Адміністративно-правове регулювання набуття громадянства України
ЗМІСТ
1. Громадянство: поняття та форми набуття.
2. Підстави набуття громадянства України
3. Порядок провадження за заявами про оформлення набуття громадянства
4. Порядок та підстави скасування рішень про оформлення набуття громадянства України
5. Порядок прийняття до громадянства України
6. Підстави та порядок припинення громадянства України
Основні поняття:громадянство, філіація, натуралізація, реєстрація, прийняття до громадянства, набуття громадянства, позбавлення громадянства, вихід із громадянства, втрата громадянства, паспорт громадянина України, свідоцтво про народження.
Громадянство: поняття та форми набуття
Інститут громадянства у сучасному розумінні виник порівняно нещодавно, хоча його зародки відомі ще з часів античності, але з поваленням рабовласництва та становленням феодалізму інститут громадянства був практично спростований. У феодальній державі, де влада ґрунтувалася на поділі населення на нерівні у правовому та соціальному розумінні стани, на його заміну прийшов інститут підданства, який символізував повну залежність людини від влади монарха. Але згодом, у процесі буржуазних революцій під впливом ідей про природні й невідчужувані права людини, її рівні громадянські та політичні права в суспільстві, інститут громадянства був відроджений та знову прийшов на зміну інституту підданства.
У сучасних умовах термін "підданство" застосовується лише у монархічних країнах, але, здебільшого, як синонім громадянства.
|
|
|
У сучасному розумінні «громадянство» визначають як стійкий правовий зв'язок особи з державою, що базується на юридичному визнанні державою певної особи своїм громадянином, і, як наслідок, породжує взаємні права та обов'язки держави та особи у випадках, зазначених законом. Цей зв'язок поширює на особу суверенну владу держави незалежно від місця проживання особи – в межах кордонів чи поза межами кордонів конкретної держави.
Розуміння людини як громадянина має надзвичайно важливе значення для характеристики її соціальної сутності, правового становища в державі. Громадяни є вільними та рівноправними учасниками суспільних відносин, активними учасниками здійснення суверенної влади держави, у зв’язку з чим, порівняно із особами, які не є громадянами, користуються більш повним переліком прав та свобод у державі громадянської належності, та можуть розраховувати на отримання певних гарантій забезпечення цих прав та захист навіть за межами держави громадянами якої вони є. Громадянство є тією підставою, яка дозволяє особі повною мірою долучатися до політичного, економічного, правового та культурного життя суспільства і держави.
|
|
|
Таким чином, обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, покладених на неї цією державою, прямо залежать від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної держави.
Тому, для отримання належного соціального та правового статусу іноземці та особи без громадянства, якщо їх метою є переселення до України, та подальше залишення та її території, мають набути громадянство України.
У міжнародній практиці визнаються різни форми набуття громадянства. В залежності від категорій мігрантів, які є набувачами громадянства вони розрізняються за порядком та підставами. Основними формами набуття громадянства визнаються філіація та натуралізація.
Шляхом філіації (від латів. filiation) - набуття громадянства відбувається за фактом народження. Тут виділяють 2 типи набуття громадянства (філіації):
а) "за правом крові" (від латів. jus sanguinis) - коли дитина отримує громадянство батьків (чи одного з батьків);
б) або за "правом ґрунту" (від латів. jus soli) - коли дитина отримує громадянство тієї країни, на території якої вона була народжена.
Досить часто дані правила застосовуються залежно від обставин кожної конкретної ситуації не лише для дітей. Сучасне законодавство про громадянство переважної більшості країн встановлює змішаний принцип, за яким домінуючим є «право крові», що узгоджується з елементами «права ґрунту». Так, наприклад, за «правом ґрунту» визначається громадянство дітей, батьки яких невідомі.
|
|
|
Наступною найбільш поширеною формою набуття громадянства є натуралізація – тобто набуття громадянства за бажанням особи, у порядку надання органами державної влади тієї або іншої країни іноземцю або особі без громадянства на їх прохання громадянства.
Ця процедура регулюється законодавством країни і, як правило, представляє собою дотримання цілого ряду доволі суворих вимог, наприклад, знання мови і історії держави, наявність легального джерела прибутків і житла, певна тривалість проживання на території країни тощо. Останнє, як правило, є ключовою вимогою, у зв’язку з чим Європейською конвенцією про громадянство від 1997 року встановлено, що держави не повинні встановлювати тривалість терміну, необхідного для отримання громадянства, більше 10 років.
У рамках процесу натуралізації виділяють наступні особливі можливості набуття громадянства:
|
|
|
§ реєстрація – отримання громадянства без виконання яких-небудь додаткових умов (як правило, така можливість доступна лише деяким спеціальним категоріям осіб);
§ дарування громадянства – почесне дарування громадянства (як правило главою держави) особі за особливі заслуги перед країною.
§ реінтеграція – відновлення громадянства особами, що втратили його з тих або інших причин (як правило полягає у використанні спрощеної процедури).
Філіація та натуралізація є найбільш поширеними формами набуття громадянства у міжнародній практиці. Але, так само в контексті набуття громадянства розглядаються:
§ оптація - вибір особою громадянства тієї або іншої країни при зміні державного кордону;
§ трансферт - зміна громадянства населенням якої-небудь території у зв'язку з її передачею від однієї держави до іншого.
Крім того, держави можуть встановлювати й інші форми та умови набуття громадянства.
Усі ці форми набуття громадянства знайшли своє відображення й у національному законодавстві України. Конституція та закони України ввібрали в себе міжнародно-правові стандарти з питань громадянства, які зафіксовані у міжнародних актах універсального і спеціального характеру, а саме: у Статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 р., Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р., Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., Гаазькій конвенції щодо врегулювання окремих питань, пов'язаних з колізією законів про громадянство від 12 травня 1930 р., Конвенції Ради Європи про скорочення випадків множинного громадянства і про військовий обов'язок у випадках множинного громадянства від 6 травня 1963 р., Європейській конвенції про громадянство від 7 листопада 1997 р. тощо. Положення цих нормативних актів були ураховані під час розроблення та прийняття Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р., який є основним нормативно-правовим актом, що визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Так, відповідно до положень ст. 2 зазначеного акту громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Крім того законом передбачено, можливість набуття громадянства осіб, які були громадянами СРСР, та на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України або прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, а також осіб без громадянства, які на момент 13 листопада 1991 року проживали в Україні.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 335; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!