Методика підготовки наукових доповідей
Доповідь— це Д, у якому виклад.я певні питання, подаються висновки, пропозиції. Вона признач. для усного (публічного) читання та обговорення.
Наукова доповідь— це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання).
Існують два методи написання доповіді. Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її й готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті. Другий, навпаки, передб. спочатку повне напис. доповіді, а потім у скороч. вигляді — для ознайом. з нею аудиторії. Вибір способу підгот. доповіді залежить від змісту матеріалу та індивідуал. особливостей науковця.
Специфіка усного виступу накладає суттєвий відбиток на зміст і форму доповіді. При написанні доповіді слід мати на увазі, що суттєва частина матеріалу опублікована в її тезах. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі комп'ютера, схемах, діаграмах, таблицях та ін.). У доповіді повинні бути коментарі до ілюстративного матеріалу, а не його повторення. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зробивши посилання на інші, вже опубліковані. Завдяки цьому на 20—40 % зменшиться обсяг доповіді. Доповідач має реагувати на попередні виступи з тими своєї доповіді. Доцільним є полемічний її характер: це зацікавлює слухачів.
|
|
|
При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хвилин людина може прочитати матеріал, надрукований на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтервали). Обсяг доповіді становить 8—12 сторінок (до 30 хвилин).
Доповідь на 4—6 сторінок назив. повідомленням.
Доповідь — це одна з багатьох форм оприлюдн. результатів наук. роботи, можливість за короткий термін «увійти» в наук. товариство за умови яскравого виступу.
Особливості текстів наук. публікацій
Наукова публікація - це доведення інф. до громадськості за доп. преси, радіо мов., телебач.; розміщ. в різних виданнях (газетах, книгах, підр.).
Наук. текст - спосіб репрезентації наук. інф., резул. наук. досл. Важл. хар-тиками наук. тексту є його проблемн., гіпотетич., цілеспрям., зв'язність.
Особливості наукового тексту
· науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризуються доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;
· він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;
· широке викор. понятійного, категоріального апарату науки;
|
|
|
· текст не грунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;
· його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обгрунтувати, аргументувати істину.
Структура наукового тексту:
1.Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження.
2. Дослідна частина тексту описує дослідж. і його результати.
3. Висновк. частина тексту регламентує висновки і рекомендації для провед. подальш. наук. досл..
Загальні вимоги до наукового тексту
· Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи.
· Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізов. розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення.
· Текст має вирізнятися ком позиційністю.
· Початок і кінець абзаців у наук. тексті - це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкрив., деталізують, обґрунтовують, конкретиз. головну думку або є сполучними елементами.
· Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.
· У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.
|
|
|
· Наук. текст позбавл. авторського "Я". Перевагу варто надавати безособовим формам викладу.
· Він має вирізн. стислістю і ясністю викладу.
Застос. мовних кліше у наук. публікаціях
Для вираження тієї чи іншої мовленнєвої ф-ї викор. різні мовні засоби. Часто в наук. тексті вони викон. роль кліше, якими зручно користув. при конструюванні тієї чи іншої думки. Під мовним и кліше розум. мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюв. готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень.
Текст наук. публікацій скл., як правило, із трьох частин: вступу, осн. і заключної частин. Вступ містить вихідні дані наук. джерела. Описуючи його, можна скорист. такими зворотами, як: пропонована стаття (книга, моногр.подає детал. розгляд питань; тема статті (питання, що розгляд.) становить знач. інтерес..; вибір теми статті (дослідж.) не випадковий..; на початку статті (дослідж.) автор подає обґрунтув. актуал. теми (проблеми, питання, ідеї)..; у статті узагальн. досвід, обґрунтов. принцип; у книзі описана методика; у роботі аналіз. різні підходи до виріш. проблеми
|
|
|
В осн. част. подають хар-тика осн. положень тексту, тому доречне викор. таких мовних кліше: аналізов. книга скл. з .. частин...; автор подає визнач. (порівн. хар-тику, огляд, аналіз)..; потім автор зупиняється на таких проблемах, як ..; дослідник детально з’ясовує історію виникн. (появи, становлення)..; автор детально досліджує причини (умови) виникн..; особливу увагу автор приділяє коментуванню отрим. результатів..; важливе знач. мають дані, що свідчать про..; автор доводить..,
Заверш. част. містить заг. висновки до роботи. Мовні кліше цього складника такі: у висновках автор наголош., що ..; викладене дозв. автору прийти до висн. про те, що..; слід підкреслити, що
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 493; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!