Дайте характеристику сутності та властивостей знаків
Розкрийте сутність, завдання, предмет, об’єкт та види семіотики
Семіотика– це наука про знаки та знакові системи, що аналізує природу, властивості та функції знаків, класифікує їх та вказує шляхи їх розвитку.
Об’єкти семіотики – це знаки та системи знаків.
Предметом семіотики є закономірності, тенденції, особливості виникнення і функціонування знаків та знакових систем у знаковій поведінці та знаковій комунікації.
Види семіотики:
1) Дескрептивна семіотика – це семіотика, яка вивчає конкретні знакові системи (семіотика в рекламі, семіотика в медицині, семіотика в праві).
2) Теоретична семіотика – це семіотика, яка вивчає загальні властивості та відношення, що притаманні будь-яким знаковим системам, незалежно від їх матеріального втілення.
Теоретичну семіотику цікавлять насамперед загальні принципи побудови будь-яких знакових систем, а також загальні принципи щодо їх виникнення і функціонування.
До складу теоретичної семіотики відносять логічну семіотику, яка має справу з аналізом природних і штучних мов у різних аспектах їхнього функціонування.
Охарактеризуйте передумови та основні етапи розвитку семіотики
Передумови виникнення семіотики нерозривно пов’язані зі становленням світової філософської думки. Ще в Стародавні часи такі філософи як Платон і Арістотель замислювались про походження слів. В Середні віки переважала теорія божественного походження мови.
|
|
|
В кінці 17 - початку 18 ст. виник новий напрям, який отримав назву раціоналізму. Родоначальником був Рене Декарт. Він відкидав божественну ідею походження мови. Передумовою для розвитку мови як знаряддя мислення Декарт вважав вроджені, що є у людини від народження, уявлення або ідеї. Також слід відзначити внесок Джона Локка в розвиток науки про знакові системи. Саме Локк ввів термін «знак» для позначення слова як базисної одиниці мови. Це остаточно відкинуло ідею божественного походження мови.
Однак не всі вчені того часу були згодні з тим, що слова є чисто конвенціональними знаками. Німецький філософ і математик Готфрід Лейбніц, намагаючись знайти компроміс між декартівським раціоналізмом і локковським сенсуалізмом, Лейбніц створив теорію історичного походження мов, розвинув вчення про походження назв.
Філософія мови як самостійна дисципліна виникла на початку 19 ст. Основи її заклав філолог Вільгельм Гумбольдт, який представив мову не як щось застигле, але як вічний і безперервний процес духовної творчості, як діяльність, яка має глибинний дух народу. Його ідеї мали великий вплив на розвиток мовознавства і сприяли появі в кінці 19-початку 20 ст. нового напрямку, що одержав назву лінгвістичний структуралізм.
|
|
|
Засновниками семіотики як науки вважаються швейцарський лінгвіст Фердинанд де Соссюр, американський філософи Чарльз Пірс і Чарльз Морріс. Саме цим мислителям належить теоретична розробка проблеми сутності знаку, відокремлення предметної галузі семіотики, формулювання її завдань та визначення найголовніших напрямів семіотичного дослідження. Семіотика на сучасному етапі її розвитку - це міждисциплінарна наука. Вона не має чітко окресленого предмета дослідження. Будь-яке явище або процес, що розглядаються з точки зору їх знакового втілення, можуть стати предметом аналізу цієї наукової дисципліни. У зв'язку з цим у наш час проводяться дослідження в рамках правової семіотики, семіотики медицини, семіотики кіно, семіотики музики, психоаналітичної семіотики тощо.
Охарактеризуйте розвиток уявлень про знаки
Питання, які пов'язані з природою знаків, з найдавніших часів цікавили лінгвістів і філософів. Ще в 4 ст. до н.е. давньогрецький філософ Платон говорячи про походження слів (імен, назв), порівнював мову з інструментом. При цьому він вважав, що слова відображають природу позначуваних ними предметів і що імена, назви речей органічно пов'язані з позначаючими цими іменами речами. Протилежної погляду дотримувався давньогрецький філософ Арістотель. Він стверджував, що імена і назви ніяк не пов'язані з природою речей, що вони виникають у результаті угоди.
|
|
|
В Середні віки переважала теорія божественного походження мови.
В кінці 17 - початку 18 ст. виник новий напрям, який отримав назву раціоналізму. Родоначальником був Рене Декарт. Він відкидав божественну ідею походження мови. Передумовою для розвитку мови як знаряддя мислення Декарт вважав вроджені, що є у людини від народження, уявлення або ідеї. Також слід відзначити внесок Джона Локка в розвиток науки про знакові системи. Саме Локк ввів термін «знак» для позначення слова як базисної одиниці мови. Це остаточно відкинуло ідею божественного походження мови.
Однак не всі вчені того часу були згодні з тим, що слова є чисто конвенціональними знаками. Німецький філософ і математик Готфрід Лейбніц, намагаючись знайти компроміс між декартівським раціоналізмом і локковським сенсуалізмом, Лейбніц створив теорію історичного походження мов, розвинув вчення про походження назв.
|
|
|
Філософія мови як самостійна дисципліна виникла на початку 19 ст. Основи її заклав філолог Вільгельм Гумбольдт, який представив мову не як щось застигле, але як вічний і безперервний процес духовної творчості, як діяльність, яка має глибинний дух народу. Його ідеї мали великий вплив на розвиток мовознавства і сприяли появі в кінці 19-початку 20 ст. нового напрямку, що одержав назву лінгвістичний структуралізм.
Основоположником структурної лінгвістики прийнято вважати швейцарського мовознавця Фердінанда де Соссюра, який висловив ряд принципових положень, що зробили значний вплив на подальший розвиток науки про знаки. Він запропонував чітко розрізняти два підходи до вивчення мови: синхронний (вивчення зрізу мови, взятого в якийсь певний історичний момент) і діахронний (вивчення змін в мові в процесі його розвитку. Остаточно наука, що вивчає будь-які системи знаків, що застосовуються в людських суспільствах, сформувалася завдяки роботам американського математика Чарльза Пірса, який, власне, і запропонував для неї назву семіотика.
Дайте характеристику сутності та властивостей знаків
Основним терміном у семіотиці є "знак". Знак — це певний емпіричний матеріальний об'єкт, який сприймається на чуттєвому рівні і виступає у процесі спілкування і мислення людей представником якогось іншого об'єкта.
Знак – це матеріальний об'єкт, що використовується для позначення понять.
Знак – це матеріально виражена заміна предметів, ідей, явищ, понять. Можливість передавати великі маси даних
Будь-який знак має три основні характеристики:
1) матеріальну оболонку;
2) об'єкт, що позначається;
3) правила інтерпретації встановлені людиною.
Знак завжди сприймається формою, яка є матеріальною. Під матеріальною формою мається на увазі певний візуальний, акустичний, тактильний, нюховий та смаковий образ.
Сприймаючи знак, ми в більшості разів не здійснюємо аналіз його форми.
Заміщуючи або представляючи дещо відмінне від своєї форми, знак тим самим повідомляє певну інформацію.
Властивості знаків:
- здатність заміщати, що-небудь позначаючи;
- комунікативність – здатність виступати засобом зв’язку між людьми;
- здатність узагальнювати, знаки відображають найбільш суттєву сторону предмету;
- соцальність – можливість існування знаків лише в суспільстві і для суспільства;
- системність – більшість знаків сприймаються лише в системі;
- навмисне свідоме використання в певних цілях;
- ситуаційність;
- здатність відтворюватися.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 178; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!