються в підлітковому віці. По-друге, перейти до дружньо-ділових відносин, коли поряд з вимогами і поданням прикладу власною поведінкою учням надається можливість висловлювати власну думку, відмінну від думки вчителя, і відповідати за наслідки своїх вчинків перед собою та іншими. Але стосунки категорії «підлітки-вчителі» не є єдиною складовою процесу формування відповідальної поведінки. Суттєвими є стосунки з ровесниками і батьками, які можна визначити як категорії — «підлітки-підлітки» та «підлітки-батьки». Категорія «підлітки-підлітки». Спостереження відносин між підлітками під час їхнього перебування в школі показало, що навчальна діяльність в цьому віці втрачає першочергове значення. Більше уваги приділяється відносинам з протилежною статтю. Але тут виникає конфлікт між бажанням привернути увагу до себе і відсутністю елементарної культури поводження з протилежною статтю. Не володіючи основами цієї культури підлітки можуть навіть нанести шкоду здоров’ю один одному. Наприклад, занадто сильно вдарити чи штовхнути. Характерним також є об’єднання підлітків в моргінальні групи як в середині класного колективу, так і за його межами.
|
|
|
|
|
|
Методи виховання
Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов'язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.
Методи виховання - це способи взаємодії педагогів, вихованців, сім'ї та інших суб'єктів виховання, внаслідок якої відбуваються певні зміни в розвитку якостей школяра, його переконань, почуттів, навичок, поведінки та ін.
|
|
|
Прийоми виховання - складова частина методу, що забезпечує застосування його в певних умовах.
Методи виховання слід відрізняти від засобів виховання.
Засоби - те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної і матеріальної культури;слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт; конкретні заходи: вечори, політінформації, збори.
М.І. Болдирев називає три групи методів:
1. методи переконання;
2. методи організації життя і діяльності учнів;
3. методи стимулювання діяльності і поведінки.
У багатьох підручниках і навчальних посібниках автори визначають три групи методів:
1. методи формування свідомості;
2. методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки;
3. методи стимулювання і гальмування поведінки.
В.Т. Рогожкін виділяє групу методів виховання почуттів. Серед них автор називає методи:
1. спеціального опору на емоційність змісту, знаходження в ньому духовно близького, істотно важливого, рідного для школяра з метою збудження і розвитку в нього моральних почуттів;
2. вплив на почуття школяра шляхом виразності викладу, мовлення, міміки, жестів педагога;
|
|
|
3. залучення школярів до активної навчальної і позакласної діяльності, що забезпечує переживання, радість пізнання, творчості, творіння;
4. вплив на почуття школярів емоційністю обстановки;
5. вплив на почуття школярів емоційністю стосунків між ними, вчителями, батьками, оточуючими людьми;
6. збудження почуттів фізичним впливом на дитину (тактильний метод). Наприклад, ласкавий дотик.
Найчастіше користуються класифікацією Т.Є.Конникової: методи формування свідомості, методи формування досвіду поведінки, методи стимулювання і корекції поведінки школярів.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 246; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!