Особливості правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту в Україні
Відповідно до положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженцем визнається особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань. Ці положення відповідають змісту Конвенції про статус біженців 1951 р. і Протоколу щодо статусу біженців 1967 р.
Додатковим захистом згідно з положеннями зазначеного закону є форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо таких осіб смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
|
|
|
Таким чином, отримати статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту може особа, яка перебуває у іноземному громадянстві або є особою без громадянства, і на території держави своєї громадянської належності або постійного проживання не може отримати належний захист від переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, або можуть бути піддані смертній карі або тортурам, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню з боку державних органів у цій державі.
Іноземці або особи без громадянства, які у встановленому порядку визнані біженцями в Україні або особами, які потребують додаткового захисту, вважаються особами, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання цих осіб біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або особами, які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
Основою правового статусу та системи захисту біженців чи осіб, які потребують додаткового захисту є гарантія їх невисилання або примусового повернення до країни, з якої вони прибули та де їх життю або свободі загрожує небезпека.
|
|
|
В міжнародній практиці принцип невисилання застосовується не лише щодо визнаних біженців, а й поширює свою дію на шукачів притулку, котрі перебувають як на території країни, так і звертаються із заявою щодо надання притулку безпосередньо на кордоні. Зазначений принцип закріплено не лише в міжнародних договорах, він також є складовою міжнародного звичаєвого права і має обов’язковий характер для України. Тобто, особа набуває певних прав уже на стадії звернення до держави із проханням про надання захисту, ще до отримання спеціального статусу.
Так, відповідно до положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право на:
- тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;
- проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців;
|
|
|
- безоплатну правову допомогу в установленому порядку;
- конфіденційне листування з УВКБ ООН, право на відвідання співробітниками УВКБ ООН;
- та інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України.
Але з набуттям певних прав, така особа набуває й певні обов’язки:
- подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення органу міграційної служби;
- проходити медичне обстеження на вимогу органів міграційної служби;
- з'являтися до відповідного органу міграційної служби у визначений ним строк;
- повідомляти орган міграційної служби, до якого було подано заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці.
Особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
|
|
|
Так, у ст. 15 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено, що біженці та особи, яких визнано такими, що потребують додаткового захисту мають рівні з громадянами України права на:
- пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
- працю;
- провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;
- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
- відпочинок;
- освіту;
- свободу світогляду і віросповідання;
- направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
- володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
- одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання;
- оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;
- звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
- безоплатну правову допомогу в установленому порядку.
Крім того особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах.
Визначений перелік прав біженців та осіб, які потребують додаткового захисту у не є вичерпним, оскільки права і обов’язки іноземців та осіб без громадянства в Україні є досить широкими та різноманітними. Вони передбачені усіма галузями українського законодавства: конституційним, адміністративним, цивільним, трудовим, сімейним, кримінальним тощо, у зв’язку з цим, особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України.
Наявність доволі широкого кола прав у біженців та осіб, які потребують додаткового захисту породжує й відповідні обов’язки. Такі особи зобов’язані додержуватися Конституції та законів України, виконувати рішення і розпорядження органів виконавчої влади, регіонального та місцевого самоврядування, виконувати вимоги державних органів та посадових осіб. Крім того ст. 16 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» встановлені спеціальні зобов'язання щодо біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, а саме:
- повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби за місцем проживання про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, зміну місця проживання, про набуття громадянства України або іншої держави, отримання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;
- знятися з обліку і стати на облік у відповідному органі міграційної служби за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до іншої адміністративно-територіальної одиниці України;
- проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби за місцем проживання.
Слід мати на увазі й окремі аспекти правового регулювання статусу осіб, які потребують додаткового захисту та біженців, які визначаються законодавством про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Так, законодавством щодо таких осіб встановлено й певні обмеження порівняно з обсягом прав і обов’язків громадян України – це відповідає світовій практиці і узгоджується з міжнародно-правовими документами. Так іноземці та особи без громадянства у тому числі й біженці, та особи які потребують додаткового захисту, відповідно до законодавства України не можуть перебувати на державній службі, брати участь в управлінні державними справами, не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах тощо. Також на таких осіб не поширюється обов’язок щодо проходження військової або альтернативної служби.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 967; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!